1.4 Водні об’єкти
Білоцерківський район багатоводний, бо має густу мережу річок, озер і ставків. По територіі району протікають: р.Рось - 54.8 км., р.Протока - 23,2 км., р.Красна - 8,9 км., р.Сквирка - 7,8 км., р.Кам'янка - 20,2 км., р.Узинка -16,5 км., р.Насташка - 9,3 км., джерела мають протяжність 9,6 км. Притоки річок складають 71 км., ставки займають 175га., рибкомбінатовські водойми 871 га.
На території району є 5 водосховищ: Глибочанське - 757,7 га., Середнє - 165 га., Шкарівське - 71 га., Блощинське - 90 га., Матюшанське - 78 га. Глибочанське водосховище служить основним водопостачальником питної води для м. Біла Церква.
Річка Рось протікає на Придніпровській височині, в межах Вінницької, Київської та Черкаської областей. Права притока Дніпра (басейн Чорного моря). Довжина 346 км, площа басейну 12 575 км². Пересічна ширина річища у середній течії до 50 м. Для долини Росі характерне чергування звужених і розширених ділянок, її ширина змінюється від кількох сотень метрів до 4,5—5 км. Подекуди спостерігається асиметрія схилів долини: правий схил високий (до 60—80 м) і крутий, лівий — низький і пологий. У місцях перетину кристалічних порід річка звужується до 10—15 м, стає порожистою, краєвид мальовничий. Похил річки 0,61 м/км. Заплава на розширених ділянках терасована, завширшки 2—2,5 км, у звуженнях — 200–300 м. Живлення переважно снігове, влітку характерна межень. Замерзає в грудні, скресає у березні. Витік річки розташований біля села Ординці Погребищенського району Вінницької області в заказнику Зелені криниці. Річка спершу тече переважно на північний схід, від міста Біла Церква — на південний схід і схід, нижче міста Корсунь-Шевченківський повертає на північ, у пригирловій частині — знову на північний схід і схід. Впадає до Дніпра на північ від села Хрещатик (Черкаський район). Якісний склад фітопланктону верхів'я річки Рось включає більше ста видів водоростей з 8 відділів: Cyanophyta, Euglenophyta, Dinophyta, Cryptophyta, Chrysophyta, Bacillariophyta, Xanthophyta, Chlorophyta. В планктонних альгоценозах Росі домінують зелені водорості. В руслових ділянках спостерігається якісний склад фітопланктону, притаманний річковим альгоценозам, тоді як у водосховищах та ставках видовий склад водоростей має риси звичайного для стоячих чи малопроточних водойм. У русловій частині найрізноманітніші хлорококові водорості, а також наявні деякі рідкісні жовто-зелені водорості. Взагалі, за якісним складом фітопланктон руслової частини Росі різноманітніший, ніж у слабопроточних водоймах. У русловій частині переважають діатомові та хлорококові, в малопроточних — синьо-зелені та евгленові водорості.
Рис. 1.2. Річка Рось біля села Сухоліси
1.5 Ґрунти та їх характеристики
У ґрунтовому покриві Білоцерківщини переважають чорноземи типові, що складають 88,6% площі району, які мають великий ступінь родючості (рис.1.2). Тому в Білоцерківському районі широко розвинене рослинництво зерново-буряківничого напрямку та садівництво. Болотяний грунт та пісок знаходяться в долинах річок і займають лише 2% площі водозбору. Є сірі лісові, дерново-підзолисті, лучно-чорноземні, лучні та болотні ґрунти. Тут розвинена лугово-болотна рослинність. Більша частина басейну зайнята ріллею. Під Білою Церквою є великі поклади суглинків, які використовуються в цегельно-черепичній промисловості, а також є будівельні піски. З горючих корисних копалин і Білоцерківському районі є торф, який в сільському господарстві використовують також як добриво.
Рис. 1.2. Карта ґрунтів України
Типові чорноземи утворилися під лучними степами та в умовах періодичного промивного режиму, що сприяло глибокому проникненню в них коріння і вологи. Тому їх гумусовий горизонт досягає глибини 120-150 см, а весь ґрунтовий профіль однорідний: має темне забарвлення, інтенсивність якого з глибиною зменшується. Ці ґрунти мають зернисту структуру, містять у верхньому шарі від 3 до 6 % гумусу. Родючість їх також є високою.
Грунтово-кліматичні умови краю сприятливі для розвитку сільського господарства. В Білоцерківському районі сильно виражені процеси ерозії ґрунтів, які виникають під впливом зовнішніх умов: розмивання талими і дощовими водами, спровоковані і прискорені неправильним розорюванням схилів.
Загальна площа с/г угідь становить 99527 га (табл.1.1), площа лісів - 13002 га, зелених насаджень - 2564 га.
Таблиця 1.1 Загальна площа с/г угідь
Назва угідь |
Площа, га |
Рілля |
72456 |
Пасовища |
15103 |
Сіножаті |
11968 |
Розраховуємо коефіцієнт екологічної стійкості ландшафту:
Методи визначення КЕСЛ базується на співставленні площ, які зайняті різними елементами ландшафту з врахуванням позитивних або негативних дій на природну систему. В цьому випадку КЕСЛ виражається співвідношенням.
КЕСЛ= Fcт. /Fнест.
де: Fст. - площі, які зайняті сільськогосподарськими кормами і рослинними угрупуваннями, які мають позитивний вплив на ландшафт (ліси, зелені насадження, природні луки, заповідники, заказники, орні землі, які використовуються для вирощування багаторічних трав - конюшина, люцерна, трав’янистих сумішей тощо).
Fнест. - площі ,які займають нестабільні елементи ландшафту (оранка, землі з нестабільним трав’яним покривом, площі під забудови та дороги, замулені евтрофованні водойми, місце видобутку корисних копалин та інше, ділянки земель, які підлягають антропогенному спустошенню).
● нестабільний, з яскраво вираженою нестабільністю – КЕСЛ1 ≤ 0,5; – 1 бал;
● нестабільний – 1 = 0,51 1,0 КЕСЛ L ; – 2 бали;
● умовно стабільний – 1 =1,01 3,0 КЕСЛ L ; – 3 бали;
● стабільний – 1 = 3,01 4,50 КЕСЛ L ; – 4 бали;
● стабільний, з яскраво вираженою стабільністю – КЕСЛ1 ≥ 4,5. – 5 балів.
КЕСЛ=(13002+2564)/(72456+15103+11968)=0,2
Визначивши коефіцієнт КЕСЛ можемо зробити такий висновок, що в районі дуже низька природність тобто він є нестабільним (з яскраво вираженою нестабільністю).