1. Дати оцінку науковому потенціалу деревообробної промисловості України

На даний час деревообробна промисловість України хоч і позитивно розвивається проте суттєво відрізняється від світового розвитку, хоча в деяких галузях таких як сушіння деревини не відстає.

Частка лісової і деревообробної промисловості в усьому промисло­вому комплексі України досить низька (менше 2,5%), галузь не задо­вольняє потреб національної економіки і населення в багатьох важли­вих видах продукції. Це пов'язано, насамперед, з обмеженою сировин­ною базою: невисока лісистість (лісами вкрито 14% території країни), переважання лісів з обмеженим експлуатаційним значенням, невеликі заготівлі лісу.

Основні проблеми розвитку лісової і деревообробної промисловості — дефіцит сировини та її не комплексна переробка. Важливі напрямки розвитку галузі — раціональне використання лісових ресурсів, модернізація підприємств, створення безвідходних виробництв.

Раціональне використання лісових ресурсів та впровадження передових технологій у виробництво створило б передумови підйому деревообробної промисловості. Саме в цьому аспекті допоможе наукове вирішення проблем деревооброблення. Чи високий на справді науковий потенціал д/о не можливо сказати однозначно. З однієї точки зору якби науковий потенціал був високий то і рівень розвитку деревообробки в Україні був би на високому рівні – прямо пропорційна залежність. З іншого боку багато в чому розвиток наукових досліджень в д/о залежить від зацікавленості держави та виробничників у розвитку економіки. Адже впровадження методів наукового дослідження у виробництво потребує фінансових вливань, не завжди виправданих. Проте на мою думку висококваліфікований кадровий склад в Україні є, зокрема і в лісотехнічному університеті, для проведення відповідних досліджень для піднесення деревообробної промисловості.

2. Обгрунтувати методику відкидання грубого спостереження (промаху)

Часто у процесі спостереження виявляється, що одне або декілька значень вибіркової сукупності за величиною суттєво відрізняються від інших. У такому випадку застосовують процедуру перевірки статистичної гіпотези про те, що елемент вибірки (елементи вибірки) є промахами і їх можна виключити із вибіркової сукупності. Імовірно припустити, що сумнівний елемент вибіркової сукупності – результат порушення умов проведення спостереження.

Методика перевірки вибірки на наявність грубого промаху полягає у

наступному.

1. Визначають, на думку дослідника, сумнівний елемент і

тимчасово виключають із вибіркової сукупності.

2. На основі елементів вибірки, що залишились, обчислюють середнє

вибірки y та середньоквадратичне відхилення S.

3. Обчислюють розрахункове значення критерію Стьюдента

4. Із таблиць розподілу Стьюдента за обраним рівнем значущості q і

числом ступенів волі f знаходять табличне значення критерію tтабл.

5. Порівнюють величини розрахункового і табличного критеріїв. Якщо

tрозр > tтабл, то сумнівний результат вважають промахом і виключають

із вибірки. Якщо існує необхідність після такого виключення

зберегти величину обсягу вибірки, здійснюють додаткове

спостереження.

Якщо ж сумнів викликають не один, а два або три елементи вибірки,

дослідження починають з сумнівного елементу, значення якого найближче до середнього вибірки, а решту сумнівних елементів тимчасово відкидають.

Здійснюють розрахунки згідно з вищеописаною методикою, яка складається із п’яти послідовних кроків. Якщо tрозр > tтабл, то сумнівний результат вважають промахом і виключають із вибірки. Промахами у такому випадку вважатимуться і інші сумнівні елементи вибірки. Якщо ж найменш сумнівний елемент не виявився промахом (tрозр ≤ tтабл), то його повертають до вибірки.

Основним недоліком методики перевірки на грубий промах є наявність людського фактору - дослідника.