71

Лекція 3

Виробнича санітарія і гігієна праці в тваринництві

План

1. Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці в галузі.

2. Шкідливі хімічні речовини, біологічні чинники, виробничий пил.

3. Запобігання захворюванню працівників тваринництва хворобами, спільними для людей і тварин.

4. Вимоги щодо безеки в лабораторіях ветеринарної медицини.Засоби індивідуального захисту.

1. Працівники тваринництва за умовами праці та навколишнього їх санітарно-гігієнічної обстановці щодня перебувають під впливом різноманітних факторів: температури, вологості, руху повітря, насиченості його шкідливими газами, пилом, мікроорганізмами, контакту з хворими тваринами при догляді за ними, з машинами і механізмами при роздачі кормів, доїнні, поении, навозовидалення, вентиляції і т.д. Всі перераховані вище фактори за певних умов можуть зробити шкідливий вплив на здоров'я людини та її працездатність. Щоб цього не сталося, працівники тваринництва повинні суворо дотримуватися гігієни праці особисту гігієну і техніку безпеки.

Тривалість робочого дня для працівників тваринництва повинна становити не менше 7 годин безпосередньої роботи. При цьому передбачається перерва протягом робочого дня для відпочинку і прийому їжі до 1 години. Така організація праці застосовується на великих промислових комплексах і птахофабриках, де всі виробничі процеси механізовані й автоматизовані. На цих підприємствах робочий день починається о 8 годині ранку і закінчується о 17 годині вечора. На невеликих фермах і комплексах з частковою механізацією виробничих процесів використовується двозмінна робота, де за однією групою тварин закріплюється два оператори, один з яких працює в ранкову зміну, другий - у вечірню зміну.

Така система полегшує працю тваринників і збільшує його продуктивність. Для полегшення праці та створення санітарно-гігієнічних умов працівникам тваринництва на фермах і комплексах необхідно здійснювати такі заходи: механізувати приготування і роздачу кормів, напування тварин, доїння корів, стрижку овець, прибирання гною; забезпечити санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях для тварин (мікроклімат, справний стан і безвідмовну роботу вентиляції, каналізації та опалення), ветсанпропускників обладнати шафами для зберігання особистого одягу та взуття і службової одягу, душовими установками, умивальниками, милом, рушником і дезінфікуючими розчинами, забезпечити кожного працівника спецодягом та взуттям.

Для обслуговуючого персоналу обладнати комфортабельні кімнати для відпочинку з температурою повітря не нижче 18оС і відносною вологістю 40-60;%. У перелік заходів щодо поліпшення умов праці необхідно також включати: обладнання куточків з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки, організації навчання тваринників безпечним прийомам праці.

Важливе значення в правилах гігієни праці мають медичні огляди працівників ферм і комплексів. У відповідності з інструкцією обслуговуючий персонал, який приймається на роботу, проходить попередній медичний огляд, а потім не рідше 1 разу на квартал проводяться профілактичні медичні огляди. Оператори машинного доїння на комплексах і доярки на фермах один раз на місяць проходять профілактичний огляд і 1-2 рази на рік - диспансерний з обстеженням на туберкульоз і бруцельоз. Органи санітарного та ветеринарного нагляду не повинні допускати до роботи осіб, хворих на інфекційні захворювання.

Особливу увагу звертають на техніку безпеки при обслуговуванні тварин. До обслуговування тварин забороняється допускати осіб молодше 16 років, а по догляду за кнурами, биками і жеребцями-виробниками - молодше 18 років. Іноді (бики, кнури і жеребці-виробники) при необережному і невмілому поводженні травмують обслуговуючий персонал. Щоб попередити подібні випадки кожен працівник повинен бути ознайомлений з правилами особистої безпеки з догляду та утримання цих тварин. Особливо уважно з дотриманням найсуворішої техніки безпеки доглядають за хворими тваринами і тваринами, підозрюваними у зараженні інфекційними хворобами. Хворих тварин ізолюють. До обслуговування і догляду за ними допускаються особи, проінструктовані про заходи особистої безпеки, правила спілкування із зараженим матеріалом та догляду за хворими тваринами.

2.

