2.3. Перспективи грошово-кредитної політики та її інструментів

Події останньої фінансової та економічної кризи довели, традиційних інструментів не завжди вистачає для того, щоб підтримувати стабільність розвитку економіки та ефективно сформулювати відповідь на нові виклики, які відбуваються у світі. Саме тому Центральні банки багатьох країн постійно перебувають у пошуку нових методів та інструментів, які б допомогли максимально врахувати особливості ситуації, що склалася в країні на ринку. Центральний банк України також шукає такі інструменти [13, с. 67].

Ситуація, яка склалася в даний період на грошово-кредитному ринку характеризується великим обсягом готівки в поза банківському секторі.

Тобто можна сказати, що велика частка заощаджень населення зберігається поза банками.

Також необхідно зазначити, що така складова грошової маси як готівка є найбільш непередбачуваною.

В найближчий час Національний банк України має намір запропонувати новий інструмент населенню. Це власний депозитний сертифікат для фізичних осіб. Генеральним департаментом грошово-кредитної політики вже було розроблено проект відповідного нормативно-правового акта. Метою цього інструмента є мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних осіб та за рахунок цього зменшення рівня готівки поза банками.

У свою чергу впровадження нового інструмента грошово-кредитної політики в комплексі з іншими має забезпечити стабільність національної грошової одиниці, знизити інфляцію.

Власні депозитні сертифікати для фізичних осіб НБУ планує випускати в документ ній формі. Вартість інструментів може змінюватися в залежності від курсу банківського металу. Сертифікати планується випускати в гривні.

За цим депозитним сертифікатом власник буде отримувати відсотковий дохід, що буде приваблювати населення до вкладання вільних коштів. Також зручним для громадян буде те, що буде існувати можливість використовувати сертифікат, як інструмент застави. Розміщуватися вони будуть на різний період. Їх продаж та отримання відсотків планують проводити через територіальні управління НБУ [34, с. 52].

Впровадження такого інструмента в комплексі з іншими заходами НБУ дозволить зберігати рівновагу грошово-кредитного ринку та забезпечить стабільність грошової одиниці України.

Також однією із можливих перспектив грошово-кредитної політики є режим таргетування валютного курсу.

Впровадження цього режиму передбачає, що Центральний банк встановить номінальний обмінний курсі буде намагатися забезпечити його стабільність по відношенню до іншої валюти. Ця стабільність забезпечуватиметься через прямі валютні інтервенції та зміни процентної ставки.

При фіксованому обмінному курсі реальний курс буде стабільнішим, але лише в короткостроковому періоді. Тобто, валютний курс буде проміжною ціллю грошово-кредитної політики, для досягнення кінцевих.

Проте досвід інших країн показав, що режими обмінних курсів на ринку іноземної валюти відрізняється від офіційно проголошених.

Виділяють такі режими таргетування обмінного курсу:

1. Режим валютного курсу без суверенного платіжного засобу. Єдиним засобом платежу є валюта другої країни або країна входить до валютного об’єднання, в якому використовують такий же засіб платежу як і в об’єднання. При даному режимі країні повністю відмовляється від регулювання внутрішньою грошово-кредитною політикою.

2. Режим валютного комітету. Режим базується на зобов’язанні обмінювати за фіксованим курсом національну валюту на іноземну. Тобто національна грошова одиниця випускається лише проти іноземної та підкріплюється валютними резервами.

Впровадження даного режиму доцільне у тому випадку якщо існує нестача довіри до моне ратної влади або коли вводиться нова валюта.

Режим валютного комітету обирається для попереджання нестабільності валюти. При даному режимі Центральний банк не має можливості рефінансувати комерційні банки та покривати дефіцит бюджету. Головною рисою цього режиму є гарантія конвертованості валюти.

А наслідком валютного комітету є те, що після його впровадження інфляція наближається до рівня інфляції в країні, з валютою якої здійснюється обмін.

3. Режим фіксованої прив’язки. Країна прив’язує національну валюту проти іноземної в межах +1% або менше. Відбувається за спільною домовленістю, як механізм регулювання валютного курсу. Влада може підтримувати фіксований курс через використання валютного контролю або застосовуючи прямі інтервенції. Прив’язка може відбуватися як до єдиної валюти так і до корзини валют.

Також виокремлюють режим фіксованої прив’язки з коридором. Його суть полягає в тому, що встановлений обмінний курс підтримують в визначених межах, більше ніж 1% від встановленого курсу.

4. Режим повзучої прив’язки. Країна прив’язує свою валюту до іншої, але курс може бути скорегований за попередньо встановленими правилами.

Виділяють також режим повзучої прив’язки з коридором. При його впровадженні курс національної валюти підтримується в межах коливань від офіційного курсу на 1%.

Але режим має певні недоліки. Перш за все це те, що Центральний банк втрачає контроль над своєю монетарною політикою, існує ризик атак проти національної валюти [15, с. 131].

Режим монетарного таргетування заснований на принципі, що в довгостроковій перспективі ціни зростуть за рахунок збільшення збільшення обсягу грошей.

Даний режим характеризується кількома позитивними рисами, які дозволяють Центральному банку реалізувати гнучку грошово-кредитну політику.

Головними перевагами режиму монетарного таргетування існування можливості Центрального банку швидко відреагувати на зміну визначеного тангенту та здійснювати підтримку цінової стабільності.

Для ефективного проведення цього режиму необхідно виконати наступні умови:

− центральний банк країни повинен мати вплив на регулювання рівня грошової маси в обігу;

− всередині країни попит на гроші повинен бути стабільним. Тобто швидкість обертання грошей має бути на одному рівні впродовж певного періоду.

Ці завдання є важкими для Центрального банку, тому часто вони не виконуються. Ефективність режиму є низькою саме в країнах з перехідною економікою.

Режим таргетування інфляції За визначенням Європейського Центрального банку, інфляційне таргетування – це стратегія монетарної політики, яка спрямована на підтримання стабільності ціні зосередженна на мінімізації відхилень у прогнозах інфляції від оголошення інфляційної мети [13, с. 26].

Впровадження даного режиму вимагає певного набору передумов:

− достатня незалежність ЦБ в питаннях розроблення грошово- кредитної політики, її цілей та інструментів;

− встановлення лише однієї цілі перед ЦБ. Загальною ціллю для усіх Центральних банків країн, які впровадили таргетування інфляції є підтримка цінової стабільності;

− необхідність проведення аналізу результату впливу інструментів грошово-кредитної політики;

− існування розвиненої систему комунікацій ЦБ.

Основними характеристиками режиму інфляційного таргетування є:

− Впровадження цільового рівня інфляції;

− Оголошення стабільного і низького рівня інфляції;

− Розповсюдження інформації про наявний стан інфляції [17, с. 122].

На сьогоднішній день в Україні надання головної ролі процентній політиці в регулювання грошово-кредитного ринку може розглядатися лише як завдання на середньострокову перспективу.

Також режим інфляційного таргетування передбачає застосування гнучкого режиму обмінного курсу. Але на сьогодні для України це є проблематичним.

Отже, грошово-кредитна політика продовжуватиме відігравати суттєву роль у сприянні економічному зростанню. Але в Україні існують і певні перспективи грошово-кредитної політики та її інструментів.