ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….….4
РОЗДІЛ 1. ПОБУДОВА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПІРАМІДИ СТРАТЕГІЙ ДИВЕРСИФІКОВАНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ…………………………………….5
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ІДПРИЄМСТВА…………………………………13
2.1. Загальна характеристика підприємства …………………………...…13
2.2. Основний бізнес-процес підприємства …………………………...……….19
2.3. Оцінка цілей, бачення та місії підприємства …………………………….21
2.4. Проведення внутрішнього (управлінського) аналізу………………..27
РОЗДІЛ 3. ВИРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА……………...40
3.1 Стратегічний аналіз середовища……………………………………....40
3.2.Портфельний аналіз підприємства………………………………….....43
3.3. Розгляд і вибір базових конкурентних стратегій………………….....48
3.4. Оцінка ефективності розробленої стратегії…….…………………….51
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...….54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………..…………………….…….56
ДОДАТКИ……………………………………………………………………57
ВСТУП
Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є підвищення ефективності дяльності підприємств. При цьому дуже важливою є реорганізація надмірної концентрації і монополізації виробництва, удосконалюванім організаційних і структурних відносин, перегляд економічних зв'язків і методів керування.
Стратегія підприємства є результатом стратегічного планування, за допомогою якого на підприємстві зважується комплекс проблем, пов’язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, впровадженням і використанням нових технологій, розвитку маркетингу, удосконалюванням структури керування підприємством, своєчасною і якісною підготовкою і перепідготовкою кадрів.
Метою курсової роботи є поглиблене вивчення і закріплення теоретичних знань, придбання навичок вивчення і узагальнення теоретичного та практичного матеріалу, виконання розрахунків, розробка пропозицій щодо розробки стратегії діяльності підприємства (фірми).
Завданням курсової роботи є навчитися аналізувати внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства, аналіз конкурентноспроможності підприємства, портфельний аналіз, навчитись визначати базову конкурентну стратегію, та найголовніше, вміти обирати стратегію підприємства , та оцінити її ефективність.
Розділ 1 розробка стратегії ресурсозбереження
Ресурсозбереження займає провідне місце в господарському механізмі економіки підприємства, що охоплює систему організаційно-економічних відносин. В його структурі ресурсозбереження розглядається як організована й впорядкована система, механізм якої, поєднуючи важелі ринкового і державного регулювання, спрямований на досягнення конкретних результатів.
Головним важелем економічного механізму стратегічного управління ресурсозбереженням на підприємстві виступає конкуренція, яка змушує, з одного боку, підвищувати якість продукції, з іншого – зменшувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, що в кінцевому рахунку веде до постійного підвищення рівня ресурсозбереження.
Разом з тим, незважаючи на надзвичайну актуальність і високу ефективність, вибору стратегічних напрямів ресурсозбереження на вітчизняних підприємствах, їхня реалізація сьогодні сполучена з рядом проблем: відсутністю джерел фінансування ресурсозберігаючих заходів, суперечливістю вітчизняної нормативно-правової бази, недоліками державного планування в сфері ресурсозбереження, визначення його стратегії й тактики, недосконалістю системи органів державного керування ресурсозбереженням, неефективним використанням економічного інструментарію стимулювання ресурсозбереження, тіньовою економікою, гострим дефіцитом інформації й кваліфікованих кадрів у цій галузі [1, с. 93; 2, с. 151].
Стратегія ресурсозбереження – це комплекс принципів, чинників, методів, заходів, що забезпечують неухильне зниження витрати сукупних ресурсів на одиницю корисного ефекту конкретного товару за умови забезпечення економічної безпеки підприємства [3, с. 193]. Враховуючи економічну сутність стратегії ресурсозбереження на підприємстві існує у методологічному аспекті необхідність визначення концептуальної схеми її формування, як це можна побачити на рис. 1.
|
|
|
|
Рис. 1. Схема вибору стратегічних напрямів ресурсозбереження на підприємстві
Передумови розробки комплексної програми реалізації стратегії ресурсозбереження діяльності підприємства визначаються наявністю проблеми, вирішувати яку необхідно на основі програмно-цільового методу. Відповідно, вибір стратегічних напрямів ресурсозбереження на підприємстві має чітку цільову орієнтацію всіх економічних підходів до реалізації стратегії ресурсозбереження, що входять до її складу та характеризується чітко вираженими кінцевими результатами.
Більше того, ресурсозбереження поступово здобуває статус основної ідеології розвитку промислового виробництва. Причинами таких змін є зростаючі з року в рік обсяги залучення природних ресурсів у господарський оборот, подорожчання продукції, що виготовляється на їх основі, внаслідок вичерпання й погіршення якості ресурсів, збільшення масштабів забруднення навколишнього середовища. У такому випадку, метою ресурсозберігаючої діяльності є зниження ресурсоємності (або підвищення ресурсоефективності) виробництва й забезпечення максимального корисного ефекту споживача від використання одиниці продукції, яке супроводжується підвищенням конкурентоспроможності підприємства [2, с. 150 ].
Таким чином, моделювання відносин економічної діяльності конкурентного середовища підприємства, які негативно впливають на економіку підприємств, можуть бути усунені за рахунок вибору стратегічних напрямів ресурсозбереження, проведення економічних реформ, грошово-кредитної і валютної політики. Відомо, що в сучасній підприємницькій моделі управління ресурсним забезпеченням та вибір стратегічних напрямів ресурсозбереження необхідно розглядати стосовно впливу конкурентного середовища, яке є визначальними для розвитку підприємства.
Для того, щоб більш ефективно і раціонально використовувати ресурси у виробництві потрібно на підприємствах розробляти і реалізовувати стратегії зниження собівартості продукції, що дасть змогу підприємству досягти зниження витрат ресурсів на виробництво продукції. При розробці заходів щодо розробки та реалізації обраної стратегії керівництву підприємства необхідно:
- встановити пріоритети серед адміністративних задач для того, щоб їхня відносна значимість відповідала тій стратегії, яку буде реалізовувати організація. Це стосується, в першу чергу, таких задач, як розподіл ресурсів, встановлення організаційних відносин, створення допоміжних систем; - встановити відповідність між обраною стратегією і внутрішніми організаційними процесами для того, щоб зорієнтувати діяльність організації, як її структура, система мотивації та стимулювання, норми та правила поведінки, цінності та вірування, кваліфікація працівників та менеджерів тощо;
- зробити вибір і привести у відповідність до обраної стратегії стиль лідерства і підходи до керування організацією.
Слід відрізняти чинники і резерви ресурсозбереження. Чинники відображають якийсь бік чи окремий елемент виробництва, а резерви вказують на міру їх використання при існуючому рівні розвитку продуктивних сил та науково-технічних досягнень. Резервами підвищення енергетичної ефективності можна вважати невикористані, притаманні даному поєднанню різних виробничих чинників за певних умов їх реалізації, рівня запровадження інновацій, можливості удосконалення процесів використання ресурсів, покращення кінцевих результатів виробництва за рахунок чинників, які сприяють підвищенню енерговіддачі, усуненню негативного впливу тих чинників, що заважають раціональному використанню ресурсів. Це заходи, реалізація яких дозволяє забезпечувати випереджувальні темпи зростання виробництва порівняно з зростаючими ресурсовитратами, зменшити витрати ресурсів, не погіршуючи якості продукції(послуг).
Системний підхід до вирішення проблеми ресурсозбереження передбачає: розробку теоретико-методологічних та методичних основ ресурсозбереження на підприємствах; розробку перспективних форм і методів ресурсозбереження; аналіз енергетичних потоків та запасів енергоресурсів у виробництві.
Діяльність підприємства реалізується ефективно, коли функціональні та ресурсні стратегії узгоджені та пристосовані одна до одної та до стратегії вищого рівня. Одна з головних цілей стратегічного управління на підприємстві - забезпечення раціонального розподілу ресурсів та їх ефективного використання для якнайкращого досягнення поставлених цілей. В умовах ринкової економіки процес ресурсного забезпечення діяльності підприємства має форму процесу закупівлі.
Основна мета будь-якої ресурсної стратегії полягає в тому, щоб урахувавши всі вимоги продуктових і функціональних стратегій, забезпечити підприємство сировиною, матеріалами, паливом, запчастинами, обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами. Приймаючи рішення щодо змісту ресурсної стратегії, в першу чергу потрібно враховувати доступність ресурсів та їх значення для виробництва. Окремо потрібно розглянути енергетичні ресурси. По-перше, це пов’язано з тим, що для економіки України та для кожного підприємства вони є обмежуючим чинником і їхнє забезпечення та використання пов’язані з певними труднощами. По-друге, енергія відіграє роль знаряддя праці, безпосередньо впливаючи на предмет праці, перетворюючи його в кінцеву продукцію. Тому є необхідність у ретельному дослідженні енергоємності виробництва з метою складення оптимального енергетичного бюджету у межах існуючих обмежень та проведення страхувальних заходів. Враховуючи особливості переробної сфери матеріального виробництва, та ефективності існуючої стратегії ресурсозбереження на підприємстві доцільно сформувати та реалізувати таку стратегію ресурсозбереження, яка б забезпечувала б оптимальні витрати ресурсів в цілому по підприємству.
