2. Внутрішній газопровід будинку

2.1 Рекомендації по проектуванню внутрішнього газопроводу

Система газопостачання будинків призначена для безперервної подачі газу споживачам від зовнішніх мереж.

Система газопостачання будинку складається з газопроводу-вводу, ввідного газопроводу, стояків, квартирних розводок , газових приладів і арматури. Газопроводи, які прокладаються всередині будинків передбачаються з сталевих труб.

Вводи газопроводів в житлові будинки необхідно передбачати в нежилі приміщення, доступні для огляду. Прокладку газопроводів необхідно здійснювати по нежилим приміщенням. Не допускається прокладати транзитні газопроводи та стояки через санітарні вузли та у сходових клітках. Для захисту газопроводів від пошкод­жень в місцях перетину труб з будівельними конструкціями встановлюють футляри (гільзи). Зазор між футляром і трубою старанно герметизують .

Квартирна газова розводка призначена для подачі газу від стояків до газових приладів і складається з розподільних трубопроводів і спусків до приладів . Розподільні трубопроводи дозволяється прокладати тільки по нежитловим приміщенням . Перед кожним газовим приладом на спуску на висоті 1,5 м від підлоги встановлюють запірну арматуру - пробковий чи кульовий кран. Для обліку газу необхідно передбачити газовий лічильник.

2.2 Розрахунок внутрішнього газопроводу будинку

Перед початком розрахунку будують аксонометричну схему внутрішніх газових мереж, на якій вибирають розрахунковий напрям - до найбільш віддаленого і несприятливо розташованого газового приладу. Розрахунковий напрям поділяють на розрахункові ділянки і визначають їх довжину.

Гідравлічний розрахунок внутрішніх мереж газопроводу починається з визначення витрат газу по будинку в цілому і на окремих ділянках за формулою:

Q_p = , м³/год, (2.1)

де: K_sim - коефіцієнт одночасної дії для однотипних приладів , величина якого визначається за ([2], додаток Д; [6], додаток 4; додаток 10); N_i - кількість однотипних приладів, шт.; n - кількість типів приладів; q_i - номінальні витрати газу приладом або групою приладів, м³/год, які приймаються за паспортними даними приладів (табл. 2.1)

Таблиця 2.1

Технічні характеристики газових приладів та обладнання

Прилад	Теплове навантаження Вт	Розрахункові витрати газу, м3/год	Діаметр підводки, мм		Максимальна втрата тиску, Па
Плита на 2 конфорки	6950	0,75	15	-
Плита на 4 конфорки	11150	1,25	15	-
Водонагрівач ВПГ-18	18000	2,3	25	-
Водонагрівач ВПГ-23,2	23200	3,2	25	-
Лічильник газовий G-1,6	-	0,016-2,5	-	55
Лічильник газовий G-2,5	-	0,025-4,0	-	80

За розрахунковими витратам газу на окремих ділянках, назначають діаметри труб. Діаметри підводок до газових приладів визначають за табл. 2.1, діаметри інших трубопроводів підбираються виходячи з умови, що загальна сума втрат тиску, з врахуванням гідростатичного тиску, не повинна перевищувати допустимого перепаду тиску ([2], додаток Е, [6], табл. 25.1), який складає для газопроводу-вводу та внутрішніх газопроводів – 600 Па. Гідравлічний розрахунок внутрішніх газопровідних мереж рекомендується виконувати в табличній формі (таблиця 2.2).

Питомі втрати тиску по довжині (i) на розрахункових ділянках визначають , користуючись таблицями для гідравлічного розрахунку газопроводів низького тиску ([6], додаток 16; додаток 11). Якщо значення густини газу (_г) в проекті відрізняється від прийнятого в таблиці , то необхідно виконати перерахунок витрат газу за формулою:

, м³/год, (2.2)

де: Q₁- витрати газу при густині ₁ , м³/год; Qp- витрати газу при густині  , м³/год .

Втрати тиску на тертя по довжині ділянки будуть складати:

H_дов.= il, Па, (2.3)

де: i - питомі втрати тиску, Па/м; l - довжина ділянки, м.

Таблиця 2.2

Гідравлічний розрахунок газопровідних мереж

№ ді­лянки	Дов­жи­на ділян­ки, м	N, шт.	Ksim	Qp, м3/год	Діа­метр, мм	Втрати тиску по довжині, Па		Втрати тиску в місцевих опорах			Сумарні втрати, Па	Гідростатичний тиск, Па .	Зага­льні втра­ти тис­ку, Па
						i	Hдов	%	Hм.о, Па	Hм.о+ Hм.		Hдод	Hр
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11		12	13

Втрати тиску на місцеві опори у внутрішніх газопроводах дозволяється приймати шляхом введення процентної надбавки до втрат тиску по довжині газопроводу ([2], додаток Е): до стояка - 25% ; на стояках -20% ; на квартирній розводці при довжині: 1-2 м - 450%; 3-4 м - 300%; 5-7 м - 120%; 8-12 м - 50% .

Поряд з цим , втрати тиску на місцеві опори можна визначити також шляхом введення в розрахунки так званої еквівалентної довжини прямолінійних ділянок газопроводу . В цьому випадку довжина газопроводу буде визначатись за формулою :

lp = l +   l_e , м, (2.4)

де: l - дійсна довжина газопроводу, м;  - сума коефіцієнтів місцевих опорів додаток 12 ; l_e - умовна еквівалентна довжина прямолінійної ділянки газопроводу в м, втрати тиску на якій рівні втратам тиску в місцевому опорі при значенні  = 1 . Значення l_e визначаються за таблицями для гідравлічного розрахунку газопроводів додатки 11 та 13 .

При гідравлічному розрахунку стояків враховують додатковий гідростатичний тиск, який створюється за рахунок різної густини повітря і газу. Цей додатковий тиск визначається за формулою :

H_дод.= h(_п -_г )g , Па , (2.5)

де: h - різниця абсолютних позначок початку і кінця ділянки газопроводу, що розраховується, м; g =9.81 м/с ; _п та _г - відповідно густина повітря (1,29 кг/м³) і газу кг/м³.

При руху газу вверх значення H_дод. приймають зі знаком «+» , а при руху газу вниз зі знаком «-». Загальні втрати тиску (колонка 13, табл . 2.2) визначають за формулою:

H_р = (H_дов. + H_м.о.)  H_дод. , Па, (2.6)

Отримані загальні втрати тиску порівнюють з допустимим перепадом тиску H_доп ([2], додаток Е, [6], табл. 25.1),

H_р  H_доп , (2.7)

Якщо сума загальних втрат тиску на розрахунковому напрямку виявиться більше допустимих, то необхідно збільшити діаметри трубопроводів.