Рекомендації до написання наукових текстів “п’ятиречення” як основа аргументаційних планів

Аргументування у п’ятиреченні є методом, який дозволяє підготувати за допомогою небагатьох речень структурований, виразний, цілеспрямований (дискусійний) виступ. Його сила полягає у тому, що завдяки переконливому переліку аргументів послідовно готується бажане цільове речення. Це цільове речення містить у собі власну позицію автора, висновок, квінтесенцію сказаного.

1. План твору

Твір розвиває своє цільове речення з аргументів, розташованих більш-меньш паралельно відносно один до одного (2,3,4),

“ Вступ” Вступне

“Головна частина” і – найважливіше –

“Завершення” неминуче випливає

2. Ланцюг

Ланцюг розвиває своє цільове речення з чітко логічного розвитку перебігу думок або розвитку їх у часі (так зване відношення «якщо – тоді»):

а) або логічно

б)…або у плані часу

3. Від загального до особливого

При аргументаційному плані типу «від загального до особливого» мета буде суперечити загальному принципові, з якого виходить аргументація. Це протиріччя обґрунтовується через окрему особу, ситуацію тощо, яка робить необхідним виняткове рішення.

4. Порівняння

Порівняння розвиває свою цільове речення з протиставлення двох принципових поглядів, при чому обґрунтування для різних точок зору реферуються якомога нейтральніше. Власний погляд повинен відображатися лише після подання обох позицій.

5.Компроміс

У випадку компромісу протиставляються дві позиції. Цього разу йдеться про те, щоб знайти спільні риси у двох позицій і на цьому сформулювати власне цільове речення.

6. Окремий розгляд

Окремий розгляд досягає своєї мети, коли дає підтвердження, що висловлений погляд є помилковим. Тут погляд представлено як недоречний чи другорядний, незалежно від того, чи є він вірним або ні.

Приклади п’ятиречення

Від загального до особливого.

1. Звичайно завданнями державної політики щодо реформування змісту загальної середньої освіти є створення нового покоління вітчизняних підручників. Але відсутність

2. по-перше, науково обґрунтованих концепцій гуманітарної освіти,

3. по-друге, опрацьованих процедур апробацій навчальної літератури ,

4. по-третє, чітких критеріїв оцінки, а також недостатнє фінансування призвели до появи підручників незадовільної дидактичної та поліграфічної якості, з однобоким, не завжди об’єктивним висвітленням застарілих фактів.

5. Тому ми пропонуємо певні напрями діяльності уряду та органів державного управління освітою, які сприятимуть подоланню кризової ситуації в галузі освіти, що склалася в останні роки:

створення механізму реалізації законодавчих і нормативних документів щодо розвитку загальної середньої освіти;

удосконалення існуючої системи державної та відомчої звітності, створення умов для проведення повноцінного аналізу результативності державної освітньої політики;

підвищення рівня фінансування галузі, який поки що залишається незадовільним і призводить до порушення проголошеного принципу пріоритетності фінансування освітньої галузі.

створення системи та технологій оцінки результатів функціонування системи освіти, прогнозування її подальших змін та формування механізму державно-громадського управління загальної середньої освіти, адекватного проголошеним реформам та спрямованого на розвиток випереджаючого управління.