«Спілкування. Психічне спілкування медичних працівників між собою та з пацієнтами з різними захворюваннями»

Зміст

1.Характеристика спілкування як форми діяльності людини, види спілкування.

2.Невербальні та вербальні засоби спілкування.

3.Рівні спілкування, їх характеристика.

4.Компоненти спілкування, їх характеристика.

5.Класифікація пацієнтів за типами з погляду клінічної психології

6.Типи хворих залежно від поведінкової реакції

7.Психологічне спілкування медичних працівників між собою.

8.Психологічне спілкування медпрацівників з пацієнтами.

1. Характеристика спілкування як форми діяльності людини, види спілкування

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти – тварини та люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом. У спілкуванні інформацію несе навіть простір: відстань між партнерами, місце в кімнаті, в будинку, яке займає (чи прагне зайняти) та чи інша людина. Закономірності "суб'єктивного простору особистості" слід враховувати і в розташуванні меблів в організації, і в розміщенні учасників наради, бесіди, гостей за столом на офіційному обіді тощо.

Зміст спілкування – інформація, що у межіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти іншій. Це можуть бути зведення про внутрішній (емоційний і т.д.) стан суб'єкта, про обстановку у зовнішньому середовищі. Найбільш різноманітний зміст інформації в тому випадку, якщо суб'єктами спілкування являються люди.

Ціль спілкування відповідає на запитання «Заради чого істота вступає в акт спілкування?». Тут має місце той же принцип, що вже згадувався в пункті про зміст спілкування. У тварини мета спілкування не виходять звичайно за рамки актуальних для них біологічних потреб. У людини ж ці мети можуть бути дуже і дуже різноманітними і виявляти собою засіб задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетических і багатьох інших потреб.

Існують різноманітні класифікації видів спілкування.  1. Безпосереднє і опосередковане спілкування. Безпосередній контакт партнерів, які бачать і чують одне одного, знаходяться в одному часі і просторі. Опосередковане спілкування відбувається між людьми, що розділені простором або часом і користуються такими засобами, як телефон, факс, комп'ютер, листування, символи, аудіо- або відеозаписи, книги, ЗМІ, передають (або залишають речі).

2. Реальне і уявне спілкування. Реальне спілкування відбувається між реальними партнерами. Уявне - спілкування з літературними (театральними, кіно-) героями, з фетишами, фотографіями людей (відсутніх або померлих). Інколи люди заміщають реальне партнерське спілкування "розмовами" з тваринами, рослинами, іграшками, міфічними та релігійними персонажами.

3. Залежно від кількості партнерів можна виділити типи спілкування: •    людина - людина - міжособистісне;  •    особистість - група;  •    внутрішньогрупове (між членами групи);  •    міжгрупове.

4. Офіційне і неофіційне спілкування. Офіційне (формальне) спілкування регламентується певними офіційними соціальними, посадовими стосунками, кодексами. Неофіційні (побутові, сімейні, товариські) стосунки не мають таких чітких приписів і здійснюються на більш вільних засадах.

5. Вербальне і невербальне спілкування. Вербальне - спілкування за допомогою мови і мовлення. Одна з найважливіших проблем цього типу спілкування - розуміння. Розуміння сенсу і значень слів залежить від розуміння понять, від обізнаності досвіду, спрямованості, ціннісних орієнтацій партнерів.