2. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики

Центральні банки країн з ринковою економікою мають у своєму розпорядженні досить широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання. Використання цих інструментів залежить від спрямованості економічного розвитку країни, ступеня відкритості економіки, розвинутості грошового ринку, особливостей національної банківської системи, традицій, конкретних умов.

Згідно, з Морозом А.М., інструменти грошово-кредитної політики – це такі регулятивні заходи (прийоми, методи), які перебувають у повному розпорядженні Центрального банку, безпосередньо ним контролюються і використання яких впливає на цільові орієнтири грошово-кредитної політики

Інструменти грошово-кредитної політики можна класифікувати за ознаками:

• характер впливу на грошовий ринок;

• спрямованість регулятивного впливу;

• характер впливу на ліквідність банків;

• періодичність використання.

За характером впливу на грошовий ринок:

• адміністративного впливу: директиви, ліміти, нормативи;

• економічного впливу: нормативні, коригувальні, політика рефінансування, процентна політика ЦБ).

Інструменти адміністративного впливу в основному мають форму нормативів, лімітів і направлені на обмеження діяльності суб'єктів грошово-кредитного ринку. Прикладом інструментів адміністративного впливу є встановлення Центральним банком обмежень на обсяг кредитів для комерційних банків, грошова емісія, встановлення «кредитної стелі» для уряду тощо, лімітування рівня відсоткових ставок, портфельні обмеження, валютні обмеження.

Інструменти економічного впливу, як правило, мають форму засобів впливу ЦБ на грошово-кредитних ринок шляхом формування на ньому певних умов, які визначають поведінку усіх суб'єктів ринку у напрямку, необхідному ЦБ. До них відносять: рефінансування банків, операції з цінними паперами, емісія боргових зобов’язань, регулювання експорту та імпорту капіталу тощо.

За спрямованістю регулятивного впливу:

• загальної спрямованості: процентна політика ЦБ тощо.;

• селективні:політика рефінансування КБ, встановлення для КБ кредитарних і депозитарних стель, процентна політика, КБ у вигляді встановлення обмежень по кредитних і депозитних ставках, по маржі, обмеження надання окремих позичок.

За характером впливу на ліквідність

• інструменти, спрямовані на підтримання ліквідності КБ: політика рефінансування КБ, купівля ЦБ цінних паперів на відкритому ринку;

• інструменти, спрямовані на вилучення надлишкової ліквідності: розміщення депозитних сертифікатів, операцій репо.

За періодичністю використання:

• постійно діючі: лінія рефінансування банків з надання кредиту «овернайт», механізм депонування надлишкових резервів банківських систем на рахунках у ЦБ;

• разового використання: розміщення ЦБ депозитних сертифікатів тощо.

Проведення ефективного грошово-кредитного регулювання потребує застосування всіх можливостей інструментів, шляхом їх пристосування та створення ринкових механізмів, які потребують їх використання.

НБУ у сучасних умовах використовує певний інструментарій для проведення грошово-кредитної політики, зокрема:

• встановлення норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

• процентна політика;

• рефінансування комерційних банків;

• управління золотовалютними резервами;

• операції з цінними паперами,у тому числі з казначейськими зобов’язаннями, на відкритому ринку;

• регулювання імпорту та експорту капіталу;

• емісія власних боргових зобов’язань та операції з ними [3].