35

ЗМІСТ

ВСТУП…….………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ…………………5

1. Сутність грошово-кредитної політики НБУ………………………………...5

1.2. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики……………………9

1.3. Роль інструментів грошово-кредитної політики в забезпеченні фінансової стійкості банківської системи України………………………………12

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ІНСТРУМЕНТІВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ…………………15

2.1. Аналіз показників інструментів грошово-кредитної політики………15

2.2.Проблеми сучасних інструментів грошово-кредитної політики НБУ……...19

2.3.Перспективи грошово-кредитної політики та її інструментів……………...23

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..30

ДОДАТОК А………………………………………………………………………..33

ВСТУП

В кожній країні грошово-кредитна політика відіграє велике

значення, тому що шляхом регулювання грошової маси в обігу вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки. Її провідними цілями є зростання економіки, зростання добробуту населення, цінова стабільність, стабільність обмінного курсу тощо.

Перехід України до ринкових відносин диктував необхідність створення дієвої банківської системи та проведення НБУ ефективної грошово-кредитної політики. Умови та завдання реалізації такої грошово-кредитної політики визначається рівнем розвитку грошово-кредитного ринку та економіки в цілому, ситуаціями, які відбуваються в банківський системі тощо.

Грошово-кредитна політика тісно пов’язана з валютною, податковою, бюджетною політиками. Таким чином для ефективної реалізації грошово-кредитної політики необхідна узгодженість та координація між ними.

Головною метою грошово-кредитної політики у часи золотого стандарту була підтримка стабільної ціни на золото. Але при застосування плаваючих курсів головною метою у більшості країн стала цінова стабільність, тобто незначне, стабільне зростання цін.

Центральні банки країн з ринковою економікою мають у своєму розпорядженні досить широкий набір інструментів грошово-кредитного регулювання. Використання цих інструментів залежить від спрямованості економічного розвитку країни, ступеня відкритості економіки, розвинутості грошового ринку, особливостей національної банківської системи, традицій, конкретних умов.

Визначення пріоритетності сучасних інструментів грошово-кредитної політики залежить від цілей, які поставлені ЦБ, а також ступені дієвості впливу використання конкретних інструментів.

В умовах трансформації економіки в Україні Національний банк поступово освоїв інструменти грошово-кредитної політики. В сучасних умовах є важливим визначення інструментів грошово-кредитної політики та їх вплив на економіку в цілому.

В посткризовий період ефективне впровадження інструментів Національним банком України було дуже важливим, тому що від ефективного їх застосування і буде залежати фінансова стійкості банківської системи України.

В теперішній час, після кризи, актуальними є питання стимулювання кредитної активності комерційних банків за допомогою грошово-кредитної політики.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні та практичні засади інструментів грошово-кредитної політики.

Предмет дослідження – інструменти грошово-кредитної політики та їх роль у формуванні економіки країни.

Метою даної курсової роботи є дослідження сучасних інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України і його ролі у формуванні економіки країни.

Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:

• дослідити теоретичні засади сучасних інструментів грошово-кредитної політики Національного банку України;

• проаналізувати показники сучасних інструментів грошово-кредитної політики НБУ;

• визначити роль сучасних інструментів грошово-кредитної політики НБУ у формуванні стабілізації економіки країни та шляхи їх оптимізації.

Структура роботи: вступ, 2 розділи, висновок, список використаної літератури, додатки.

Розділ 1.Теоретичні засади дослідження сучасних інструментів грошово-кредитної політики нбу

1. Сутність грошово-кредитної політики нбу

Система державного регулювання економіки, а також важлива її складова − грошово-кредитна політика утворюється у XX ст. Тільки після Великої Депресії у США (1929-1933рр.), яка підтвердила недосконалість державної політики, побудованої на механізмах саморегулювання почали переглядати роль та місце держави в регулюванні економіки держави.

В західник країнах активізація грошово-кредитних інструментів почалася у 50-х рр. Головне місце в програмах економічної стабілізації посіли гроші. Але погляди на стратегію використання грошових інструментів були дещо скептичними.

Поняття «грошова – кредитна політика» має безліч різних трактувань.

За визначенням М.Ф. Пуховкіної грошово-кредитну (або монетарну)політику визначають як комплекс взаємопов’язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк.

Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб’єкта. Але доречно зауважити, що при розробленні грошово-кредитної політики, визначенні ії основних параметрів центральний банк спрямовується на макроекономічні показники, які визначуються органами законодавчої і виконавчої влади. [1]

Згідно до Закону України «Про Національний банк України» визначено: «грошово-кредитна політика − комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу» [2].

Деякі автори тлумачать грошово-кредитну політику як один із головних засобів, за допомогою якого органи влади можуть впливати на темп і напрямок загального економічного зростання.

