Розвивальна освіта як форма організації учбово-професійної діяльності суб’єкта

Метою розвивальної освіти є формування ставлення людини до себе як до суб’єкта власних знань, умінь, навичок, що породжує її ініціативність і самостійність у їх засвоєнні і набутті, тобто створює, перш за все, потребу в учбово-професійній діяльності, яка спонукає студентів до засвоєння теоретичних знань у певній професійній сфері, способів їх відтворення за допомогою учбових дій, спрямованих на вирішення учбових задач у сфері їх майбутньої професійної компетентності, тобто завдань на самозміну суб’єкта учбово-професійної діяльності.

Розвиток відбувається у процесі розгортання учбово-професійної діяльності, коли при засвоєнні теоретичних знань студенти оволодівають учбовими діями, які вирішують певний клас задач, тобто розвиток спричиняє формування суб’єкта учбово-професійної діяльності, а формування суб’єкта учбово-професійної діяльності задає його розвиток та подальше становлення учбово-професійній діяльності

Крім того, необхідний принципово інший тип педагогічної діяльності викладача, а це, у свою чергу, вимагає створення системи підготовки вузівських викладачів у руслі методики розвивальної освіти, навчально-методичного забезпечення нового покоління, нових методів перевірки якості знань, вивчення й узагальнення досвіду роботи викладацьких колективів по створенню системи розвивальної освіти у вишу, розробки типових навчальних програм і комп’ютерного програмного забезпечення освітнього процесу тощо.

Вирішення цих проблем перетворить систему розвивальної освіти на високоякісну освітню практику, результатом якої стане розвинена особистість професіонала, що самоактуалізується.

Службою вищого навчального закладу

Психологічна служба вищого навчального закладу розглядається нами як соціальний інститут, ініціюючий якісні суспільні зміни, інтегруючий елементи формальної та неформальної освіти, перетворюючий студента в активного суб’єкта власного розвитку, розвитку навчального закладу, самої системи освіти, соціуму. З нашої точки зору, психологічна служба є власне центратором освітнього простору вишу, котрий поєднує між собою інші елементи, опосередковує їх взаємозв’язки, слугує їх розвитку, дає поштовх утворенню принципово нових джерел розвитку особистості майбутнього фахівця (див. рис. 6. 1. 1).

Необхідність психологічного забезпечення професійної освіти і потреба в психологічній службі ВНЗ були усвідомлені вітчизняними психологами і педагогами достатньо давно.

Теоретичні розробки цієї проблеми та її практичне вирішення прослідковуються з кінця 70-х років минулого століття.

У 80-90-х роках остаточно сформувалося соціальне замовлення на організацію психологічної служби у ВНЗ.

На сьогоднішній день в Україні діє Положення «Про психологічну службу в системі освіти України», в якому акцентується значення психологічної служби у закладах середньої освіти. Тому сьогодні постає необхідність створення нормативно-правової, методологічної бази діяльності психологічної служби ВНЗ.[15]

Тому нагальною стає потреба у психологічних службах вищих навчальних закладів як компоненті освіти.

У зв’язку з цим О. В. Чуйко стверджує, що „становлення і функціонування психологічної служби вищого навчального закладу важливо розглядати у контексті розвитку освітнього середовища, здатного забезпечити ефективні умови становлення молодої людини шляхом вирішення діалектичних протиріч у особистісному та професійному становленні” [321, c. 312].

Психологічна служба покликана забезпечити реалізацію особистісного, професійного, творчого потенціалу особистості, творити умови для самореалізації особистості, надавати психологічну підтримку всім суб’єктам освітньої діяльності.

З точки зору Євдокимової, психологічна служба покликана насамперед формувати психологічну готовність учасників освітнього процесу до професійної діяльності. Її метою має стати допомога студентам в усвідомленні своїх особистісних якостей, рефлексії, створення умов для розвитку особистості. Крім того, психологічна служба може суттєво вплинути на формування професійної ідентичності студентів, їх особистісне зростання, розвиток лідерських якостей, комунікативних здібностей тощо.[33]

Психологічна служба вищого навчального закладу покликана формувати насамперед:

• психологічної готовності до здійснення професійного, політичного та соціального вибору в умовах прискорення темпів розвитку суспільства;

• пвя;

• у формуванні сучасного мислення молоді, в основі якого – готовність до співпраці у рамках міжнародного співтовариства для вирішення глобальних проблем;

• у формуванні готовності до безперервної освіти, до професійної діяльності за фахом; вихованні навичок професійної мобільності.

• підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, гуманізація стосунків у студентських та викладацьких колективах;

• здійснення психологічного та соціально-педагогічного супроводу розвитку студентів;

• сприяння повноцінному суб’єктному та особистісному розвитку студентів та створення належних умов для формування у них мотивації до навчання, самореалізації творчих здібностей, самовиховання і саморозвитку;

• гармонізація соціально-психологічного клімату в університеті;

• психологічне забезпечення профілактики девіантної та адиктивної поведінки серед студентів, конфліктів та особистісних проблем;

• психологічне забезпечення освітніх програм з метою адаптації їх змісту та засобів засвоєння до інтелектуальних та особистісних можливостей й особливостей студентів;

• здійснення наукових досліджень згідно напрямків діяльності служби та підготовки викладачів до впровадження новітніх психолого-педагогічних технологій у навчально-виховний процес вишу.

• методична підготовка викладачів до впровадження у навчальний процес вищих навчальних закладів інноваційних розвивальних технологій;

• професійне становлення особистості студентів;

• психологічний супровід сучасної молодої сім’ї;

• науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження та використання тренінгових технологій;

• соціально-психолого-педагогічний супровід студентів з обмеженими фізичними можливостями та студентів-сиріт;

• профілактика суїцидальної поведінки серед молоді;

• моніторингові дослідження фізичного та психічного здоров’я студентів, їх професійного розвитку.

