10.4. Фітомеліорація водотоків

 

У попередніх розділах ми розглянули шляхи створення захисних насаджень у долинах річок. Проте до ландшафту водостоків належать не лише деревна, але й уся прибережно-водна рослинність.

Роботи, що здійснюються на водоймах і в долинах річок, слід розглядати як ландшафтоформування, оскільки річні та долинні ландшафти здавна використовували як місця відпочинку. Зберегти цю функцію ландшафту можна при здійснені заходів з формування просторової струк­тури території, що виходить за межі чисто технічних потреб. Матеріалом для формування річкового і долинного ландшафту є дерева і чагарники.

Висадка рослин по берегах водостоків і в долинних ландшафтах належить до спеціальної галузі інженерної біології. Правильний підбір рослин для захисту берегів і закріплення схилів або ж розчленування долинного простору вимагає особливого досвіду і знань.

У природі водотоки створюють умови для життя рослин і тварин. Попередні методи господарювання зумовлювали різке обмеження розмаїтості життєвих форм. Багато водних і земноводних видів перебувають під загрозою зникнення, а деякі зовсім зникли. Тому слід ефективно підтримувати мету природоохоронної діяльності, направлену на збереження і відновлення різноманіття життєвих форм як у воді, так і на берегах водойм і в долинах.

 

10.5. Класифікація ділянок русла і типи водойм

 

Під час створення рослинного покриву на берегах водотоків, слід брати до уваги природні умови (орографію, клімат, ґрунти, рослинний і тваринний світ), а також особливості самого водотоку (швидкість течії, коливання рівня води, рух долинних наносів тощо).

Русла водотоків поділяють на чотири ділянки, які характеризуються природними умовами, а тому вимагають використання різних гідротехнічних та ландшафтно-формувальних методів.

Водозбірний басейн. У цій місцевості з невеликих струмків фор­мується русло річки, звідси мають розпочинатися всі заходи, спрямовані на санування водойм. Роботи, які тут проводяться, мають загально-меліора­тивний характер: охорона лісу, попередження ерозії, догляд за ґрунтом.

Верхня течія. На торфовій ділянці русло все більше поглиблюється при відносно високій швидкості течії та великому схилі долини, пересуваючи породу аж до кам’яних брил. Русло має продовгувату форму. У розрізаних на значну глибину долинах рослинний покрив є лише на вузькій береговій смужці. Рослини постійно знаходяться під впливом коливань рівня води. Беручи до уваги значну енергію води на цій ділянці русла, використовують комбіновані гідротехнічні методи, тобто поєднання мінеральних і рослинних будівельних матеріалів.

Середня течія. На цій ділянці існує рівновага між змивом і виносом породи. Відбувається типова ерозія берегів ріки: перші вигини русла виникають внаслідок відкладів донних наносів – гравію і гальки. Поряд із закріпленням донних наносів заходи з облаштування вклю­чають захист берегів і зменшення стоку біологічними засобами.

Нижня течія. В цій зоні енергія слабшає настільки, що виникають відкладення піску, суглинку і навіть глини. Ріка тече до моря довгими вигинами і з невеликим нахилом. Рослинність дуже широких зон заплавних терас визначається коливаннями рівня води, які, як правило, досить значні (заплавний ліс). Гідротехнічні заходи у нижній течії зосереджуються на проблемах стоку води.

Сповільнення стоку зумовлює небезпеку повені та затрудняє відвід води із сусідніх сільськогосподарських угідь.