VI. Оцінка впливів господарської діяльності на навколишнє техногенне середовище

Санітарно-захисна зона підприємства складає 300 м, згідно "Державних санітарних правил планування і забудови населених пунктів " № 173 від 19.06.1996 р., фактично до житлового району більше 1000 м.

Розділ VII. Комплексні заходи щодо забезпечення нормативного стану нпс та його безпеки

Після вивчення всіх заходів, реалізація яких забезпечує збалансоване природокористування виникає необхідність про черговість, пріоритетність їх розгляду, втілення, реалізації.

Заходи, спямовані на охорону атмосферного повітря, передбачають впровадження технічних рішень зі знешкодження й уловлювання газоподібних забруднюючих речовин, розробку та затвердження нормативів, гранично допустимих викидів для усіх підприємств, створення сучасних приладів постійного контролю й обліку викидів.

Серед методів стабілізації та попередження подальшого забруднення атмосферного повітря можна виділити декілька груп, які вирізняються ступенем надійності, а саме:

• Технологічні – впровадження нових технологій, безвідходних, маловідходних виробництв, при яких практично не утворюються забруднюючі атмосферу речовини, попередня підготовка матеріалів.

• Санітарно-гігієнічні – впровадження ефективних методів очистки газів, фізичних, фізико-хімічних.

• Розгляд споруджень висотних димарів, устрою СЗЗ, раціональне розміщення об’єктів господарської діяльності.

• Розсіювання забруднюючих речовин за рахунок вирівнювання їх концентрації внаслідок дифузії в повітрі та під впливом вітру.

• Консервація та ізоляція джерел забруднення атмосферного повітря

• Очистка викидів в атмосферу.

Основні заходи щодо охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами промисловості:

• Впровадження замкнених систем водопостачання на промислових підприємствах, на окремих об’єктах;

• Належне(необхідне) розбавлення стічних вод(промислових, комунально-побутових);

• Механічна очистка;

• Фізико-хімічна очистка;

• Біологічна очистка;

• Впровадження мало-, безвідходних технологій;

• Очистка промислових стічних вод на міських очисних спорудах із відведенням промислових стічних вод в каналізацію;

• Очистка стічних вод на заводських очисних спорудах із поверненням частини води у виробничий цикл, а друга частина очищених вод скидається в природні водойми.

Основні заходи щодо охорони підземних вод:

• Профілактичні роботи(постійний контроль якості, надійний устрій водозаборів);

• Локальні (обмеження щодо просування забруднень по водному горизонту);

• Відновлювальні(ліквідація забруднень, поповнення запасів підземних вод).

Основним напрямом охорони водних ресурсів повинно стати очищення стоків як промислових, так і сільськогосподарських і комунально-побутових. Одночасно слід активніше впроваджувати технології, які б зменшували до мінімуму хімічні забруднення наземних і підземних вод.

Для стабілізації екологічної ситуації грунтового покриву пропонуються наступні заходи:

• Боротьба зі всіма видами ерозії;

• Забезпечення чистоти грунту від забруднення пестицидами, мінеральними добривами, засобами боротьби зі шкідниками, радіаційного забруднення.

• Організація, утилізація промислових та побутових відходів;

• Відновлення порушених територій(рекультивація).

Охорону грунтів можна здійснювати найрізноманітнішими способами: заліснення перелогів та еродованих земель, використання раціональної агротехніки, відмова від монокультур. Технологія с/г виробництва має базуватися на екологічно обґрунтованих раціональних нормах, виключати з обробітку землі з крутістю понад 7° та інтенсифікувати використання с/г угідь, які залишилися в обробітку.

Основні заходи щодо покращення експлуатації і насаджень

Впровадження лісокультурних заходів, таких як перехід до сталого лісокористування, заборона суцільних рубок, комплексне використання, правильне транспортування деревини, профілактика пожеж, підвищення продуктивності лісів.

Заходи щодо охорони тваринного світу :

• Організаційні – регламентація строків, масштабів, місць полювання, відлову тварин, занесення видів, що знаходяться під загрозою зникнення до Червоної книги, постійний облік, дослідження умов проживання;

• Планувальні – охорона місць проживання за рахунок раціонального землекористування, включаючи організацію перехідних, буферних зон;

• Біотехнічні – збагачення фауни, розселення, покращення умов проживання, регуляція чисельності.

• Формування екологічної мережі, створення державних заповідників, заказників і вивчення і вивчення інших природних територій та об’єктів що підлягають особливій охороні;

• Створення системи державного обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу.

