ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ЦУКРУ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКУ І СУЧАСНИЙ СТАН ЙОГО ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Теоретична сутність ринку

1.2. Формування ринкового середовища

1.3. Тенденції розвитку і функціонування ринку цукру

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ЦУКРУ

2.1. Природно-економічні умови регіону і стан цукробурякового виробництва

2.2. Ефективність цукробурякового виробництва та фактори її підвищення

2.3. Регіональний ринок споживачів цукрових і цукру

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ЦУКРУ

3.1. Методичні підходи щодо обґрунтування товарної пропозиції регіонального ринку цукру

3.2. Перспективи виробництва і споживання цукру в регіоні

3.3. Економічне регулювання розвитку ринку цукру

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми.

Цукрове виробництво – одна з провідних галузей АПК, рівень розвитку якої значною мірою визначає стан економіки аграрно-продовольчого сектора країни та активність формування вітчизняного ринку цукру. Рівень та розвиток якого визначається певними природно-кліматичними і економічними особливостями розміщення й функціонування цукрового підкомплексу. Діяльність і конкурентоспроможність цукрового виробництва залежить від ефективності управління, споживчих якостей цукру, експортоспроможності продукції галузі. Обсяги виробництва цукру залежать від його реалізації на ринку. Кон’юнктура ринку цукру характеризується диспропорціями у співвідношенні попиту і пропозиції, що знижує інтерес до виробництва цукру, а високі ціни на продукцію та низька платоспроможність споживачів знижує попит на продукцію.

Стан вивчення проблеми.

Вивчення проблем розвитку ринкової економіки постійно знаходить досить широке відображення в економічній літературі.

Формування ринку цукру ускладнюється структурною розбалансованістю цукровиробничого підкомплексу, що полягає в незабезпеченості сировиною функціонуючих у регіоні цукрових заводів та техніко-технологічній відсталості виробничих процесів в галузі. Висока трудо-, енерго- та матеріаломісткість галузі й вартість матеріально-технічних ресурсів знижує ефективність розвитку галузі, зумовлює збитковість товарної продукції та низький рівень конкурентоспроможності.

Актуальність розв’язання питань теоретичного і практичного значення зумовила вибір теми дослідження, його мету, завдання та структуру.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Магістерська робота є результатом наукових досліджень.

Мета і задачі дослідження.

Метою дослідження є розробка і обгрунтування механізму формування й функціонування ринку цукру на основі вивчення і узагальнення теоретичних його аспектів, комплексного аналізу сучасного стану ефективності цукрового виробництва й розвитку ринку цукру.

Для досягнення поставленої мети ставилися і вирішені наступні завдання:

• вивчити й узагальнити теоретичні основи сутності ринку цукру та виявити його особливості й закономірності формування;

• дослідити сучасний стан, тенденції розвитку та ефективність цукрового виробництва;

• вивчити фактори ефективності виробництва цукру в умовах ринкових відносин в АПК;

• проаналізувати сучасний стан функціонування ринку цукру;

• обгрунтувати організаційно-економічні умови формування ринку цукру;

• розробити пропозиції щодо обсягів виробництва цукру на перспективу;

• визначити напрями ефективності функціонування ринку цукру.

Об'єкт дослідження.

Об'єктом дослідження взяті сільськогосподарські підприємства та цукрові заводи України. Для порівняння загальних закономірностей і тенденцій формування ринку цукру використовувалась відповідна інформація в цілому по Україні. Інформаційною базою дослідження є дані Міністерства аграрної політики і продовольства України, Державного комітету статистики України, статистичної звітності, річних звітів та документів первинного, оперативного та бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств та цукрових заводів, літературні джерела.

Предмет дослідження.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні аспекти формування й функціонування ринку цукру.

Методи дослідження.

Теоретико-методологічною основою дослідження є метод пізнання економічних процесів, закони суспільного розвитку, основні положення економічної теорії, наукові праці економістів-аграрників з проблем розвитку ринкової економіки та економічної ефективності аграрно-промислового виробництва, законодавчі і нормативні акти органів державної влади України з питань реформування господарств і підприємств АПК та функціонування аграрно-продовольчого ринку.

Методика дослідження базувалась на загальноприйнятих положеннях економічних досліджень. Вона включає систему статистико-економічних методів у поєднанні з теоретичними аспектами.

При підготовці магістерської роботи використовувалися такі методи:

• комплексне дослідження стану розвитку цукробурякового виробництва та виявлення факторів ефективності виробництва цукру;

• споживання цукру населенням проводилось методами: монографічним, аналітичним, статистичних групувань та графічним;

• методичні підходи щодо обгрунтування товарної пропозиції ринку цукру відпрацьовувались аналітичним та абстрактно-логічним методами;

• при визначенні перспективи попиту і пропозиції цукру були використані розрахунково-конструктивний та балансовий методи;

• відпрацювання пропозицій щодо формування та регулювання ринку цукру проводилось абстрактно-логічним методом.