Шкідливі речовини — це такі речовини, які при потраплянні в організм людини можуть призвести до погіршення самопочуття, зниження або втрати праце-здатності, професійних захворювань і навіть летальних наслідків. Їх поділяють на небезпечні хімічні речовини та промисловий (виробничий) пил.

Шляхи надходження шкідливих речовин в організм:

1) органи дихання (пари, газо- та пилоподібні речовини);

2) шкіра ти слизові оболонки (рідкі речовини);

3) кишково-шлунковий тракт (рідкі та тверді речовини);

4) безпосередньо у кров через відкриті рани.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень). Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих доз шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець, фтор). При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати «накопичення» функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

Ступінь отруєння людини шкідливими речовинами залежить від:

1) токсичності шкідливої речовини;

2) фізико-хімічних властивостей шкідливої речовини;

3) вибірковості дії шкідливої речовини;

4) кількості шкідливої речовини;

5) часу дії шкідливої речовини;

6) шляху проникнення шкідливої речовини;

7) температура, вологість і швидкість руху повітря;

8) індивідуальних особливостей організму людини;

9) інтенсивності м’язового напруження.

У виробничих умовах працівники, як правило, зазнають одночасного впливу кількох шкідливих речовин у тому числі й пилу. При цьому їхня спільна дія може бутивзаємопідсиленою, взаємопослабленою чи незалежною. На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і небезпечні чинники. Наприклад, підвищена температура і вологість як і значне м'язове напруження, в більшості випадків підсилюють дію шкідливих речовин. Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при прийнятті на роботу) та періодичні (один раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

Залежно від практичного використання небезпечні хімічні речовини можна поділити на:

1) промислові отрути — які використовуються у виробництві (розчинники, барвники, ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

2) отрутохімікати, що використовуються в сільському господарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

3) лікарські препарати;

4) хімічні речовини побуту, які використовуються як харчові добавки, засоби санітарії, особистої гігієни, косметичні засоби;

5) хімічна зброя.

За характером впливу на організм людини небезпечні хімічні речовини поділяються на:

1) загальнотоксичні, які викликають отруєння всього організму людини або впливають на окремі системи людського організму — викликають подразнен-ня нервової системи, м’язові судороги, порушують структуру ферментів, впливають на кровотворні органи, взаємодіють з гемоглобіном. Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів, ртуть та її солі, кадмій, вуглеводи, спирт, анілін, синильна кислота та її солі, толуол;

2) подразнюючі, що викликають подразнення слизових оболонок, очей, шкіри, вражають верхні дихальні шляхи і легені (хлор, аміак, двооксид сірки, сірководень, озон, пари кислот, лугів, оксиди азоту, ароматичні вуглеводні);

3) сенсибілізуючі, які діють як алергени (органічні азобарвники, діметиламі-ноазбенол та інші антибіотики, альдегіди, розчинники, алкалоїди, формалін, лаки на основі нітро- та нітрозосполук) — підвищують чутливість організму до хімічних речовин (змінюють його реактивну спроможність), а у виробничих умовах призводять до алергійних захворювань;

4) канцерогенні (3,4-бензопірен, кам'яновугільна смола, циклічні аміни, азбест, нікель, хром, ароматичні вуглеводні), що викликають розвиток всіх видів злоякісних (ракових) пухлин. Цей процес може бути віддалений від часу дії речовини на роки і навіть на десятиріччя;

5) мутагенні (етиленамін, хлоровані вуглеводи, свинець та його сполуки, марганець, нікотин, ртуть та її солі, радіоактивні речовини), які викликають негативні зміни генетичної інформації. Вони здійснюють вплив на нестатеві клітини, що входять до складу всіх органів і тканин людини. Під час дії на статеві клітини, мутагенний вплив виявляється у наступних поколінь (іноді навіть в дуже віддалений термін), викликаючи виникнення вад розвитку і відхилень від нормальної структури та впливаючи на розвиток плоду і післяродовий розвиток й здоров’я нащадків;

6) хімічні речовини, що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію людини (бензол, свинець, марганець, нікотин, борна кислота, аміак та інші речовини у великих кількостях);

7) наркотичні речовинивпливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи та ін.).