• Стимулювання діяльності, спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринного світу.

Для охорони та збереження в природному стані природних компонентів, генофонду тваринного і рослинного світу,підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу створюються природно-заповідні території. Природно-заповідними територіями є ділянки суші та водного простору, природні комплекси і об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність.

Отже, як видно в Білоцерківському районі не високий коефіцієнт заповідності природно-заповідного фонду і існує потреба в розширенні його площі для естетичного відпочинку населення, для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного призначення та збереження біорізноманіття району з метою запобігання зникненню цінних видів.

Життя людини проходить в межах тих чи інших ландшафтів, тому антропогенний вплив на природу суходолу – це вплив на ландшафти. Всі компоненти довкілля взаємопов’язані і тому вплив людини на один або два компоненти ландшафту, викликає зміни структури і функціонування ландшафтних комплексів вцілому. Охорона ландшафтів має ряд специфічних форм, які можна об’єднати в три групи:

• Повна охорона ландшафтів, як комплексів біогеоценозів;

• Часткова охорона природних об’єктів за можливості збереження цілісності або завнішнього вигляду ландшафту;

• Створення і підтримання антропогенних ландшафтів.

Реалізація всіх цих форм охорони ландшафтів є складним завданням, адже це вимагає знання закономірностей перебігу процесів в навколишньому середовищі, а також значних капіталовкладень.

Формування антропогенних ландшафтів району зумовлене господарською діяльністю людини. Антропогенні ландшафти повинні забезпечувати сприятливе для людини середовище існування і мають бути достатньо продуктивними для забезпечення потреб людини в їжі. В той же час антропогенні ландшафти Білоцерківського району потребують особливої охорони, оскільки реагують на забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, грунту. Тому стають особливо актуальними вище наведені пропозиції щодо здійснення охорони НПС. Ці заходи зумовлені санітарно-гігієнічними умовами, але слід враховувати і психотерапевтичні вимоги і естетичні вимоги людини. З цією метою пропонується створення озеленених ділянок(парки, сквери) та захисні смуги, які забезпечують пониження рівня шуму в межах міста, пониження температури на озеленених ділянках в літній період, зменшення кількості бактерій фітонцидами, зменшення швидкості вітру в містах, очистку повітря від пилу та газів. На відміну від природних ландшафтів, які мають високу здатність до саморегуляції, антропогенні ландшафти(агробіоценози, сади, парки) надзвичайно вразливі і потребують постійного захисту. Процес видозмін природних ландшафтів людиною триває. Тому з метою захисту природних ландшафтів створюються заповідні території.

Після вивчення всіх заходів, реалізація яких забезпечує збалансоване природокористування виникає необхідність про черговість, пріоритетність їх розгляду, втілення, реалізації.

Відносно атмосферного повітря то в першу чергу необхідно зменшити забруднення в результаті викиду забруднюючих речовин промислових підприємств, що можна досягти шляхом використання ефективних та надійних технологій щодо очистки відходів виробництва, перехід на маловідходні технології, створення санітарно-захисних зон навколо підприємств з метою зменшення впливу на НПС. Важливим етапом при виборі заходів зменшення викидів забруднюючих речовин від автотранспорту є перехід на екологічно чисте пальне та відповідний технічний стан автотранспорту, оскільки один несправний автомобіль викидає стільки ж забруднюючих речовин, скільки 3 справних авто.

Основним напрямом охорони водних ресурсів повинно стати очищення стоків як промислових, так і сільськогосподарських і комунально-побутових. Одночасно слід активніше впроваджувати технології, які б зменшували до мінімуму хімічні забруднення наземних і підземних вод. Шляхів вирішення проблеми стічних вод є багато, але пріоритетним має бути створення безвідходних технологій. Цей напрямок є, здебільшого, напрямком майбутнього, адже впровадження таких технологій вимагає значних капіталовкладень.

Розвиток промисловості, особливо сільськогосподарського виробництва, спричинює небажані зміни в природному середовищі, а саме деградацію грунтів, їх забруднення залишковою кількістю мінеральних добрив і пестицидів, несприятливі зміни гідрологічного режиму. Тому пріоритетності набуває регулювання строків хімічної обробки, використання пестицидів вибіркової дії, особливо в місцях скупчення шкідників. При визначенні норм внесення мінеральних добрив на орні землі, слід враховувати дані агрохімічних аналізів та біологічні особливості с/г культур, використання високоточних концентрованих добрив, що дозволить попередити процеси засолювання грунту та накопичення в ньому сполук важких металів та радіонуклідів.