Наукова новизна одержаних результатів.

У магістерській роботі комплексно досліджені економічні проблеми формування і функціонування ринку цукру за схемою: виробництво-реалізація-споживання.

Сутність наукової новизни:

• виявлено закономірності та тенденції розвитку цукрового виробництва, які полягають у тому, що галузь при істотному спаді ефективності виробництва в умовах загальної кризи залишається однією з важливих для економіки;

• визначено фактори підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків і цукру, в системі яких найбільш важливими є переведення цукрового виробництва на енерго- і ресурсозберігаючу технологію та раціональні рівні концентрації і спеціалізації галузі;

• розроблено і практично апробовано методичні підходи до обгрунтування товарної пропозиції ринку цукру та формування ринкових фондів цукру, в основі яких взаємоузгодження пропозиції-попиту цукру відповідно до наявного природно-кліматичного й економічного потенціалу, виробничих потужностей цукрових заводів та потреб ринку цукру;

• визначено перспективні параметри виробництва цукру, що забезпечать потреби та створення фондів і експортних ресурсів;

• обгрунтовано економічні й організаційні чинники щодо формування ринку цукру, які включають державне регулювання ринку цукру економічними методами та створення аграрно-промислових професійних формувань з участю фінансових структур.

Практичне значення одержаних результатів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в магістерській роботі організаційно-економічні заходи щодо розвитку цукрового виробництва та методичні підходи до обгрунтування товарної пропозиції цукру спрямовані на удосконалення організації й підвищенню ефективності виробництва та формування ринку цукру.

Пропозиції по ефективному розвитку цукрового виробництва використані при розробці прогнозних показників виробництва цукру.

Впровадження результатів дослідження у виробництво сприятиме більш ефективному використанню природно-економічного потенціалу регіону, прискоренню формування ринку цукру та удосконаленню економічного регулювання ринку цукру.

Особистий внесок магістранта.

Одержані результати дослідження з теми магістерської роботи, огляд наукової літератури, підбір інформації та методів її обробки, статистична обробка та аналіз економічних матеріалів, висновки і пропозиції підготовлені і є наслідком особистої роботи автора.

Апробація результатів магістерської роботи.

Основні положення і результати досліджень.

Основні положення і результати досліджень обговорювались з керівниками і спеціалістами господарств та цукрових заводів.

Запропонований механізм формування ринку цукру використаний при підготовці методичних рекомендацій по розвитку ринку цукру.

Публікації.

Основні положення магістерської роботи та результати досліджень опубліковані в 5 наукових працях обсягом 1,8 д.а., у тому числі 3 статті у наукових журналах.

Обсяг та структура дисертаційної роботи.

Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 153 сторінках комп'ютерного тексту, містить 35 таблиць, чотири рисунки, одну діаграму, 127 джерел літератури, додатки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКУ ЦУКРУ І СУЧАСНИЙ СТАН

ЙОГО ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

Теоретична сутність ринку

Товарного обміну, пропозиція, платоспроможний попит на товари, місце продажу товарів (1, с. 907).

Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм ціноутворення, конкуренції (2, с. 281).

Для здійснення товарообороту необхідно мати товар і капітал.

Відносин між покупцями та продавцями щодо обсягів товарів та їх ціни (5, с. 74).

Ринок є сферою товарного обороту.

Ринкові відносини базуються на основі відносин власності на землю, працю і засоби виробництва, вільного вибору товару покупцем. Різних форм господарювання й організації виробництва.

Технічне, технологічне й економічне, капіталу й трудових ресурсів, виробляти продукцію відповідно до попиту споживача й одержувати прибуток.

Виробництвом і купівельною спроможністю населення

Зростанні цін і інфляції, безробітті.

ринок залежить від природно-економічних особливостей регіону

функціонування, стану, напрямків і структури розвитку аграрно-промислового виробництва

стану розвитку ринкової інфраструктури

торгово-посередницька діяльність

послуги інформаційні і організаційно-комерційні, виробничі й транспортно-експедиторські, фінансово-розрахункові та кредитні, сервісні.

оптової і роздрібної торгівлі

організації транспорту і зв'язку, комерційні банки, сертифікаційні центри, товарні біржі, сервісні центри, складське господарство

Формування і розвиток ринку зумовлюється певними ринковими відносинами, що включають сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів політичного, економічного, правового та соціального характеру і впливають на інтенсивність товарно-грошових відносин.

Вільний ринок – це економічна система, в якій виробляються ті товари, що придбаються громадянами, самі громадяни своєю поведінкою на ринку розподіляють ресурси на виробництво товарів.

цінами, податками, процентами, дотаціями

планування для виробників

матеріально-технічної бази

виробництво товарної продукції, її реалізацію у власній торгівельній мережі

Ринковий механізм базується на законі вартості, законі середньої норми прибутку, законі відповідності попиту і пропозиції

праця товаровиробників (товари, послуги та ін.) на ринку оцінюється за ринковою ціною реалізації.

