§ 2.2 Класифікація операційних витрат з метою визначення фінансового результату

Містить структурні елементи:

Витрати на продукцію – безпосередньо пов’язані з виробництвом (витрачена сировина, заробітна плата, нараховані амортизаційні відрахування).

Витрати періоду – безпосередньо не стосуються виробництва (витрати на управління, маркетинг, дослідження), тобто всі операційні витрати, крім витрат на виробництво.

За способом віднесення на окремі види продукції:

• прямі – безпосередньо пов’язані з виготовленням даної продукції;

• непрямі – заробітна плата адміністративного персоналу, обслуговуючого персоналу, амортизація об’єктів загально-господарського призначення, страхування майна.

З метою визначення собівартості продукції:

• основні – прямі матеріальні витрати, пряма з/п, інші прямі;

• виробничо-накладні – пов’язані з процесом виробництва, але не можуть бути віднесені прямо до певного виду продукції (утримання, ремонт і амортизація приміщень, виробничих цехів, вартість енергії і т.д.).

Розподіляються між видами продукції пропорційно до показника обраного за базу, на основ бази обчислюється ставка розподілу.

§ 2.3 Класифікація операційних витрат з метою аналізу, планування та обґрунтування економічних рішень

Релевантні витрати –можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.

Нерелевантні витрати - не змінюються при зміні варіанту рішення.

Одноелементні (прості) – витрати сировини, заробітна плата, амортизаційні відрахування.

Комплексні – загально-виробничі, загальногосподарські і брак.

Змінні витрати – змінюються зі зміною обсягу виробництва:

• пропорційні – на сировину, комплектуючі, відрядну заробітну плату робітників.

Залежно від обсягів виробництва вони:

Витрати

В прогресуючі

В пропорційні

В регресуючі

Обсяг виробництва

П остійні витрати – на експлуатацію будівель і споруд загального призначення, адміністративно-управлінські витрати.

Співвідношення постійних і змінних витрат формує структуру витрат підприємства, що необхідне для обґрунтування планових і проектних рішень.

Маржинальні витрати – витрати на виробництво однієї додаткової одиниці продукції.

Крім цього, аналізують операційні витрати підприємства за можливістю їх контролю:

• контрольовані – використання матеріалу, робочого часу на підприємстві;

• неконтрольовані – ціни на сировину, газ, нормативні документи, (оподаткування тощо).

§ 2.4 Фінансова діяльність підприємства як об’єкт контролінгу

Фінансова діяльність підприємства пов’язана з аналізом джерел коштів та їх використанням, що дозволяє:

• оцінити фінансовий становище підприємства (власний капітал, борги);

• оцінити ефективність використання власного капіталу та залучених коштів;

• виявити зміни в діяльності підприємства.

На стратегію і тактику підприємства впливають як зовнішні, так і внутрішні чинники:

1. поява нових виробників;

2. зміна попиту і пропозиції;

3. коливання цін тощо.

Аналіз фінансового стану дозволяє виявити:

• чи вистачає коштів для погашення заборгованості;

• чи платоспроможне підприємство;

• чи не загрожує йому банкрутство.

З цією метою службами підприємства проводиться внутрішній аналіз для прогнозування, планування та контролю за фінансовим станом підприємства.

Зовнішній контроль здійснюється інвесторами і його метою є економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Фінансові методи проведення контролінгу включають:

1. Читання звітності.

2. Горизонтальний (трендовий) аналіз.

3. Вертикальний (структурний) аналіз.

4. Порівняльний аналіз(звітні дані з плановими).

5. Аналіз фінансових коефіцієнтів.

6. Факторний аналіз.

Показники оцінки фінансового стану умовно можна: поділити на

• показники оцінки майнового стану;

• показники ліквідності та платоспроможності;

• показники, які характеризують структуру капіталу та фінансову незалежність;

• показники ділової активності підприємства;

• показники прибутковості підприємства;

• показники ринкової активності.