4. Злочини проти встановленого порядку поведінки на водних шляхах.

Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека осіб, які зазнали лиха на водних шляхах.

Об’єктивна сторона полягає у бездіяльності – ухиленні капітана судна від виконання обов’язку надання допомоги іншому судну, що зіткнулося з ним, його екіпажу та пасажирам; зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів (відповідно до ст. 60 КТМ на капітана кожного із суден, що зіткнулися, покладається обов’язок після зіткнення, наскільки він може зробити без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу).

Обов’язковою умовою відповідальності капітана за ненадання допомоги судну, з яким сталося зіткнення, та особам, що зазнали лиха, є наявність у нього реальної можливості надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, екіпажу та пасажирів. Посилання у даних випадках на такі обставини, як шкода майнового характеру (внаслідок зміни курсу руху, можливих цивільно-правових санкцій за порушення угоди, наявність на судні продуктів, які швидко стають непридатними для вживання тощо), не можуть виключати кримінальну відповідальність капітана.

Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги судну або особам, які зазнали лиха, незалежно від наслідків, які настали (судно потонуло, екіпаж та пасажири загинули тощо).

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку і обіймає посаду капітана судна чи виконує його обов’язки.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285 КК).

Основним безпосереднім об’єктом злочину є безпека судноплавства.

Об’єктивна сторона полягає у бездіяльності – неповідомленням капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення (як неповідомлення повинно кваліфікуватися також повідомленням неправдивих відомостей).

Відповідальність за даною статтею настає лише за умови, що капітан судна мав можливість повідомити капітану судна, з яким сталося зіткнення, необхідні відомості про своє судно.

Місцем вчинення злочину є відкрите море, територіальні води будь-якої держави.

Суб’єкт злочину спеціальний: капітан судна чи особа, яка виконує його обов’язки.

Суб’єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Контрольні питання

1. Що таке злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту та які бувають їх види?

2. Які є кваліфікуючі ознаки злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту?

3. Чим відрізняється угон від захоплення транспорту?

4. Які є особливості визначення предмета злочину при кваліфікації пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів?

5. Які є особливості визначення потерпілого від злочину при кваліфікації примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків?

6. Які умови самовільного зупинення поїзда є поважними?

7. Якими ознаками характеризується суб’єктивна сторона порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами?

8. Якими ознаками характеризується суб’єкт випуску в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації?

9. Якими ознаками характеризується об’єктивна сторона незаконного заволодіння транспортним засобом?

10. Що є предметом злочину пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів?