9. Причини порушень мотивації навчальної діяльності та шляхи подолання.

Визначальним компонентом організації навчальної діяльності є мотивація, яка може бути внутрішньою, зовнішньою, є внутріш. хар-ю особистості як суб’єкта цієї діяльності. Успіхов в ній є сформованість спонукальної сфери, розвиток якої потребує цілеспрямованого педагогічного впливу.

Мотивація – сис-ма спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість. Навчальна мотивація ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність дитини, її готовність до засвоєння знань. Важливою умовою учіння є наявність пізнавальної потреби і мотиву(спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб) самовдосконалення, самореалізації та самовираження. Емоційне переживання пізнавальної потреби постає як інтерес.

Типи мотивації навчальної діяльності:

1. Негативна

2. Позитивна, пов’язана з мотивами, що фігурують поза навч. діяльністю. ЇЇ фоми:

• Мотивація, зумовлена значущими для особистості соціальними прагненнями(почуття обов’язку)

• Вузькі мотиви(схвалення у певних колах, шлях до особистого благополуччя тощо)

• Мотивація, що стосується тільки навчальної діяльності, цілей навчання, процесу навчання(інтелектуальна активність, реалізація здібностей тощо)

Різновиди навчальних мотивів:

1. Пізнавальні(пов’язані зі змістом навчальної діяльності, процесом її здійснення)

2. Соціальні(пов’язані із взаємодіями школяра з ін. людьми)

Різновиди пізнавальних мотивів:

1. Широкі пізнавальні мотиви. Орієнтація на оволодіння новими знаннями, їх проявом у навч. процесі і успішне виконання навч. завдань

2. Навчально-пізнавальні мотиви. Спрямовані на засвоєння способів оволодіння знаннями.

3. Мотиви самоосвіти. Спрямованість на самостійне вдосконалення способів засвоєння знань.

4. Соціальні мотиви. Мотиви особистісного зростання, вдосконалення.

Різновиди соціальних мотивів:

1. Широкі. Прагнення здобути знання на основі усвідомлення соц. необхідності, обов’язку, відповідальності.

2. Загальна. Прагнення вчитися не гірше за ін. або і краще.

3. Діловий. Виявляється у навчальній активності, розрахованій на винагороду.

4. Соціального співробітництва. Бажання спілкуватися, взаємодіяти з ін. людьми, аналізувати способи,форми співробітництва і взаємин.

5. Вузькі(позиційні). Прагнення зайняти певну позицію, місце у особистісних стосунках, одержати їхнє схвалення, заслужити авторитет.

Навчальна мотивація хар-ся спрямованістю, стійкістю, динамічністю. Високий рівень розумового розвитку є найважливішою умовою реалізації наявної мотивації, формування позитивної мотивації у навчальній діяльності. Навчальна діяльність мотивується внутрішнім мотивом, коли пізнавальна потреба особистості спрямовується на предмет діяльності, а також зовнішніми мотивами (самоутверждения, престижу, обов’язку, необхідності, досягнення тощо).

Мотиваційна сфера та інтереси дітей-олігофренів.

У РВ переважають органічні потреби.

Соціальні та інтелектуальні формуються важко, які хар-ся нестійкістю, поверховістю, невисокою інтенсивністю. Тому є велика необхідність приділяти достатньо уваги у розвитку соціальних інтересів.

Пізнавальні інтереси не виникають. Інтереси РВ:1 рівень – поверховий, навіяний вихователем(без контролю інтерес зникає), 2-власний глибинний, неусвідомлений.

Схильність до навіювання. Необхідність формування свідомої поведінки на основі усвідомлення і співвіднесення їх з вимогами суспільства.

Хар-на особливість мотивів – невисока спонукальна сила. Найменша перешкода, необ. докладати зусилля призводять до відмови від бажаного. Знані мотиви не стають для них дієвими.

Є несформована ієрархія мотивів. Рідко спостерігається конфлікт бажань, боротьба мотивів, завдяки якому відбувається привласнення мотивів соціальної поведінки і надання їм більш високого статусу порівняно з безпосередніми імпульсивними прагненнями.

Погано усвідомлюють мотиви власної поведінки, поведінки ін. людей, оцінюють її не за причиною, а за результатом.

Шляхи подолання порушень мотивації у РВ під час організації учбового процесу:

1. Відбір до уроку таких завдань та вправ, зміст яких має практичну та актуальну значимість, включення різних видів предметно-практичної діяльності для розвитку активності, самостійності, ініціативи. Використання ігрової форми роботи як продуктивної у взаємодії, використання ігрового та занімательного матеріалу. З метою утворення мотиваційного компонента діяльності необх. Розкривати сенс і значимість майбутньої роботи для кожного учня, забезпечувати доступність цього сенсу шляхом включення учбових задач в ігрову ситуацію.

2. Передбачення організації різних форм процесу навчання.

3. Здійснювати чергування фронтальних, групових та індивідуальних форм праці на уроці та під час вільного часу.

4. Залучати до оціночної діяльності, у тому числі з метою формування адекватної самооцінки.

5. Заохочення пізнавальної активності, її розвитку сприяє цікавий виклад учбового матеріалу.

6. Включення у колективні форми діяльності, активна співпраця з вчителем, вибір партнеру для сумісної учбової діяльності

7. Утворення позитивного емоційного відношення