
- •Тема 4. Стилістичне використання морфологічнихї засобів підтема 1. Норми вживання форм іменника
- •3.1. Рід відмінюваних іменників
- •3.2. Рід невідмінюваних іменників
- •3.3. Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням і т.Д.
- •3.4. Особливості вживання відмінкових форм іменників
- •V. Родовий відмінок множини
- •Vі. Знахідний відмінок множини
- •Vіі. Орудний відмінок множини
- •Vііі . Місцевий відмінок множини
- •Підтема 2. Особливості вживання форм прикметників
- •4.1. Повні і короткі форми прикметників
- •4.2. Варіанти відмінкових форм прикметників
- •4.3. Ступені порівняння прикметників
- •4.4. Синоніміка прикметників і непрямих відмінків іменників
- •Підтема 3. Вживання форм займенників
- •5.1. Вживання особових займенників
- •5.2. Вживання зворотного і присвійних займенників
- •5.3. Вживання означальних, вказівних, неозначених, відносно-питальних займенників
- •Підтема 4. Вживання форм числівника
- •6.1. Відмінювання числівників
- •6.2. Синонімія числівників
- •6.3. Сполучення числівників з іменниками
- •6.3. Числівники як компоненти складних іменників і прикметників
- •Підтема 5. Особливості вживання форм дієслів
- •7.1. Дієвідміна слів дати, істи, відповісти, розповісти, бути
- •7.2. Давноминулий час і описова форма зі словами було, бувало
- •7.3. Наказовий спосіб
- •7.4. Віддієслівні іменники, дієслівні словосполуки
- •7.5. Дієслівні форми на -но, -то й пасивні дієприкметники
- •7.6. Числові особливості дієслова-присудка
- •7.7. Дієслова, що керують іменниками в певних відмінках
- •7.8. Дієприслівники
- •Підтема 6. Особливості вживання службових частин мови
- •8.1. Вживання прийменників
- •8.2. Синонімія прийменникових конструкцій
- •8.3. Відповідники конструкцій російської мови
- •Підтема 7. Синтаксичні норми української мови
- •9.1. Порядок слів у реченні
- •9.2. Координація підмета з присудком
6.2. Синонімія числівників
1. Синонімічні відношення існують між кількісними і збірними числівниками: два хлопці – двоє хлопців, два відра – двоє відер. При виборі граматичного синоніма враховуються семантичні, функціонально-стилістичні особливості двох розрядів числівників.
Збірні числівники виражають кількість предметів як сукупність, як одне ціле: троє синів, п’ятеро робітників, двадцятеро співробітників. Кількісні числівники позначають роздільну кількість, а також уживаються як назви числа і цифри: сто зошитів, сорок метрів, дев’ять ділиться на три. Збірні числівники вживаються для позначення невеликої кількості (двоє – двадцятеро, тридцятеро). Вони не можуть бути компонентами складених числівників, отже, такі словосполучення, як сто п’ятеро учнів, сорок двоє студентів, є порушенням норми. Кількісні числівники не мають обмежень у вираженні кількісних понять.
Збірні числівники широко використовуються в розмовній мові, мові художніх творів, у науковому й офіційно-діловому стилям не властиві. Кількісні числівники належать до стилістично нейтральних одиниць і використовуються у будь-якому стилі.
Розрізняються числівники двох розрядів і характером сполучуваності. Так, збірні числівники вживаються:
а) з іменниками, субстантивованими прикметниками і дієприкметниками, що називають осіб чоловічої статі, а також займенниками спільного роду: троє сусідів, двоє лікарів, двоє приїжджих, троє чергових, п’ятеро відповідаючих, четверо невдах, двоє забіяк. Відповідно до літературної норми збірні числівники не сполучаються з іменниками, що називають осіб високого суспільного становища. Із такими іменниками вживаються кількісні числівники: три генерали, два президенти, три академіки;
б) з іменниками, що мають лише форму множини: двоє вил, троє окулярів, двоє санчат, двоє дитячих ясел;
в) з іменниками діти, малята, хлоп’ята, дівчата, особи: двоє хлоп’ят, п’ятеро осіб, троє дівчат, четверо малят;
г) з особовими займенниками: нас сьогодні четверо, їх було шестеро;
ґ) з іменниками середнього роду, що є назвами малят тварин і предметів: четверо курчат, семеро качат, шестеро поросят, двоє пальт, четверо вікон, троє відер;
д) з назвами парних предметів (при цьому вказується кількість пар): троє черевиків, четверо рукавиць, двоє панчіх;
е) у субстантивованому значенні: двоє прийшли, троє працювали.
Певна обмеженість у сполучуваності властива і кількісним числівникам: вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з іменниками середнього роду, що називають малят тварин, не вживаються у субстантивованому значенні. Отже, кількісні числівники не можуть замінювати збірні у конструкціях: двоє саней, троє ягнят, троє відповідали. При іменниках жіночого роду – назвах неживих предметів використовуються лише кількісні числівники: дві доярки , три столи, дві ночі і под.
2. Збірні іменники від двоє до восьмеро утворюють здрібніло-пестливі форми: двійко, трійко, четвірко, пятірко, шестірко, семітко, восьмірко; двоєчко, троєчко. Такі форми є приналежністю розмовного мовлення.
3. Синонімами числівників можуть виступати іменники з числовим значенням: десять, десятеро – десяток; дванадцять, дванадцятеро – дюжина; сто – сотня; одна друга – половина, одна третя – третина, одна четверта – чверть. Іменники десяток, дюжина, сотня властиві розмовному мовленню.
4. Збірні числівники обидва, обоє, обидві синонімічні займенниковим виразам: „і цей і той”, „і один і другий”, „і ця і та”, „і одна і друга”.