За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:

1. серцеві — кардіотоксична дія (ліки, рослинні отрути, солі барію, калію, кобальту, кадмію тощо);

2. нервові, які викликають порушення психічної активності, збудженість нервової системи, її виснаження, руйнування нервових тканин (наркотичні засоби, спирти, сірчаний водень, кофеїн, чадний газ, фосфорорганічні сполуки, снодійні ліки та ін.);

3. печінкові, дія яких супроводжується зміною та запаленням тканин печінки (спирти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець, альдегіди, феноли, отруйні гриби);

4. ниркові — сполуки важких металів, етиленгліколі, щавлева кислота;

5. кров’яні, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальмують його здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду, похідні аніліну, анілін, нітрити та ін.);

6. легеневі — оксиди азоту, озон, фосген.

За тривалістю дії шкідливі речовини можна поділити на три групи:

1) летальні, що призводять або можуть призвести до смерті (у 5 % випадків) — термін дії до 10 діб;

2) тимчасові, що призводять до нудоти, блювоти, набрякання легенів, болю у грудях — термін дії від 2 до 5 діб;

3) короткочасні — тривалість декілька годин. Призводять до подразнення у носі, ротовій порожнині, головного болю, задухи, загальної слабості, зниження температури.

3. Запобігання захворюванню працівників тваринництва хворобами, спільними для людей і тварин.

Проблема продовольчої безпеки населення, захист від інфекційних хвороб, спільних для людей і тварин, є актуальною для всіх країн світу, незважаючи на різний ступінь їх соціально-економічного розвитку. Вирішення даної проблеми належить до однієї з найважливіших внутрішніх функцій держави, виконання якої в Україні покладено на ветеринарну медицину – галузь агропромислового комплексу, діяльність якої спрямована на здійснення державного ветеринарного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів, продовольчої сировини, а також охорону території України від занесення збудників карантинних хвороб тварин.

Згідно із Законом України «Про ветеринарну медицину» основними завданнями ветеринарної медицини є: охорона території України від занесення з території інших держав збудників інфекційних хвороб тварин; профілактика і діагностика хвороб тварин та їх лікування; державний ветеринарно-санітарний контроль і нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного та рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством; захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей; ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів; державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини та ін.

На сьогодні в Україні створена чітка структура державної служби ветеринарної медицини, мережа сучасних діагностичних установ, наукових закладів, які складають дієву і ефективну систему виявлення і реагування на чинники біологічної загрози, або виявлення збудників особливо небезпечних хвороб.

Одним з основних завдань державної служби ветеринарної медицини є захист населення, тварин, території держави від занесення збудників особливо небезпечних хвороб тварин з територій інших країн, неблагополучних зон, тобто мінімізація ризику виникнення хвороби, зведення його до незначного рівня.

Напрацьована в Україні нормативно-правова база дозволяє і зобов’язує компетентні органи вживати заходи для здійснення контролю за особливо небезпечними заразними хворобами, насамперед спільними для тварин і людей.

Весь комплекс протиепізоотичних заходів в Україні проводиться під контролем державної служби ветеринарної медицини. Наукове забезпечення протиепізоотичних заходів здійснює відділення ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук (НААН), а саме: Національний науковий центр «Інститут експериментальної ветеринарної медицини» (м. Харків), Інститут ветеринарної медицини (м. Київ), Інститут епізоотології (м. Рівне).

Державний контроль та нагляд за здоров'ям тварин і забезпечення проведення необхідних або вимушених протиепізоотичних заходів у державі здійснює Управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного комітету ветеринарної медицини України.

Лабораторну діагностику заразних хвороб здійснює мережа державних лабораторій ветеринарної медицини, при цьому центральною діагностичною установою в галузі є Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (м. Київ).

Контроль за якістю ветеринарних імунобіологічних препаратів здійснює Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів (м. Київ).

Матеріали виставки включають документальні видання з ветеринарії, тваринництва, птахівництва відділу інформації та документів виробничої тематики Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки, статті з періодичних видань за 2012-2014 роки та інтернет-ресурси.

 

Інфекційні хвороби - розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності( токсинами, патогенними білками (пріонами) передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення серед населення.