ринкова ціна аграрно-продовольчої продукції не відшкодовує суспільно необхідних витрат праці і коштів на її виробництво.

В 1999 році частка збиткових господарств (колективних, сільгосппідприємств і радгоспів) становила 85,6%, у 1998 - 88,3%, 1997 p.- 87,2%.

Вони не відшкодовують затрат на виробництво і несуть збитки, що призводить до їх банкрутства.

для того щоб товар був реалізований по його ринковій вартості, відповідно суспільно необхідної праці, використаної на виробництво всієї маси даного виду товарів, має відповідати величині суспільної потреби в них, тобто платоспроможної суспільної потреби.

Конкуренція, коливання ринкових цін, що відповідають коливанням відношення між попитом і пропозицією, завжди прагнуть звести до цієї суспільної міри загальну кількість праці, затрачену на кожний вид товару (18, с. 197).

У ринковій економіці суспільна корисність праці і суспільна міра оцінки праці, що характеризує відносини між товаровиробниками, проявляється через ринкову ціну.

Ринкова ціна є інструментом регулювання обмінних процесів

Відомо, що внутрішній валовий продукт в Україні за період з 1990 до 1999 pp. знизився на 74,2 % (7, с. 9).

За цей період виробництво валової продукції сільського господарства зменшилось з 48,6 млрд. грн. до 27,5 млрд. грн. і становило - 56,6% по відношенню до 1990 року (21, с. 21).

Скоротилось виробництво важливих видів сільськогосподарської продукції: цукрових буряків майже на 52,4 %.

великими обсягами виробництва (перевиробництва) продукції

надмірною недостачею грошей у переважної більшості населення. В результаті, населення не купує необхідного продовольства, а продукція залишається, створюючи надлишки.

Про власність (1991)

Про форми власності на землю (1992)

Про оренду землі (1998)

нормативно-законодавчою базою реформування відносин власності на засоби виробництва, результати праці та земельних відносин

вартості сільськогосподарських машин, технологічного обладнання, необхідної для господарств

організація науково-технічної бази

торгівельної інформації

каналів зв'язку господарств з ринковими структурами

вивчення і оцінки попит-пропозиція

рівень і динаміку цін

прогнозування обсягів виробництва продукції

асортименту і визначення каналів реалізації

нові ефективні технології виробництва продукції

кваліфікованих кадрів

знань маркетингової діяльності і підприємництва

Формування ринкового середовища

Інвестицій

відновлення природного гумусу грунту

очищення землі, атмосфери й водного середовища

товарно-грошові відносини мають забезпечувати відшкодування витрат та одержання прибутку, необхідного суспільству для відтворення виробництва певного рівня

додержання еквівалентності обміну між товаровиробниками різних галузей (паритет цін)

забезпечення (на оптимальному рівні) сільськогосподарських товаровиробників кредитними ресурсами

оподаткування суб'єктів господарювання в залежності від специфіки галузі

страховий захист сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням підвищеного ризику діяльності

підтримка на оптимальному рівні доходів сільськогосподарських товаровиробників

кредитування

страхування

фінансову підтримку і державний захист

розвиваються неоднаковими темпами відповідно до наукових напрацювань, розвитку економіки, суспільної свідомості

приватизація, паювання, створення приватної власності на засоби виробництва і землю, організація нових господарських структур

запровадження сприятливої цінової політики, стимулюючого оподаткування, фінансово-кредитного забезпечення

створення ринку сільськогосподарської продукції, матеріально-технічних ресурсів, відповідної ринкової інфраструктури, захист вітчизняної продукції та доступ її до зовнішніх ринків

політичними, економічними та соціально-історичними умовами розвитку суспільства.

створення обсягів ринкових ресурсів, товарів і продуктів

конкурентоспроможність

захищеність

правових документів, законів

товарно-грошових відносин

балансу попиту й пропозиції

розвитку соціальної сфери

податковою, кредитно-фінансовою й економічною політикою держави

регулюючої ролі у формуванні економічних процесів

Політичні умови мають великий вплив на економічну основу господарювання і соціальний стан суспільства

праці, освіти, культури, охорони здоров'я, комунально-побутових умов, відпочинку, вихованні

відтворюваності трудових ресурсів

У статті 13 Конституції України задекларовано: "Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності, рівні перед законом". (104, с.7).

ідеї гуманізації суспільства

розвиток науково-технічного прогресу

демократизації всіх сторін життя

фінансово-кредитної інфраструктури (банки, біржі), торгівлі, сфери послуг

грошово-фінансової системи

представленні інтересів іноземних фірм в України, тобто поглинанні ринку України

право на працю та власність, захищає їх від небажаних змін і порушень встановленого правопорядку

форм власності на майно і землю

приватній власності на землю і майно, формування виробничих відносин на основі розвитку рівноправних форм власності.