Стратегію, яка орієнтована на надання покупцям більше цінностей за їхні гроші. Це мається на увазі стратегічну орієнтацію на низькі витрати, одночасно надаючи покупцю трохи більше, ніж мінімально прийняту якість, обслуговування, характеристики і привабливості товару(послуги). Ідея складається в утворенні підвищеної цінності, що відповідає чи перевищує купівельні чекання в шкалі “якість - обслуговування - характеристики - зовнішня привабливість товару(послуги)” і одночасно переконанні покупців у розумності ціни.
Стратегічна мета полягає в тому, щоб стати виробником товару(послуги) з низькими витратами і відмінними характеристиками від гарних до чудових, а потім використовуючи перевагу по витратах, знижувати ціну в порівнянні з аналогічними товарами, що випускають конкуренти. Такий конкурентний підхід називається стратегією оптимальних витрат, тому, що в даному випадку виробник має найкращі (найнижчі) витрати відносно товарів конкурентів. Щоб стати виробником з оптимальними витратами, підприємство повинне пропонувати таку ж якість, що і конкуренти, тільки з меншими витратами, такі ж можливості товару, тільки дешевше.
Найвдаліший конкурентний підхід полягає в тому, що стати виробником з більш низькими витратами достатньо різноманітних товарів(послуг), з наміром стати лідером по витратах і одночасно виробником різноманітних товарів, кращих у галузі господарства.
Доцільно в даному підприємстві «Логістик-плюс» удосконалити організацію виробництва і праці.
Безперервність виробництва передбачає відсутність (чи мінімум) перерв виробництва у роботі технічних засобів і забезпеченості синхронності процесу. Принцип безперервності найповніше втілюється у потоковості, за якої забезпечується синхронність виконання виробничих операцій та паралельне поєднання їх у часі, скорочення енерговитрат за рахунок зменшення пауз (холостого ходу) у технологічному процесі і збільшення машинного часу роботи енергетичних установок. При забезпеченні безперервності створюються умови протікання виробничого процесу без проміжних складів та перевалок скорочується число технологічних операцій. Завдяки дотриманню принципу безперервності зменшуються енерговитрати. Повне використання технічних можливостей обладнання, відсутність його простоїв з організаційних причин - один із важливих заходів з підвищення продуктивності та ресурсозбереження.
У підприємствах стратегічний план ресурсозбереження матиме слідуючий вигляд:
1. Визначення основної мети (місії) даного підприємства. Це одержання прибутку і зростання матеріального добробуту працівників даного підприємства.
2. Розробка конкретних цілей господарювання за певними періодами часу, орієнтованими на досягнення основної мети господарювання. Це - висока ефективність виробництва логістичних послуг, раціональне використання наявних у підприємства ресурсів, примінення енергозберігаючих і ресурсозберігаючих технологій при виробництві, зберіганні і переробці продукції.
3. Оцінка впливу зовнішнього середовища на ресурсозбереження в підприємстві. Насамперед, це стосується передбачення можливих змін цін на вироблену продукцію, банківських процентів за кредити, темпів інфляції, цін на промислові ресурси (техніку, паливно-мастильні матеріали, електроенергію).
4. Оцінка і вплив внутрішнього середовища на ресурсозбереження в підприємстві. Передусім, це означає оцінку наявних ресурсів в підприємстві: стан і кількість трудових ресурсів (майстерність і кваліфікація працівників); стан і наявність матеріально-технічної бази (машини, обладнання, устаткування, будівлі, споруди); фінансовий стан підприємства. Позиція підприємства на тлі інших переробних підприємств. Ефективність існуючої стратегії ресурсозбереження підприємства.
5. Аналіз існуючих можливостей у діяльності підприємства та непередбачених ситуацій з використанням інформації двох попередніх пунктів: впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на ресурсозбереження в підприємстві.
6. Розробка програми ресурсозбереження на підприємстві. Вона передбачає здійснення за такими напрямками:
- розширення виробництва на базі існуючих виробничих ресурсів, що дасть змогу знизити втрати матеріальних ресурсів та собівартість одиниці продукції, оскільки сума постійних витрат залишається незмінною, а на одиницю продукції їх припадає менше;
- використання якісніших ресурсів за умов, коли темпи зростання ціни на них нижчі від темпів зростання прибутку, отриманого від їх використання; - проводити нормування витрат енергоресурсів, яке займає важливе місце у системі заходів, спрямованих на енергозбереження;
- застосування на підприємстві ресурсозберігаючі технології.
Для розробки стратегій недостатньо констатувати вплив тих чи інших факторів середовища. Щоб забезпечити виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Необхідність обробки великих масивів інформації зумовлює застосування різних статистичних методів аналізу даних: однофакторний, багатофакторні, описові та індуктивні методи, методи аналізу залежностей і методи аналізу взаємозв’язків. Застосування того чи іншого методу залежить від рівня шкалування залежних і не залежних змінних, а також змісту явища чи проблеми, що є об’єктом аналізу. Якість проведення аналізу забезпечує достовірність побудованих прогнозів на його основі.