Так, психологічна служба безпосередньо пов’язана з учбово-професійною діяльністю, оскільки основною метою діяльності психологічної служби є соціально-психологічний супровід учбово-професійної діяльності.

Психологічна служба ні якою мірою не повинна підміняти навчальний процес, проте ефективний соціально-психологічний супровід разом з ефективною учбово-професійною діяльністю дає потужний розвивальний ефект, слугує формуванню смислових контекстів професійної освіти та професіоґенези особистості.

Основною метою діяльності Психологічної служби Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського є підвищення ефективності навчально-виховного процесу, створення умов для повноцінного суб’єктного та особистісного розвитку, позитивної соціалізації, професійного становлення та життєвого самовизначення для формування психологічної та фізичної готовності фахівця працювати за обраним фахом на якісно новому рівні.

Введення цього елементу в освітній простір вишу розширює освітній діапазон простору за рахунок поєднання формальної і неформальної освіти.

З метою оптимізації морально-психологічного клімату, формування психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності та у рамках додаткових платних послуг Психологічна служба університету пропонує додаткові психологічні послуги студентам:

І курс – формування базових навичок учбово-професійної діяльності;

ІІ курс – розвиток комунікативних навичок та навичок поведінки у конфліктах;

ІІІ курс – розвиток творчих здібностей;

ІV курс – розвиток навичок професійної рефлексії;

V курс – профілактика емоційного вигоряння;

VІ курс – побудова сценарію життєздійснення,

що сприяє формуванню психологічної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, розвитку адаптивності, ініціативності, креативності.

Вивчаючи вимоги роботодавців до майбутніх спеціалістів, Психологічна служба враховує їх при плануванні соціально-психологічних тренінгів, проведенні професійного консультування, виїзних психологічних шкіл. За замовленням роботодавців Психологічна служба має можливість здійснювати соціально-психологічний супровід молодих спеціалістів на стадії адаптації, що слугує їх уключенню у професійне співтовариство як активних суб’єктів розвитку професії, сприяє професійній ідентифікації, розвитку професійної „Я”-концепції, самосвідомості, формуванню професійної ментальності та професійної культури.

Зазначимо, що включення психологічної служби в освітній простір вишу якісно змінює його, перетворюючи потенціал освітнього простору у творчий соціокультурний ресурс розвитку студента, вищого навчального закладу, освіти.

Волонтерство - це фундамент громадянського суспільства. Без участі волонтерів важко уявити громадські організації й благодійність взагалі, без них унеможливлюється якісний суспільний контроль за діями влади та бізнесу. Без волонтерів бракує енергії для будівництва суспільства, не вистачає сил і часу на людей, які потребують допомоги, не достатньо творчого потенціалу для розв'язання соціальних проблем.

По определению словаря, волонтерство – это неоплачиваемая, сознательная, добровольная деятельность на благо других, потому волонтерское движение широко распространенно во многих странах. С каждым годом труд добровольцев становится все более значимым для экономики стран мира и для духовного развития каждого человека.

Труд волонтеров подразумевает различные виды общественной деятельности: уборка территорий, организация благотворительных мероприятий, индивидуальная помощь инвалидам, детям-сиротам, ветеранам войны и другим.

Волонтерские программы - это большая возможность подготовить себя к жизни. Только при организации всевозможных проектов можно ознакомиться на практике с тем, чему не научат в вузах. Стать волонтером может каждый. Для этого лишь нужно огромное желание помочь людям. Абсолютно любая работа может выполнятьсяволонтером.

За границей стало модно быть волонтером и отдавать свои силы и время на благо общества. Волонтерское движение считается высшим проявлением развитого гражданского общества. В Украине непопулярность бескорыстного труда связана с отсутствием стимулирующего фактора. Например, в США законодательство закрепляет предоставление добровольцам разнообразных скидок на продукцию, получение бесплатных образовательных и культурных услуг.

В обществе всегда были люди, для которых способом самореализации, связи и общения была помощь другим людям. Но только в ХХ веке добровольчество стало приобретать черты социального феномена.

После Первой мировой, в 1920 году, во Франции, под Страсбургом, был осуществлен первый волонтерский проект с участием немецкой и французской молодежи, в рамках которого волонтеры восстанавливали разрушенные фермы. С тех пор волонтерство успело набрать размах и популярность всемирного масштаба.

Волонтерська діяльність – добровільна, безкорислива, соціально  спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами та волонтерськими організаціями шляхом наданняволонтерської допомоги.

«безкорислива» – Волонтерська діяльність не є безкорисливою, оскільки вона завжди приносить вигоду волонтерам, але ця вигода не є матеріальною. Вона допомагає людям досягти більшого впливу на власне життя. Зокрема, участь у волонтерській діяльності людей, які самі потребують допомоги (самотні пенсіонери, люди з особливими потребами, малозабезпечені, люди з алкогольною та наркотичною залежністю в минулому тощо), зарекомендувала себе як діяльність, що допомагає їм змінити своє життя на краще. Допомагаючи іншим, вони стають упевненими у своїх силах, здібностях, опановують нові навички та встановлюють нові соціальні зв’язки. Також волонтерство дає змогу людині знайти себе та привнести у своє життя ті цінності та звички, завдяки яким вона матиме здорове, продуктивне й насичене життя, і особливо це стосується підлітків та молоді; Згідно із Загальною декларацією прав людини 1948 р. та Міжнародною конвенцією про права дитини 1989 р. волонтери розглядають свою діяльність як інструмент соціального, культурного, економічного та екологічного розвитку.