7.8. Дієприслівники

Українська мова, будучи біднішою на дієприкметни­кові форми проти російської, має далеко більше від неї дієприслівників. Наша класична література й живе народ­не мовлення, пісні, казки, прислів'я, приказки й приповід­ки рясніють дієприслівниками. Наведемо кілька прикладів: „Чого сидіти отакеньки, руки склавши, не мавши ні ді­ла, ні розваги?” (Марко Вовчок); „І зваривши обід, і по­давши на стіл, Маруся заливалася слізоньками, відгаду­вавши певно, що востаннє бачить свого Василечка” (Г. Квітка-Основ'яненко); „Не кайся, рано вставши, моло­дим оженившись” (М. Номис); „Доброго здоров'я пившиї”.

Цікаві випадки бувають у зразках народного мовлення, де дієприслівник інколи пов'язується не з підметом, як у попередніх прикладах, а з додатком: „Прошу тебе, не за­морозь мене, не так же мене, як мужа мого, з походу йдучи, коня ведучи, коня ведучи й зброю несучи” („Материалы и исследования” П. Чубинського); „Благословіть же мене, у шлюб уступаючи” (Г. Квітка-Основ'яненко). Дієприслівники йдучи, ведучи, несучи, уступаючи походять від давньослов'янських активних дієприкметників, які зни­кли в сучасній українській мові, але збереглися в росій­ській.

Широке вживання дієприслівників надає україн­ській мові легкості вимовляння й мелодійності. Отож, немає потреби цуратися цього давнього способу висловлювання заради запозичених канцелярських штампів на зразок при виконанні, по одержанні тощо, які зводять нанівець природну красу нашої мови.

Підтема 6. Особливості вживання службових частин мови

1. Вживання прийменників.

2. Синонімія прийменникових конструкцій.

3. Прийменникові конструкції російської мови і їх українські відповідники.

4. Вживання сполучників.

Література:

[3]; [6]; [7]; [9];[15]; [17]; [23].

8.1. Вживання прийменників

1. У більшості випадків вибір прийменника визначається традицією, наприклад: їхати на Кавказ – їхати у Крим, відпочивати у санаторії – відпочивати на туристичній базі, у вихідні – на цьому тижні тощо. Досить часто у мовленні трапляються неправильні прийменникові конструкції, як-от: вітер п’ять метрів на секунду, враження про виставу, дотичний з проблемами, знатися в кулінарії (замість нормативних словосполучень: вітер п’ять метрів за секунду, враження від вистави, дотичний до проблем, застерігати від небезпеки, знатися на кулінарії).

2. Вживаючи прийменники, важливо враховувати їх стилістичну характеристику. Так, прийменники внаслідок, у зв’язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні, по лінії властиві діловому мовленню, сфера функціонування прийменників проміж, побіч, насупроти, попри обмежена розмовною мовою.

3. Поширеною помилкою є вживання прийменникових конструкцій замість безприйменникових і навпаки: зрікатися від ідеалів (замість зрікатися ідеалів), відступатися ідеалів (замість відступатися від ідеалів), користуватися з фотоапаратом (замість користуватися фотоапаратом), оплатити за проїзд (замість оплатити проїзд).

4. Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться у неправильному відмінку. Найчастіше порушується характер керування при прийменниках, що вимагають давального відмінка: всупереч проблемам, завдяки тренуванню, наперекір рішенням.

5. Недоліком є нагромадження у вузькому контексті однакових прийменників.

6. Розглянемо основні правила вживання прийменників при однорідних членах речення.

1. Однакові прийменники можуть повторюватися або не повторюватися перед кожним однорідним членом речення, наприклад: Із темряви налинули до Піхтіра тихі мрії про товариство та про вільне життя (С. Васильч.). А було це перед неділею, коли людей біля лавки й клубу багато (В. Дрозд.).

2. Прийменники не випускаються:

а) якщо однорідні члени речення вимагають різних прийменників: Улян вічно щось майстрував на подвір’ї або в хаті… (В. Сосюра);

б) при однорідних членах речення, пов’язаних повторюваними (і – і, ні – ні, то – то, або – або, чи – чи) або парними (не тільки – але й, не стільки – скільки, як – так і) сполучниками: Спасибі тобі, щирий мій друже, і за папір, і за лист твій, ще кращий паперу (Т. Шевч.); Склалося враження, що плете він свої кошики не стільки для ярмарку, скільки для власної втіхи (О. Гонч.);

в) при однорідних членах речення, значно поширених залежними словами: Директор розповів про роботу підприємства у третьому кварталі цього року і про перспективи розвитку на наступний рік (З журн.).

7. Як засіб створення милозвучності використовується в українській мові чергування прийменників у – в, з – зі – із.

1) Правила чергування прийменників у та в такі:

а) між приголосними вживається у, між голосними – в: Першою думкою в Остапа було довідатись, де вони (М. Коцюб.). Вогники жовтіють у вікнах, дими йдуть у небо запашні (О. Гонч.).

б) на початку речення або після паузи у вживається перед приголосними, в – перед голосними: У двері хтось ізлегка постукав (М. Стар.); В яру залунав новий ниючий і пекучий спів (С. Васильч.).

в) після приголосного перед голосним переважно вживається в: За вікном в абрикосовому саду щось кричала хазяйка подвір’я (М. Хвильов.).

г) після голосного перед приголосним залежно від темпу, ритму мови, вживається і у, і в: Смачно у них у хаті пахло, це мені досі впам’ятку (В. Дрозд). Перед літерами в, ф, а також перед сполученням літер тв, хв, льв тощо вживається прийменник у: Було, певне, тоді у вас хвилювань? (О. Гонч.); Добре було у вересні та на початку жовтня (Гр. Тют.).

2) Правила чергування прийменників з, зі, із такі:

а) прийменник з уживається на початку речення, після паузи, перед голосним незалежно від закінчення попереднього слова, а також після голосного перед приголосним (крім с, ш) або (рідше) сполученням приголосних: З бічної вулички виразно почулися чиїсь голоси (М. Стельм.). Зробимо кілька слайдів з отим он кленом (О. Гонч.).

б) прийменник із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ), а також між групами приголосних (після них або перед ними): Зовсім зненацька вихопивсь із жита рудий парубійко (М. Коцюб.); Я б душу вийняв із слухачів своїм співом, поклав би ту душу перед ними (О. Вишня).

в) прийменник зі вживається перед сполученнями приголосних, найчастіше перед буквами з, с, ш, щ: Розмова зі звичайної робилася політичною (Б. Лепк.); У кожного з нас було по тугому лукові й порядному мішку зі стрілами (О. Ольж.).