приватну та колективну власність

користування підприємствам, установам і організаціям

раціонального використання та охорони земель

Про підприємства в Україні (1991)

Про підприємництво (1991)

Про селянське (фермерське) господарство (1992)

харчової промисловості

переробляють сільськогосподарську продукцію

підприємств борошномельної, круп'яної та комбікормової промисловості

сервісних, будівельних, торговельних

Про плату за землю (1996) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильність обчислення і справляння земельного податку

кредитних ресурсів, високої ціни кредитів.

За 1998-1999 pp. із усіх кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання України, лише 3 відсотки припадає на сільське господарство (33, с. 8).

організаційно-правовий механізм захисту інтересів банків-кредиторів не враховує інтересів банків.

колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу зі своїх підприємств з земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян та селянських (фермерських) господарств

аграрних бірж, оптових ринків, аукціонів, ярмарків, заготівельних кооперативів, підприємств фірмової торгівлі тощо.

Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок для сільськогосподарських товаровиробників".

інноваційних процесів

Реалізація їх буде здійснюватись за пільговими цінами

лізингового фонду

Закон України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" (1997) встановлює порядок тарифного і нетарифного регулювання імпорту сільськогосподарської сировини та продуктів її переробки для створення рівних умов конкуренції між продукцією вітчизняного виробництва та продукцією нерезидентів, а також деякі методи цінової підтримки сільськогосподарських товаровиробників України.

встановлення мінімальних цін їх реалізації

Доходи Державного бюджету України, отримані внаслідок запровадження цього закону, спрямовуються на фінансування програм з цінової підтримки сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва (36).

Розпорядженням Президента України від 17 травня 1999 року "Про заходи щодо внутрішнього ринку імпортної сільськогосподарської продукції", що направлене на посилення захисту внутрішнього ринку і підтримки вітчизняних товаровиробників

Схема формування ринкового середовища товарної продукції цукробурякового виробництва

Сукупність процесів, що передують ефективному формуванню і розвитку ринкового середовища в аграрно-промисловій сфері, можна сконцентрувати за такими напрямами:

• природно-кліматичні процеси, що проходять в природному середовищі під впливом діяльності людини, безпосередньо впливаючи на стан його розвитку та екологічну безпеку;

• політико-економічні, що визначають аграрно-продовольчу політику і пріоритетність розвитку аграрного сектора в економіці народного господарства;

• правові, що законодавчими та іншими нормативно-правовими актами й положеннями забезпечують формування ринкової економіки, права і відносини власності;

• економічні, що визначають правила і механізми регулювання розвитку ринку, в тому числі й аграрно-продовольчого;

• соціальні, що забезпечують у всіх без винятку сферах життєдіяльності людини і розвитку суспільства, всі їх складові.

Тенденції розвитку і функціонування ринку цукру

розвитку і розміщення цукробурякового продуктового під комплексу

цукру та проміжних побічних продуктів цукроваріння (споживчі якості, широке використання переробною промисловістю для виробництва продовольчих цукристих продуктів, здатність до тривалого зберігання, транспортування на великі відстані та ін.), експортоспроможністю вихідної продукції підкомплексу

країни розвивають власне виробництво у відповідності зі своїми природно-економічними умовами, постійно тримають у полі зору забезпеченість населення робочими місцями.

Насичують свій внутрішній ринок, перш за все, власними якісними й різноманітними товарами, в тому числі і цукром, цукристими продовольчими продуктами.

Експортують лише надлишки агропродовольчої продукції та технологічне обладнання чи матеріали і в основному ті, що уже морально застаріли.

імпортують сировину за демпінговими цінами, навіть при наявності такої у держави, оберігаючи свій внутрішній ринок від імпорту товарів.

захищає власного товаровиробника, стимулює виробництво, забезпечує продовольчу безпеку держави.

Цукрові буряки – важлива технічна культура.

Коренеплід містить до 22% і більше цукру.

Як сільськогосподарська культура в агротехнічному значенні цукрові буряки сприятливо впливають на розвиток всіх культур у сівозміні, підвищуючи загальну її продуктивність.

Цукор з цукрових буряків – високопоживний харчовий продукт.

Містить цукрозу (99,75% до маси сухих речовин в цукру-піску, 99,9% - в цукру-рафінаді), невелику кількість редукуючих речовин (суміші глюкози і фруктози), золи (0,03%), вологи не більше 0,14% та деяких домішок (заліза та інших).

Калорійність 100 г. цукру - 1,68 МДж (38, с. 234).

Меляса – застосовується для годівлі сільськогосподарських тварин, містить 58-60% вуглеводів, переважно цукрів, 9% азотистих та 7-10% мінеральних речовин. В 1 кг меляси 0,77 к.од. і 45 г перетравного протеїну (39, с. 449). Також використовується у комбікормовій промисловості.

Жом – екстрагована січка цукрових буряків. Використовують для годівлі тварин свіжим, кислим та сушеним. В 100 кг. свіжого жому - 11,8 к.од. і 0,6 перетравного протеїну, кислого відповідно - 8,7 і 0,8, сушеного - 8,4 і 3,8. Жом - вуглеводистий корм, містить багато кальцію.