Сама назва цієї політики як грошово-кредитної зумовлена такими факторами:

• спрямованістю її на регулювання грошової маси (пропозиції грошей) через емісійний механізм;

• забезпеченням регулювання пропозиції грошей через кредитний механізм.

В сучасних умовах з’являється ще такий фактор впливу на масу грошей як валютних механізм. Тому, можна зазначити, що назва «грошово-кредитна політика» не відображає всієї різноманітності процесів, які там відбуваються.

За межами цієї назви залишається процес впливу на пропозицію грошей через валютний ринок і курсову поведінку. Більш краще єдність регулятивного механізму, його спрямованість на підтримання пропозиції грошей на рівні, рівноцінному попиту на гроші виражає така назва як «монетарна політика». Вона досить часто застосовується в зарубіжній літературі. У межах монетарної політики можуть співіснувати всі три складові регулятивного механізму: емісійно-грошова, кредитна і валютна.

Суб'єктом грошово-кредитної політики виступає держава, яка відповідає за створення в країні найсприятливішого розвитку монетарних умов. Вона виконує цю місію через свої представницькі органи − центральний банк і відповідні урядові структури − міністерства фінансів чи скарбниці, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції щодо страхування банківських депозитів тощо. Головна роль у здійсненні усього комплексу заходів держави у сфері грошового обігу та кредитних відносин належить центральному банку [3, с. 384].

В Україні головною уповноваженою державою інституцією, яка відповідає за розробку і реалізацію грошово-кредитної політики, є Національний банк України. Конституцією України передбачено, Рада НБУ самостійно розробляє і затверджує «Основні засади грошово-кредитної політики» на кожний рік та здійснює контроль за її проведенням. Реалізує ж завдання грошово-кредитної політики безпосередньо апарат НБУ в процесі своєї повсякденної діяльності [4, с. 100].

Об’єкти монетарної політики можна розділяти на кінцеві та безпосередні. Кінцевими є реальний сектор економіки та соціальна сфера.

Безпосередніми об’єктами виступають ті змінні грошового ринку, через які монетарні імпульси здійснюють вплив на кінцеві об’єкти. Об'єктами грошово-кредитної політики є пропозиція грошей, процентна ставка, валютний курс, швидкість грошового обігу, рівень інфляції та інші [3, с. 384].

Успішне грошово-кредитне регулювання ринкової економіки можливе за наявності в країні відповідної інституційної основи.

Ключовими складовими її є банківська система і грошовий ринок.

Виділяють 3 групи цілей грошово-кредитної політики: стратегічні,

проміжні, тактичні.

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Їх приймають на довгостроковий період. Для досягнення цих цілей центральні банки розробляють проміжні

цілі. До проміжних цілей відносять регулювання грошової маси в обігу, пожвавлення чи стримування кон'юнктури на ринках, регулювання обсягів інвестицій тощо.

Для досягнення проміжних цілей центральним банком встановлюються тактичні цілі. Головними рисами тактичних цілей є короткостроковість та їх зв'язок зі стратегічними цілями.

Залежно від політичної та економічної ситуації, яка склалася в країни, враховуючи встановлені стратегічні, проміжні та тактичні цілі, центральний банк розробляє грошово-кредитну політику.

Грошово-кредитну політику класифікуюся за різними критеріями.

Найбільш розповсюдженою є класифікація мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей. Виділяють два типи:

• політику експансії;

• політику рестрикції.

Політика експансії полягає у швидкому збільшенні пропозиції грошей. Наслідком є інфляція. Тому політику іноді називають політикою «дешевих грошей». При проведенні експансійної політики послаблюється контроль і обмеження комерційних банків. Метою проведення політики експансії є економічне зростання, зменшення безробіття, посилення ділової активності тощо.

Політика рестрикції полягає у зменшення маси в грошей обігу, тобто скорочення пропозиції грошей. Політика досягається за допомогою обмежень грошово-кредитної емісії, зменшенням обсягу рефінансування комерційних банків, а також скорочення кредитування населення та суб’єктів господарювання. Політику ще називають політикою «дорогих грошей» і спрямована вона на гальмування інфляції. Але разом з цим вона знижує зайнятість населення, зменшує ділову активність і обсяги виробництва товарів і послуг [6, c. 49].

В Україні грошово-кредитна політика остаточно була сформована у 1999 р. після прийняття Закону «Про Національний банк України». Законом було створено Раду НБУ, яка була призначена для визначення грошово-кредитної політики.

Грошово-кредитна політика виконується набором інструментів, які застосовуються у різних країнах по різному.

Отже, можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика спрямована на регулювання стабільності економіки держави, сприянню розвитку грошово-кредитного ринку та економічному зростанню, а також збільшенню зайнятості та стримуванню інфляції.