3. Платіжні інструменти
Будь-яка платіжна операція має дві сторони — потік інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо потік грошових коштів. Ці два потоки завжди взаємопов’язані, але можуть переміщуватися різними шляхами і мати розбіжність у часі.
У міжнародній платіжній операції можна виділити основні елементи:
зобов’язання, яке необхідно виконати;
сторону, що здійснює платіж (імпортера-платника-покупця);
сторону, яка отримує платіж (одержувача-постачальника-експортера);
інструмент платежу;
одного або кількох фінансових посередників (як правило, це банки), які переказують кошти, списуючи необхідну суму з рахунку імпортера і зараховуючи її на рахунок експортера.
Платіжні інструменти характеризуються:
своєю формою (традиційно поширені, паперові за формою, платіжні інструменти починають поступаютися місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);
засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);
кредитовим чи дебетовим характером дії.
Кожен інструмент платежу повинен відповідати фізичним, юридичним, кваліфікаційним та міжнародним стандартам. У країнах з ринковою економікою існує безліч різноманітних платіжних інструментів: готівка, картки, платіжні доручення, векселя тощо.
Платіжні інструменти безготівкових розрахунків
Рис. 3.1. Класифікація платіжних інструментів безготівкових розрахунків
(згідно зі стандартами Банку міжнародних розрахунків м. Базель)
При кредитовому переказі платіжне розпорядження рухається в тому ж напрямку, що й кошти — від імпортера до експортера. Іншими словами, імпортер передає своєму банку розпорядження продебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунок експортера платежу; після цього кошти зараховуються на рахунок експортера; банк імпортера обробляє цю операцію раніше за банк експортера. Гроші в цьому випадку переміщуються слідом за потоком інформації. Кредитовий переказ є доречним у випадку, коли експортер погоджується надати імпортеру кредит, який той сплатить пізніше, або коли експортеру необхідно отримати остаточний платіж до того, як відбудеться постачання товару або виконання інших дій. Виконання остаточного та безумовного платежу можливе на досить ранній стадії такого процесу, бо імпортер та його банк переказують кошти, наявність яких у себе вони можуть визначити. З цієї причини кредитовим переказам надається перевага для забезпечення швидкого та безпечного переказу великих сум.
При дебетовому переказі платіжне розпорядження рухається у зворотному щодо коштів напрямку — від експортера платежу до імпортера. Іншими словами, експортер віддає банку імпортера (на підставі того чи іншого типу повноважень, наданих йому імпортером, наприклад, у вигляді паперового чека чи права на пряме дебетування) розпорядження на списання коштів з рахунку імпортера, переказ цих коштів експортеру та зарахування на рахунок останнього. Така операція — це стягнення грошей експортером у імпортера. Банк експортера виконує операцію раніше за банк імпортера, але Банк імпортера має право вирішувати: приймати дебетову платіжну вимогу чи ні.
Системи дебетових переказів більш складні, ніж системи кредитових переказів, як щодо їх функціонування, так і з юридичного погляду. Платіж з використанням дебетового переказу є умовним до того моменту, доки інформація надійде до банку експортера, як правило, за допомогою посередників, і цей банк вирішить виконати платіж, а не відхилити платіжну вимогу. Незважаючи на такі застереження, дебетові перекази мають велике значення в деяких країнах.
Рис. 4.2. Кредитові та дебетові перекази