В історії розвитку ринку цукру умовно можна виділити три масштабних соціально-економічних періоди, а в них по декілька підперіодів зі своїми характерними рисами організаційної структури виробничих і економічних відносин (40).

Перший – зародження і становлення ринку цукру в дореволюційній Російській імперії XIX і початку XX століття. В ньому чітко виділяються підперіоди:

- зародження ринку цукру і стимулювання його розвитку державою;

- саморегулювання розвитку ринку цукру цукровиками - об'єднанням їх в синдикати;

- державне регулювання внутрішнього ринку зі стимулюванням виходу на зовнішній ринок.

Другий період - радянський, адміністративно декларований (1917-1990 рр).

Третій сучасний період - перехідний до ринкової економіки (після 1990 p.).

Зародження і становлення ринку цукру в Україні має свою історію, тенденції, і пов'язане з розвитком цукробурякового виробництва в Російській імперії та з іменами Й.Біндгейма, Я.Єсипова, ЄДіланкеннагеля, Давидова.

Й.Біндгейм після отримання в лабораторних умовах цукру із цукрових буряків подав Уряду проект виробництва цукру, а потім попросив дозволу на відкриття школи цукроварів. З літературних джерел відомо, що в Російській імперії перший цукровий завод був збудований в 1802 році, на території України - в 1824 р. в с.Трошино (тепер Канівського району Черкаської області) (37, с. 32). Зростаючий попит на цукор та суттєва прибутковість галузі зумовили Уряд Російської імперії стимулювати розвиток цукроваріння. Це здійснювалось різними шляхами: для посівів цукрових буряків надавалась в безкоштовне користування земля, позички на будівництво цукроварень, дозвіл цукроварам виробляти з цукрових залишків та продавати спирт, стимулювався експорт цукру. Прийняті Урядом заходи сприяли активному будівництву цукроварень на території Росії, а в 30-40 pp. їх будівництво набуло масового характеру і на території України (40).

Значна перевага на ринку цукру попиту над пропозицією змушує Уряд Російської імперії стимулювати розвиток вітчизняного цукроваріння. В 1819 році з метою підвищення розвитку цукрової промисловості було встановлено мито на імпортний цукор, з 1871 року введено золоте мито, аз 1881 року - 10% надбавки до нього. Це сприяло скороченню до мінімуму імпорту цукру, підвищенню цін на внутрішньому ринку та розвитку ринку цукру в цілому. В період 1883 - 85 pp. розширюються посіви цукрових буряків, зростає виробництво цукру з 15,9 до 18,2 млн. пудів, що обумовило зниження цін на цукор на внутрішньому ринку. Тоді Уряд створює сприятливі умови для вивозу цукру за кордон, що стабілізувало внутрішні ціни. Високий урожай цукрових буряків у 1885-86 pp. та збільшення виробництва цукру до 25,3 млн. пудів при потребі внутрішнього ринку в межах 18 мільйонів зумовили чергове зниження цін на цукор, не дивлячись на те, що цукровим заводам було продовжено до 1 липня 1886 р. вивізну премію. В цей період 10 цукрових заводів перестали функціонувати. Ситуація, що виникла, змусила цукровиків об'єднатись в синдикат та самостійно приймати рішення щодо визначення обсягів виробництва цукру кожним заводом для внутрішнього ринку. Не маючи достатньої правової основи, синдикат хоч і проіснував майже десять років, проте не зміг вирішити проблеми цукроваріння. Потрібно було майже сто років з періоду зародження цукрової промисловості, щоб прийняти важливий для розвитку ринку цукру Росії "Законь о некоторыхь мерахь относительно сахарной промышленности и относящиеся к нему распоряжения", що датується 20 листопада 1895р. Відповідно до 12 пунктів, що містилися в законі, вперше було запроваджено порядок державного регулювання ринку цукру. Цим законом на періоди цукроваріння 1895-96, 1896-97, 1897-98 років установлювались правила , за якими працювали заводи.

Наведемо зміст деяких з них (в авторському перекладі):

1. На кожний період цукроваріння визначаються положеннями Комітета Міністрів по представленню Міністра Фінансів:

а) кількість цукру, необхідного для внутрішнього ринку;

б) кількість обов'язкового недоторканого запасу на означених заводах;

в) граничні ціни цукру для внутрішнього ринку, за яких згаданий запас залишається недоторканим, а рівно умови, при яких дозволяється випуск на внутрішній ринок цукру із запасу.

Вироблений в кожному періоді цукроваріння на цукрових заводах цукор понад кількість визначеного для внутрішнього ринку є надлишком виробництва і обкладається крім акцизу додатковим податком.

Надлишок цукру зараховується по окремих заводах пропорційно їх виробництву, понад 60 тис. пудів по кожному заводу.

