2.2 Українські прислів’я та приказки про розумове виховання

1. Прислів’я про розумове виховання

2. Не навчив батько — не навчить і дядько.

3. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога.

4. Отець по-батьківськи поб’є, по-батьківськи й помилує.

5. Рідна мати однією рукою б’є своє дитя, а іншою гладить.

6. Який талант у матці, такий і дитятці.

7. Куля мине, а материне слово не мине.

8. Горе з дітьми, горе й без дітей.

9. Добрі діти — потіха, а злі — гризота.

10. Малі діти не дають спати, а великі — дихати.

11. Ледача дитина, котрої батько не вчив.

12. Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.

13. Доброму сину не збирай, а ледачому не оставляй.

14. Не збирай сину худоби, а збирай йому розум.

15. Син мій, а розум у нього свій.

16. Коли хочеш з доні молодиці, то держи в Єжових рукавицях.

17. Роби, дочко, так не будеш ликом кожуха шити.

18. Сини принесуть, а дочки й угли рознесуть.

19. "Голова без розуму, як ліхтар без свічки";

20. "Свій розум — цар у голові";

21. "У кого розум — у того й щастя";

22. "Що в мудрого на гадці, те в дурного на язиці";

23. "Не краса красить, а розум";

24. "По одягу зустрічають, по розуму проводжають";

25. "На свій розум надійся, та й за чужий тримайся";

26. "Золото без розуму—сміття";

27. "Наука для людини — як сонце для життя";

28. "Де більше науки, там менше муки";

29. "Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає";

30. "Талановитими людьми стають лише у праці";

31. "Хто закінчує вчитися, той перестає жити".

2.3 Українські народні казки,в яких розкривається значення фізичного виховання

У народі з покоління в покоління передаються казки, легенди, думи, оповідання про людей, наділених надзвичайною фізичною силою, — богатирів Іллю Муромця, Кирила Кожум'яку, Добриню Нікітича, Микулу Селяновича, Івася Коновченка (Удовиченка), Федька Ґанджу Андибера, Котигорошка. Велич богатирів у тому, що їхня надзвичайна фізична сила поєднується з моральною довершеністю. Всі вони завжди на перше місце ставлять громадські справи, борються із злом, відстоюючи інтереси трудящих. Тому й народ їм завжди глибоко симпатизує. Цікаво, що в російському та українському епосі богатирями були не тільки чоловіки, а й жінки. Народною уявою, наприклад, створено такі прекрасні образи жінок-богатирок, як поляниця Настасія Микулична — дружина богатиря Добрині, Настасія-королівна — дружина богатиря Дуная, Маруся — козацька дочка. Це переконливо свідчить про однакове ставлення народної педагогіки до фізичного виховання як юнаків, так і дівчат.

2.4 Якості особистості які розвиваються у процесі розумового виховання

Розумове виховання — систематичний, цілеспрямований вплив дорослих на розумовий розвиток дитини з метою формування системи знань про навколишній світ, розвитку пізнавальної діяльності, здатності до самостійного пізнання.

Метою розумового виховання є підвищення рівня загального розвитку дошкільників. У дошкільному віці дитина засвоює основи знань про навколишній світ, взаємини людей, про зовнішні якості, внутрішні, суттєві зв'язки предметів. Старші дошкільники виявляють здатність до первинних форм умовисновків і узагальнень. У них формуються такі важливі якості, як активність мислення, допитливість та ін.

Розумове виховання забезпечує необхідний рівень розвитку дитини під час систематичного навчання, в іграх і на заняттях, у повсякденному житті. Визначальну роль при цьому відіграє спілкування з дорослими і власна пізнавальна діяльність. Особливої уваги батьків і педагогів потребує формування у дітей основ культури розумової праці, що є передумовою високопродуктивної інтелектуальної діяльності в дорослому віці.

Важливими напрямами розумового виховання, крім розвитку ерудиції, формування світогляду, оволодіння системою наукових і прикладних знань, досвіду пізнавальної діяльності, здатності до прийняття нетрадиційних рішень, що загалом характеризують інтелект людини, є формування емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до себе, а також розвиток пізнавальних інтересів, потреби у самоосвіті. Основи цих важливих складових особистісного й інтелектуального розвитку закладаються у дошкільному віці.

З погляду психології, розум людини — функція мозку, яка полягає у точному й адекватному відображенні закономірностей явищ навколишнього життя, а також у відповідній регуляції діяльності людини щодо освоєння дійсності та власного вдосконалення. Сформованість цих якостей свідчить про розумовий розвиток дитини як важливу складову особистості, основи якої формуються у дошкільному дитинстві під впливом фізичного, розумового, естетичного, морального виховання.

Розумовий розвиток — ступінь розвитку в дитини пізнавальних процесів (відчуттів і сприймання, мислення та мовлення, пам'яті й уяви), сформованість уміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, діяти адекватно до вимог старших, виявляти інтерес до пізнання навколишнього середовища, здатність швидко і правильно розуміти те, що їй говорять, вибудовувати власні судження, користуватися поняттями й узагальненнями.