2. Синонімія прийменникових конструкцій. Стилістичне використання різних варіантів прийменникового керування. Синонімічними є такі прийменникові конструкції:

• на позначення мети вживають прийменники для (стилістично нейтральний), з метою (книжн.), на предмет (офіц.-ділов.), задля, заради, ради (переважно розм.), в ім'я;

• на позначення причини вживають прийменники завдяки (позначає сприятливу причину), через (стилістично нейтральний; позначає несприятливу причину), від, з (переважно розм.);

• на позначення часу вживають прийменники на, в, за, під час, упродовж, протягом, через, з, від тощо; з (стилістично нейтральний), від

• на позначення просторових зв'язків уживають прийменники до, у(в), на, перед, біля (стилістично нейтральні), коло, поблизу, поблиз, поряд (з), поруч (з), край, кінець, обіч, обабіч, навпроти, проти, супроти, посеред (мають різні стилістичні, ситуаційні, фаматичні та ін. обмеження);

• на позначення відповідності вживають прийменники відповідно до, згідно з, залежно від, у світлі, у дусі, у розрізі (всі мають переважно офіц.-ділов. забарвлення);

• на позначення допустовості вживають прийменники незважаючи на (переважно нейтр. або книжн.), попри (переважно розм.), всупереч;

• на позначення об'єктних зв'язків уживають прийменники щодо (переважно нейтр.), стосовно (книжн.).

Типові п о м и л к и в с т и л і с т и ч н о м у використанні різних в а р і а н т і в форм, п о в ' я з а н и х з к е р у в а н н я м :

1. Подвійна залежність керованого слова в реченні: Вульгарна критика практично всіх партійних лідерів та нерозуміння ролі партійних змагань (ВЗ. -1997.-24 грудня); Відіслала свою заявку про бажання взяти участь у експерименті за вказаною адресою (СП. - 1998. - №8).

2. Неправильне вживання прийменника за слабкого керування: Одне дитятко описало такі речі про Юлію Цезаря, які, мабуть, стануть історичним відкриттям (Е. -1998. - №4); Київський градоначальник

3. Неправильна форма керованого слова-іменника (чи займенника) при дієслові, переважно зумовлена впливом російської мови: Ростик вважає, що "наше суспільство хворе мікробами мовчання, затурканості й просто сплячки" (Е.-1998. - №9); Цілий рік після того, як помер його батько, дружина змушена зраджувати йому, аби зазнати хоч трохи щастя в інтимному житті (П. - 7997. - 12 грудня).

4. Невиправдане вживання під упливом російської мови прийменників по, при та ін.: Іноземна мова по методу ЦРУ (ЛЛ. - 1998. - №32); При теплій погоді гру зробив... Мороз (МГ. - 1998. -12 березня).

5. Неврахування того, що дієслова-синоніми можуть вимагати від іменника різних відмінкових форм, різних прийменників: У парламенті може утворитися доволі потужна третя сила, яка в тих чи інших питаннях буде "лавірувати"політичним спектром парламенту (СП. -1998. -№13).

6. Спільний додаток при дієсловах - однорідних членах, які вимагають від цього додатка різних відмінкових форм: Чоловіки відмовляються це собі уявити, не те, що дати згоду (ТП. - 1998. - №4); Читаємо і захоплюємося вашою газетою, а найбільше сторінкою про кіно (Т.-1998.-№4)

5. Однорідність притаманна всім стилям мови. Однак у літературно-художньому стилі вона часто набуває тропеїчного звучання, сприймається метафорично - як засіб художнього вислову". Ті самі слова можуть використовуватися і як однорідні, і як неоднорідні залежно від мети автора: Нові, високотехнологічні вироби - Нові високотехнологічні вироби.

Здебільшого однорідні члени речення є однойменними, виконують, ту саму синтаксичну функцію. Але іноді є відхилення від цього правила, переважно тоді, коли однорідні члени речення виражені займенниками та займенниковими прислівниками: Не знаю, хто й звідки ти. Треба з'ясувати, що і як робити. Оскільки функціональна рівноправність однорідних членів речення є найістотнішою їх ознакою, то однорідні члени можна міняти місцями без помітної зміни змісту висловлювання. Але між однорідними присудками можлива змістова залежність, зумовлена послідовністю виконання дій: Степан повернувся додому, ліг і заснув.

Речення з однорідними членами можуть мати синонімічні (паралельні) конструкції з рядом простих речень або зі складносурядним реченням: Українські вояки проводять миротворчі операції, допомагають населенню, підтримують зв 'язки із силами К FOR інших країн – Українські вояки проводять миротворчі операції. Українські вояки допомагають населенню. Українські вояки підтримують зв'язки із силами KFOR інших країн. Окремі речення емоційніші, експресивніші2 . їх використовують переважно в публіцистичному стилі для надання мовленню відтінків піднесеності, схвильованості. При цьому виникають пафос, патетика, властиві урочисто-декларативному, узагальнювально-директивному, експресивно-публіцистичному різновидам журналістського тексту. Трохи менш відчутною є експресивність висловлювання в разі застосування складносурядних речень, але основні відтінки в емоційному забарвленні залишаються незмінними, хоча пафос тут трохи й приглушений (Цього ефекту досягають завдяки вживанню сполучників сурядності).

Нагромадження в реченні однорідних членів не тільки виконує логіко-семантичні завдання, а й увиразнює текст, сприяє підвищенню його комунікативності: ампліфікування компонентів дієслівної однорідності створює ефект наростання енергії, сили, підвищення потужності дії когось чи чогось; нагромадження елементів прикметникової однорідності є способом урізноманітнення опису, характеристики когось чи чогось, засобом посилення (змістового й експресивного) цієї характеристики; іменникова однорідність посилює враження предметної різноманітності та складності.