Зарахований на заводі надлишок цукру (понад обов'язковий недоторканий запас) може бути випущений на внутрішній ринок не інакше, як за попередньою оплатою податкового податку. Акциз же за цей цукор підлягає оплаті на загальних положеннях, як за цукор поточного періоду; але заводчику надається право залишати надлишок цукру на заводі у вільному запасі, і в цьому випадку надлишок цукру надалі, до випуску із заводу, не обкладається ні додатковим податком, ні акцизом.

7. У випадку підвищення ціни на внутрішньому ринку понад визначену межу Міністр фінансів дозволяє випускати на внутрішній ринок необхідну для зменшення ціни кількість цукру з недоторканого, а також з вільного запасу без платежу додаткового податку, але з оплатою акцизу на загальних підставах як цукор поточного періоду.

9. При вивозі з заводу за кордон надлишків цукру, цей цукор звільняється від акцизу та додаткового податку в повному розмірі. Означеним законом встановлювались обсяги виробництва цукру для внутрішнього ринку, граничні ціни на цукор, що регулювались недоторканим (і вільним запасом) цукру та стимулювався вивіз його за кордон.

На початку двадцятого століття (1902 р.) була прийнята міжнародна Брюсельська конвенція по цукру, до якої Росія не приєдналась. Це ускладнило доступ російського цукру на Європейський ринок. Тому до існуючого закону 12.05.1903 року вносяться поправки. Відповідно до нього визначалась загальна величина нормального виробництва, цукру - всіма заводами за даний період для потреб внутрішнього ринку і для прибуткового вивозу в Фінляндію та Персію. Ця величина розподілялась між заводами пропорційно їх виробничої потужності. Надлишки цукру зараховувались в обов'язковий недоторканий запас і вільний запас, який зараховувався до виробництва наступного сезону або вивозився за кордон. Законодавство Російської імперії сприяло розвитку цукрової промисловості, регулюванню внутрішнього ринку цукру і ціни на нього та при необхідності, стимулювало його експорт.

У 1913 році посіви цукрових буряків на Україні становили 558 тис. га (82,5% від загальної площі посівів цукрових буряків в Російській імперії), урожайність - 16,7 т/га, обсяги виробництва - 9337 тис. т, цукру - 1108 тис т.

Характерно, що цукрова промисловість, яка виникла на базі поміщицьких господарств, з вторгненням у цукробурякове виробництво крупного капіталу, змінила сільськогосподарський характер цих підприємств на промисловий. Більшість цукрових заводів перейшло з» приватних володінь в акціонерні або пайові підприємства, і, наприклад, уже в 80-і роки XIX століття акціонерам та пайовикам належало 42% всіх заводів, а на початку XX ст. - уже 55% (41, с. 842 ). В пожовтневий період цукрова промисловість була націоналізована. А відповідно до постанови РНК (Рада народних комісарів) всі землі, крім селянських, в сівозміну яких входили протягом одного з останніх років (з 1913 по 1917 pp.) посіви цукрових буряків, у повному складі, з усіма угіддями, інвентарем визнавались недоторканим земельним фондом націоналізованих цукрових заводів. Згодом на цій основі були створені цукрові комбінати, в структурі яких під єдиним керівництвом функціонував цукровий завод та радгосп по вирощуванню насіння цукрових буряків.

З націоналізацією цукрових заводів при Вищій Раді Народного Господарства було створено Головний цукровий комітет - Головцукор. Він установлював ціни, обсяги виробництва, розподіляв, фінансував, організовував збут продукції, формував відносини із земельними структурами влади, повністю управляв цукровою промисловістю і повністю був монополізований державою. На державному рівні визначались всі виробничо-економічні показники: обсяги виробництва цукрових буряків і цукру; матеріально-технічне постачання галузі гарантовані фінансові ресурси, сировина, паливо-мастильні матеріали, обладнання тощо, обсяги капіталовкладень та направлення їх використання; розподілення цукру за каналами використання ( за межі республіки, за межі країни, закупівля сирцю за кордоном) ; система й форми оплати праці , тарифні ставки та посадові оклади. Таким чином, в бувшому СРСР цукробурякове виробництво було найбільш монополізованим, а всі цукрові заводи були у державній власності. Цукробуряковий підкомплекс управлявся державою, хоч виробництво цукрових буряків було зосереджено в основному (94,5% всіх обсягів) в колгоспах і лише 5,5% - у радгоспах (1990 p.).

В окремі періоди і за адміністративних методів управління та централізованого планування досягався певний валовий ефект, особливо починаючи з 1965 року, коли була прийнята нова система планування та економічного стимулювання. З посиленням економічних методів управління та запровадженням господарського розрахунку підвищувалась відповідальність за використання матеріально-технічних ресурсів та економічний інтерес за виконання й перевиконання виробничих показників. В цей період спостерігається розширення посівів цукрових буряків, підвищення їх урожайності, збільшення валового урожаю. Але напівполовинні рішення не гарантували господарствам і цукровим заводам повної економічної самостійності у вирішенні господарських і фінансових задач. Починаючи з 80-х років зменшуються площі посівів цукрових буряків, а з 90-х років різко знижується урожайність, зменшуються валовий збір коренеплодів і відповідно обсяги виробництва цукру. Указом Президента від 18.01.1995 року № 63/95 було відмінено монополію держави на виробництво і збут цукру. В цей же час відмінено державне замовлення на цукрові буряки.

