16

Тема 5. Стилістичний синтаксис

1. Стилістичні можливості синтаксису.

2. Стилістичні властивості порядку слів у реченні.

3. Стилістичне використання координації підмета і присудка.

4. Варіанти форм, пов’язані з керуванням.

5. Стилістичне використання однорідних членів речення.

6. Стилістичне використання синтаксичних синонімів та паралельних конструкцій.

Література:

1. Ажнюк Б. Українські імена з іншомовним акцентом: проблеми транслітерації // Культура слова. - Вип. 4 8 - 4 9 . - К.: Ін - т укр. мови HAH України, 1996.

2. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити. Навчальний посібник. - Львів: Світ, 1994. - 152 с.

3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1993. - 232 с.

4. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. - Львів: Світ, 2003 . - 432 с.

1. Стилістичні можливості синтаксису. Стилістичні властивості української мови виявляються в її синтаксичній будові особливо яскраво й повно. І лексичні одиниці, і морфологічні засоби повноти своєї стилістичної виразності набувають лише в контексті .

Стилістичний синтаксис вивчає можливості найдоцільнішого використання синонімічних варіантів залежно від змісту тексту, від його функціонально-стилістичного призначення, а також із урахуванням завдань тексту та його загальноестетичного спрямування . «У синтаксичному матеріалі стилістика живиться двома основними джерелами: синтаксичною синонімією, наявністю співвідносних варіативних рядів та лексичним наповненням синтаксичних компонентів»¹ .

Ні в останньому висловлюванні Л.І.Мацько, О.М.Мацько, О.М.Сидоренко, ні в решті досліджень зі стилістичного синтаксису не знаходимо розрізнення синтаксичних синонімів та паралельних синтаксичних конструкцій.

Здебільшого всі ці конструкції називають і так, і так в межах того самого посібника Б.М.Кулик та О.М.Масюкевич зазначають, що синтаксичні засоби мають велике значення для стилістики, яка розглядає їх численні паралельні та синонімічні варіанти з погляду оцінки й добору для того, щоб найкраще передати потрібний зміст . Проте надалі пишуть тільки про синтаксичні синоніми.

Отже, синтаксичний розділ стилістики розглядає синтаксичні синоніми й паралельні синтаксичні конструкції.

Синтаксичні синоніми об'єднуються спільним граматичним значенням, на основі якого їх відносять до тієї чи іншої синтаксичної категорії; вони передають відтінки спільного граматичного значення та мають відтінки спільного експресивно-змістового або функціонально-стилістичного забарвлення (забарвлення може й не бути за стилістичної нейтральності синтаксичних синонімів). Синонімічними можуть бути три основні синтаксичні одиниці: словосполучення, члени речення й речення.

Синонімічними називають два або кілька словосполучень, що передають однакові синтаксичні відношення (предикативні, атрибутивні, об'єктні, обставинні) та мають спільні стрижневі слова й однокореневі залежні, відрізняючись способами синтаксичного зв'язку. В українській мові найбільшу кількість синтаксичних синонімів становлять прийменникові дієслівні словосполучення: стояти під місяцем (проти місяця, при місяці); змокрів від туману (під туманом, за туману, через туман) тощо.

Синонімічними є такі члени речення, які виражено однокореневими словами, що мають різне граматичне оформлення й різні відтінки спільного синтаксичного значення. Ці слова можуть належати до різних частин мови, мати при собі службові слова: Марія була студентка - Марія булла студенткою; Шевченкові думи - думи Шевченка.

Синонімічними є такі речення, які належать до одного типу, являючи собою граматичний і змістовий паралелізм, але розрізняються відтінками спільного граматичного значення, засобами граматичного вираження, стилістичним забарвленням. Емоційно-експресивні відтінки мовлення, його стилістичне забарвлення знерідка виявляються в будові простого речення. Синонімічні зв'язки, зокрема, виникають між розповідним, питальним і окличним (спонукальним) реченнями, між особовим і безособовим реченням: Сніг замів - Снігом замело.

До паралельних синтаксичних конструкцій належать такі:

• П і д р я д н е означальне речення і дієприкметниковий зворот.

• П і д р я д н е означальне речення і зворот з прикметником.

• П і д р я д н е означальне речення і прикладка.

•Підрядні обставинні речення і дієприслівникові звороти.

•Конструкції з віддієслівними іменниками і підрядні речення.

•Конструкції з віддієслівними іменниками і речення з однорідними членами.

• П р я м а і непряма мова.

• П р я м а мова і «ділове відтворення висловлювання».

• Пряма і вільна пряма мова.

• П р я м а і невласне пряма мова.

• П р я м а і здогадна мова.

• П р я м а і напівпряма (підрядно-підпорядкована) мова.