Тема 4. Стилістичне використання морфологічнихї засобів підтема 1. Норми вживання форм іменника

1. Особливості вживання родових форм іменника.

2. Особливості вживання форм невідмінюваних іменників.

3. Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням.

4. Особливості вживання відмінкових форм.

Література:

[3]; [6]; [7]; [15]; [17]; [23].

3.1. Рід відмінюваних іменників

1. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає труднощів: вказівки на рід містяться у зовнішній формі слів — вода, деканат, весло. Якщо ж рід не індикується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії.

Слова аерозоль, нежить, псалтир, рояль, сажень, толь, тунель, тюль, фенхель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники антресоль, бандероль, беша­мель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, мігрень, папороть, розкіш, філігрань, фланель — до жіночого.

2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних імен­ників у російській і українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою в двох мовах.

Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів, наприклад:

російська мова

кризис

недуг

президиум

тезис

тополь

ярмарка

українська мова

криза

недуга

президія

теза

тополя

ярмарок

Деякі іменники мають однакову морфологічну форму в обох мовах, але відрізняються за родовою характеристикою:

Українська мова

п уть — ж. р.

біль

дріб

живопис

запис

зяб

кір

літопис

машинопис

напис

опис

перекис ч. р.

пил

підпис

полин

поступ

пропис

розсип

рукопис

Сибір

сип

степ

ступінь

російська мова

путь — ч. р.

б оль

дробь

живопись

запись

зябь

корь

летопись

машинопись

надпись

опись

перекись ж. р.

пыль

подпись

полынь

поступь

пропись

россыпь

рукопись

Сибирь

сыпь

степь

степепь

3. Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, африкат і африката, ве­ремій (розм.) і веремія (розм.), вольєр і вольєра, жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля, перифраз і пе­рифраза, спазм і спазма, хлющ і хлюща, чинар і чи­нара.

Як слова і чоловічого, й жіночого роду вживаються іменники: ґандж (розм.), дрож, жужіль, кужіль, ку­піль, фальш.

Можлива також варіантність форм чоловічого і се­реднього роду безлад і безладдя, виднокіл (поет.) і видноколо (поет.), дишель і дишло, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття.

Наведені вище родові форми подаються в словнику сучасної української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіативні форми іменників розрізняються за стилістичним вживанням або частотою вживання. Так у парах бакенбарда – бакенбард, банкнот – банкнота, живокіст – живокость, ковила – ковил, посуд – посуда, продаж – продажа, туфля –туфель, чорнобиль (ч. р.) – чор­нобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду блакить, просіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а їх родові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є рідковживаними.

До різних родів належать деякі словотворчі варіанти, їх стилістичні особливості можуть збігатися або розріз­нятися: сутінь (нейтр.) — сутінок (нейтр.), браслет (нейтр.) — браслетка (нейтр.), лорнет (нейтр.) — лорнетка (розм.), табурет (нейтр.) — табуретка (нейтр.), тра­фарет (нейтр.) — трафаретка (розм.), фасет (спец.) — фасетка (спец.).

4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і функціональними. Наприклад, імен­ник овоч у формі чоловічого роду вживається із оди­ничним значенням — «плід городніх (польових) рослин», «плід садових (лісових) дерев, кущів». Реалізовуючи збірне значення («м'які плоди будь-яких рослин»), сло­во виступає у формах чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідковживаним.

5. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закін­ченням –а розрізняються за значеннями, тобто не належать до родових варіантів. Це такі іменники, як:

адрес (письмове вітання з) адреса (місце проживан­ня чи

нагоди видатної події перебування)

вольт (одиниця виміру вольта (тканина)

напруги електричного струму)

гарнітур (комплект одноха- гарнітура (комплект шрифтів,

рактерних предметів) однакових за малюнком, але

різних за кеглем і

накресленням)

девіз (вислів) девіза (вексель, чек)

жовтобрюх (змія) жовтобрюха (птаха)

задум (план дій) задума (стан замисленості)

кар’єр (місце відкритого кар’єра (просування в діяльності)

видобування копалин)

округ (територіальна один.) округа (навколишня місцевість)

пар (поле сівозміни) пара (речовина в газоподібному

стані)