1. Надання невідкладної допомоги: менінгококцемія, інфекційно-токсичний шок.

На догоспітальному етапі:Антибіотик з врахуванням ймовірної етіології (пеніцилін з розрахунку 200-500 тис ОД/кг маси тіла або левоміцетин-сукцинат), кортикостероїди (преднізолон 2-3 мг/кг, гідрокортизон 3-7 мг/кг), при менінгококцемії - гепарин.

Принципи подальшої терапії в умовах стаціонару :

Етіотропна терапія. Відновлення об'єму циркулюючої крові. Поліпшення мікроциркуляції, корекція водно-електролітної та кислотно-лужної рівноваги. Відновлення діурезу. Відповідно призначають антибіотики, кортикостероїди, кристалоїдні та колоїдні розчини, реополіглюкін, сечогінні, гепарин, натрію гідрокарбонат, інгібітори протеаз, гемодез, альбумін, серцеві, вітаміни, протисудорожні. Контроль рівня артеріального тиску, пульсу, біохімічних показників, діурезу.

4. Клінічна задача № 181.

Екзаменаційний білет № 24

1. Значення чинника патогенності організму. Значення імунітету та вікової реактивності організму в інфекційному процесі.

Патогенність (від грец. pathos — страждання, genes — народження) — це здат¬ ність мікроорганізму спричиняти інфекційний процес й інфекційне захворюван¬ ня. Вірулентність (від лат. vimlentus — отруйний) — міра, або ступінь, патоген¬ ності. На відміну від патогенності вона не є видовою ознакою, а властива конк- регаому штаму того чи іншого збудника. Вірулентність може змінюватися залеж¬ но від багатьох чинників, що мають вплив на мікро- або макроорганізм.Для того щоб спричинити інфекційний процес, мікроорганізми мають про¬ никнути у сприятливий організм, де їх ‘‘зустрічає” низка чинників, що здійсню¬ ють супротив руйнівній дії мікробів. Вітряна оспа в дитинстві переноситься легше,ніж в старшому віці. Скарлатина, ангіна в дитячому, якщо збудники є-то в старшому віці виникає рожа.Герпетична інЕКЦІЯ 2-3 РАЗИ рік не страшно, ВІЛ-інфекція при зниженому імунітеті.

2. Харчові токсикоінфекції (ХТІ). Загальна характеристика інфекцій. Етіологія, основні збудники хвороб. Епідеміологія. Спорадичні захворювання і групові спалахи. Патогенез. Клінічні ознаки. Значення клінічного та епідеміологічного анамнезу, клінічних ознак та лабораторних досліджень у діагностиці ХТІ. Патогенетичне лікування. Використання адсорбентів. Значення догляду. Дієта. Виписування реконвалесцентів. Профілактика.

Этиология

Возбудитель: 3 вида стафилококов S rp+

S aureus(золот), S albus(бел), S epidemitidis(кожи)

В мазке в виде гроздьев винограда

100% гибель 3%

1% хлор

Возбудитель выделяет ентеротоксин (термоуст. 100%-30-2 часа), продуцирует фермент, гиалуронидазу, фибринолизин, пеницилиназу. Это способствует проникновению возбудителю в ткани и устойчивости к а/б. Стафилокок есть везде: кожа, слизистые, дыхательные пути у здоровых 14%, у больных до 40% (гайморит, уретрит).

Пути передачи:

1) алиментарный; (масло, крем, молоко) из рук гнойников заболеваний; а) фурункулез б) б/н носоглотки.

2) Эндогенный; (при дисбактериозе, а/б)

3) От животных, больных маститом (коровы) температура 20⁰ 6-8 часов накапливается токсин.

Патогенез: роль принадлежит энтеротоксину, т.е. заболевание возникает и без возбудителя.

Действие токсина на н.с.,- порез сосудов, колапс. < АД, ↑Ps, спазм желудка и кишечника (боли резкие), интоксикация нарушение водносолевого обмена (<K).

Клиника: и.п. 2-4 (30-6 час.)

Бурное начало, тошнота, многократная рвота, резкие схваткообразные боли в эпигастральной области. Диарея в 50%. Стул 5-10 раз без слизи и крови, водянистый кашицеобразный, интоксикация «<АД» г.д., слабость, бледность, язык сухой, олигурия, лицо осунувшееся, >Ps, судороги.

Лечение: 1) промывание желудка,

2) карболен 8-10,

3) очистительная клизма,

4) патогенетическая терапия,

5) фурозолидол

6) спец.терапия (анатоксин, иммуноглобулин).