Пореформоване (хоч і не абсолютно) цукробурякове виробництво отримало у спадок застарілі енерго-, матеріало- і трудомісткі технології вирощування та переробки цукрових буряків, що зумовило зниження рівня урожайності культури, низький коефіцієнт вилучення цукру, зростаючі втрати цукру в процесі виробництва. На сьогодні показники, що характеризують рівень технологічності цукроваріння: коефіцієнт спрацювання основних фондів на багатьох заводах сягає 55-60%, а затрати палива, сировини, допоміжних матеріалів на виробництво одиниці продукції перевищують показники розвинених європейських країн (42, с. 15-17).

У світі нині нараховується 150 країн-продуцентів цукру. З них більше 1 млн. т виробляють тридцять країн, або 84,5% світового обсягу і тридцять країн споживають 74,1% світового виробництва (43, с. 30). Тривалий час Україна за обсягами виробництва цукрових буряків і цукру входила в першу десятку країн світу - найбільших його виробників і експортерів. У 1990 - 1991 pp. частка вітчизняного цукру у світовому обсязі виробництва становила близько 6%, експорті - 11,8%, споживанні - 2,3%. В останні роки виробництво цукру в Україні різко зменшується, знижується її частка в загальному світовому обсязі виробництва, експорту, споживання, при цьому збільшуються обсяги імпорту (44, с. 202, 203).

Отже, Україні необхідно не тільки дбати про відтворення цукробурякового виробництва на новітній техніко-технологічній основі і відновити обсяги виробництва найвищого рівня (1990-1991рр.), а й зміцнювати всі складові ринкового середовища, включаючи зовнішні ринки. При цьому необхідно враховувати як закономірності розвитку світової економіки, так і фактори, що визначають динаміку світових процесів.

У системі ринків, що обслуговують АПК, ринок цукру взаємодіє з ринком матеріально-технічних ресурсів в плані закупівлі для цукробурякового підкомплексу технологічного обладнання, пально-мастильних матеріалів, органічних і мінеральних добрив, засобів захисту рослин і грунтів, та з ресурсними ринками: праці, фінансів, засобів інвестиційного виробництва, ринку землі (з одного боку використовує їх у процесі відтворення, з іншого - створює (формує) також свої специфічні для підкомплексу ринки засобів виробництва, які використовуються в сільському господарстві та промисловості: насіннєвого матеріалу, цукрових буряків, цукру, меляси, жому та ринки предметів споживання, тобто ринки аграрно-продовольчої продукції.

Ринок засобів виробництва

- ринок насіння цукрових буряків

- ринок цукрових буряків

- ринок цукру

- ринок меляси

- ринок жому

Ринок матеріально-технічних ресурсів

- технічне обслуговування

- машини і сільськогосподарська техніка

- паливо-мастильні матеріали

- органічні і мінеральні добрива

Засоби захисту рослин і грунтів

Ресурсні ринки

- ринок праці

- ринок фінансів

- ринок засобів виробництва

- ринок інвестицій

- ринок землі

Галузі використання

- бурякосіючі господарства

- тваринництво

- цукрові заводи

- цукрорафінадна промисловість

- спиртова промисловість

- харчова промисловість

Ринок аграрно-продовольчої продукції

- ринок цукру

- ринок цукристих продовольчих продуктів

- ринок лимонної кислоти

- ринок безалкогольних напоїв

Рис. 1.2. Місце ринку цукру в системі ринків, що обслуговують аграрно-промислове виробництво

Структура ринку цукру	Функції ринку	Механізм формування попиту
Національний (внутрішній) Місцевий Регіональний Міжрегіональний	Забезпечення потреб споживачів, як то: Населення Громадські організації Переробна промисловість	Грошові доходи і фізіологічні потреби Структура, асортимент і обсяги продукції, в процесі виробництва якої використовується цукор та платосрпоможність підприємств
Зовнішній	Експорт, Імпорт	Міжурядові угоди Прямі зв'язки

Рис. 1.3. Структура, функції і механізм формування ринку цукру

Попит на ринку визначатиметься структурою, асортиментом й обсягами продукції переробки, для виробництва якої використовується цукор, платоспроможністю переробних підприємств, потребами громадських організацій.

експорт вітчизняного цукру

Економічна ситуація в цукробуряковому виробництві, що нині склалась, характеризується кризовим станом основних його складових, а саме: буряківництва і цукроваріння. Зменшення обсягів виробництва цукрових буряків в результаті скорочення посівних площ і зниження урожайності поки що не тільки не призупинено, а й визначається подальшим спадом (додаток А).