У науковому й офіційно-діловому стилях однорідні члени речення використовують для побудови класифікацій. Дуже важливим при цьому є додержання логічних вимог у поєднанні однорідних членів. За використання однорідних членів речення треба зважати на їх значеннєву зіставність. Однорідними членами речення не можуть бути слова, які передають родові та видові поняття. Однорідні члени речення мають позначати саме однорідність, а не звичайний перелік: Я відвідав Францію, Європу, Париж. Не можна використовувати як однорідні ті члени речення, які позначають перехресні або різнопланові поняття: В барі сиділи люди у верхньому одязі й у нетверезому стані. На Майдані були наші студенти, аспіранти, члени Студентського братства, першокурсники. Треба зважати не лише на логічні зв'язки однорідних членів, а й на їхню лексико-граматичну сполучуваність з іншими словами в реченні1 : Журналіст уживав у тексті нові слова, метафори, оригінальні описи подій.

При однорідних членах Можуть уживатися узагальнювальні слова. У науковому й офіційно-діловому стилях узагальнювальні слова здебільшого називають найближче родове поняття, види якого й перелічуються однорідними членами. У художньому й публіцистичному мовленні узагальнювальними словами можуть бути і родові поняття, і дуже широкі за змістом слова: все, скрізь, завжди, всюди, ніхто, ніщо, ніде, ніколи.

Узагальнювальні слова надають висловлюванню експресивного забарвлення, підкреслюють те, що окремо названо однорідними членами: Голос духа чути скрізь: По курних хатах мужицьких, По верстатах ремісницьких, По місцях недолі й сліз (Іван Франко).

Ряди з узагальнювальними словами близькі до пояснювальних конструкцій. У цих рядах сурядні зв'язки ускладнені пояснювальними – узагальнювальні слова називають загальне, а сурядні ряди перелічують його конкретні види. У ролі узагальнювальних слів можуть уживатися й словосполучення, предикативні конструкції та ін. Узагальнювальні одиниці зазвичай уживають при рядах з єднальними сполучниками, іноді – з розділовими. У рядах з протиставними й зіставлювальними сполучниками узагальнювальні одиниці не вживаються. За розташування узагальню вальних одиниць після сурядних рядів вони набувають справді узагальнювального, підсумовувального значення: У школі, в університеті, в редакції- скрізь він прагнув бути першим. Таке значення може підкреслюватися вживанням при узагальнювальних одиницях слів узагалі, загалом, словом тощо: У школі, на вулиці - загалом скрізь.

Сполучники при однорідних членах. Ряд з єднальним значенням легко обходиться без сполучників, і тоді перелік не має вичерпного характеру. Такий самий характер має речення з повторюваним єднальним сполучником перед однорідними членами, тут сполучник виокремлює кожний член, ніби виконуючи функцію посилювальної частки: У кімнаті стоять і стіл, і ліжко, і стелаж. Уживання єднального сполучника лише перед останнім однорідним членом надає перелікові закінченого характеру: У меблевому салоні стояли столи, ліжка й стелажі.

Єднальний сполучник /' поєднує однорідні члени речення (близькі за значенням слова або антоніми) також попарно2 : У кімнаті стояли стіл істілець, стелажі шафа. Найчастіше єднальні повторювані сполучники вживають "в емоційно спрямованому мовленні"3 , парний зв'язок складників часто спричиняє наростання пафосності, піднесеності.

Сполучник/та початковий ненаголошений / чергуються з й у тих самих позиціях, що й у - в.

У науковому й публіцистичному стилях для підкреслення єднального зв'язку в різних його значеннєвих відтінках (найчастіше для підкреслення зіставності, порівняння) використовують двочленні сполучники. Перша частина такого сполучника стоїть при одному члені ряду, друга – при наступному. Найпоширенішими двочленними сполучниками є не тільки... а (але) й, не стільки... скільки (як), як... такі, не просто... ай. У мові художньої літератури ці сполучники вживають тільки зрідка.

У заперечних реченнях у ролі єднального сполучника вживають ні...ні. Ні здебільшого повторюється перед кожним членом. З таким самим значенням уживають і ані, що має відтінок посилення (його найчастіше вживають перед останнім членом): Ні Іван, ні Андрій, ані Степан не зробили цього.

Для поєднання однорідних членів також широко використовують розділові (або, чи, то, хоч тощо) та протиставні (але, а тощо) сполучники.

Зв'язки розділовості передають ряди зі сполучниками або, чи, то...то та деякими ін. Сполучники або, чи можуть поєднувати два члени ряду для передавання значення вибору: Приходь сьогодні або завтра. Часто такі сполучники повторюються, що посилює значення розділовості: Я це зроблю або з Іваном, або з Петром. Сполучник то зазвичай є повторюваним - то.. .то: Він приходив то з Іваном, то з Петром. У неповторюваному вигляді цей сполучник майже не вживають.

Значення чергування явищ можуть передавати також ряди з повторюваними прислівниками іноді, часом, почасти: Він приходив іноді з Іваном, іноді з Петром. Додавання до сполучника то., .то часток не, чи перетворює його на форми не то... не то, чи то., .чи то, що надають сурядним рядам відтінку непевності, вагання: Приходив чи то Іван, чи то Петро. Не можна сплутувати розділовий сполучник чи з часткою чи, замінюючи останню на або. У питальних реченнях треба вживати не сполучник або, а сполучник чи: До вас сьогодні прийде Іван чи Петро?; а не До вас сьогодні прийде Іван або Петро?