Для внутрішнього вітчизняного ринку цукру характерні такі риси:

перевищення при суттєвому зниженні обсягів виробництва пропозиції над попитом, що зумовлено інфляційними процесами, зменшенням платоспроможності населення, підприємств харчової промисловості та невизначеністю зовнішнього ринку цукру;

відсутність оптового ринку цукру, що зумовлено недостатньо сформованою поки що ринковою інфраструктурою та переробкою цукрових буряків за давальницькою схемою при відсутності державного замовлення;

оптові й роздрібні ціни на цукор не забезпечують не тільки прибутковості, а й відшкодування виробничих, хоч і відносно низьких із розрахунку на одиницю посівів виробничих витрат;

розсіювання оптового ринку покупців і продавців в результаті використання цукру у вигляді натуроплати за працю та бартерних розрахунків;

наявність роздрібного ринку, що є результатом дисперсії оптового ринку й супроводжується намаганням уникнути оподаткування (46, с. 12-14).

Дестабілізація цукробурякового виробництва зумовлена багатьма причинами, які в своїй сукупності призвели до економічної кризи не тільки галузь буряківництва. Перш за все це отримана у спадок при переході до ринкової економіки структурна незбалансованість у цукробуряковому підкомплексі та техніко-технологічна відсталість виробничих процесів і в буряківництві, і в цукроварінні. А незабезпеченість в цей період фінансовими й матеріально-технічними ресурсами ще більше її посилює.

Знизилась вартість робочої сили.

Погіршується платоспроможний рівень більшої частини населення, підприємств та господарюючих структур. Це знизило попит на аграрно-продовольчу продукцію, у тому числі й цукор та суттєво зменшило споживання продуктів харчування в Україні (додаток Б).

Розрахунками установлено, що на внутрішньому ринку недоспоживається цукру в межах 570-870 тис. тонн (додаток В).

Це є однією з основних причин зниження інтересу до виробництва цукру.

Матеріали обстежень сімейних бюджетів показують, що споживання цукру із розрахунку на одного члена сім'ї за рік збільшується з підвищенням середньодушового доходу (рис. 1.4).

При цьому виявлено, що сім'ї, які проживають у сільській місцевості, споживають цукру дещо більше, ніж ті, що проживають у міських поселеннях (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Споживання цукру у сім'ях із різним середньодушовим доходом, (дані 1998 р.)

Групи сімей за середньодушовим сукупним доходом у місяць, грн	Кількість цукру в середньому, кг	Кількість цукру у сім'ях, що проживають у міських населених пунктах, кг -	Кількість цукру у сім'ях, що проживають у сільських населених пунктах, кг	Сільські сім'ї по відношенню до міських, %
до 30	11,8	11,3	12,3	108,8
30.1-60	17,4	16,0	18,6	116,3
60.1-90	22,6	20,2	24,9	123,3
90.1-120	27,6	23,5	31,9	135,7
120.1-150	31,4	26,2	37,4	142,7
150.1-180	34,2	29,4	40,6	138,1
180.1-210	35,6	30,1	43,1	143,2
понад 210	40,8	35,0	50,2	143,4

Прискорення швидкості товарообігу в аграрній сфері та розвиток аграрно-промислового виробництва залежатиме від стимулювання платоспроможного попиту населення.

Визначення еластичності попиту на цукор в Україні у 1998 році свідчить про те, що з підвищенням доходів населення попит на цукор, включаючи цукор, використаний на кондитерські вироби зростає, причому приріст за групами населення, рівнем середньодушових доходів і збільшення споживання цукру в розрахунку на члена сім'ї неоднакові, про що свідчить коефіцієнт еластичності попиту на цукор (додаток В).

В даних умовах крива попиту на цукор обгрунтована рівнем середньодушового доходу (рис. 1.4).

кількість спожитого цукру в середньому

кількість спожитого цукру в міських сім'ях

кількість спожитого цукру в сільських сім'ях

Рис.4. Споживання цукру у сім'ях з різним середньодушовим доходом.

Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (1999 p.)

Кабінет Міністрів своєю постановою від 2 червня 2000 р. "Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру"

Згідно до Закону вводиться три квоти, дві з яких по суті обмежують виробництво й реалізацію цукру в державі.

Квота "А" обмежується визначеними Кабінетом Міністрів максимальними обсягами для поставки на внутрішній ринок.

Квоту "В" визначатиме цукор, що призначений для поставки за межі України відповідно до міжнародних угод.

Згідно Закону, обсяги виробництва цукру квоти "А" та "В", що дозволені Урядом, розподіляються між цукровими заводами на конкурсній основі до 1 січня кожного року.

Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції. Роздрібна ціна на цукор може підвищитись, що з нинішнього рівня платоспроможності населення знизить відповідно попит на нього на внутрішньому ринку і ускладнить його реалізацію.

Висновки до розділу.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЦУКРУ