Літературне мовлення

Усне

Писемне

1. Первинне.

1. Вторинне.

2. Діалогічне (полілогічне) і монологіч-

не.

2. Монологічне.

3. Розраховане на певних слухачів, що

виступають співрозмовниками.

3. Графічно оформлене.

4. Непідготовлене заздалегідь.

4. Пов’язане з попереднім обдумуван-

ням.

5. Живе спілкування.

5. Старанний відбір фактів та їх мовне

оформлення.

6. Інтонація, міміка, жести.

6. Відбір мовних засобів, чітке підпо-

рядкування стилю і типу мовлення.

7. Імпровізоване мовлення.

7. Повний і ґрунтовний виклад думок.

8. Чітко індивідуалізоване мовлення.

8. Поглиблена робота над словом і тек-

стом.

9. Емоційне й експресивне мовлення.

9. Редаґування думки і форми її вира-

ження.

10. Повтори, зіставлення, різні тропи,

фразеологізми.

10. Самоаналіз написаного.

Назва норм

Що регулюють норми

Орфоепічні норми

Правильну вимову звуків, звукосполучень.

Акцентуаційні норми

Регулюють вибір варіантів розташування і пере-міщення наголошеного складу серед ненаголо-шених.

Графічні норми

Нормативна передача звуків на письмі.

Орфографічні норми

Правильний запис слів.

Лексичні та фразеологіч-ні норми

Вживання слів та фразем у властивому їм зна-ченні та правильне поєднання слів та фразем за змістом у реченні і словосполученні.

Норми словотворення

Регулюють відбір морфем, їх розташування і сполучення у складі нового слова.

Морфологічні норми

Правильне вживання морфем, морфологічних форм та їхніх варіантів.

Синтаксичні норми

Усталені зразки побудови словосполучень і речень.

Стилістичні норми

Вживання мовних засобів відповідно до їх сти-лістичного забарвлення та стилю мовлення.

Пунктуаційні норми

Правильну розстановку розділових знаків.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСКУСІЇ

Назва методу

Характеристика

Методика проведення

1

2

3

«Дерево рішень»

метод застосовується під час аналізу ситуації й допомагає досягнути повного розуміння причин, які зумовили при­йняття того чи іншого важли-вого рішення в минулому.

1. Ведучий визначає завдання для обговорення.

2. Учасникам надається основ-на інформація з проблеми.

3. Ведучий поділяє колектив на групи по 4-6 осіб. Кожній групі роздають таблиці та яскраві фломастери. Визнача-ється час на ви­конання завдан-ня (10-15 хв.).

4. Учасники дискусії запов-нюють таблицю й приймають рішення з проблеми.

5. Представники кожної групи розповідають про результати.

Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу

група з 3-5 осіб дискутує на заздалегідь обрану тему в при-сутності аудиторії. Глядачі вступають в обговорення піз-ніше: вони висловлюють свою думку або ставлять запитання учасникам бесіди.

Ток-шоу дає можливість чіт-ко висловити різні точки зору за заданою темою, але для цього учасники обговорення повин-

1. Ведучий визначає тему, за-прошує основних учасників, виробляє правила проведення дискусії, регламент виступів.

2. Учасників дискусії потрібно розсадити так, щоб глядачі були навколо столу основних дійових осіб.

3. Ведучий починає дискусію: представляє учасників і оголошує тему.

1

2

3

ні бути добре під­готовлені. У всіх рівні умови – 3-5 хвилин. Ведучий повинен стежити, щоб учасники не відхилялись від заданої теми.

4. Першими виступають учас-ники (20 хв), після чого веду-чий за­прошує глядачів узяти участь в обговоренні.

5. Після дискусії ведучий під-сумовує, стисло аналізує вис-ловлю­вання учасників.

Дискусія «Мозковий штурм»

метод колективного продуку-вання великої кількості нових ідей і варіантів рішення склад-них, творчих завдань, які не-доступні розуму та зусиллям однієї людини, за короткий проміжок часу.

Під час обговорення учас-ники повинні працювати «як один мозок», цілеспрямований на генерування нових ідей. Висловлені ідеї переглядають-ся і відбирається краща, най-правильніша або найефек-тивні­ша. Кожен учасник зосе-реджує свою увагу на пошуку нових підходів, а не на критиці висловлених іншими думок, а відтак усі учасники мо­жуть спокійно висловлювати свої думки.

Процес «мозкового штур-му» передбачає дві стадії: на першій вно­ситься якомога більше ідей або рішень проб-леми, на другій аналізу­ються ідеї і відбираються кращі і найбільш придатні для подаль-шого опрацювання. Участь у спілкуванні з використанням цього методу згуртовує колек-тив, значно підвищує їх інте-лектуальний потенціал, при-кладом «мозкового штурму» є гра «Що? Де? Коли?».

Для того, щоб таке спілку-вання було ефективним, до-цільно роз­глядати лише одну проблему. За кількістю учас-ників оптимальною буде група від 7 до 13 осіб. Важливо роз-містити учасників по колу, щоб вони добре бачили один одно-го і були рівноправними. Пси-хологічний бар’єр у такій групі зникає швидше, якщо склад учасників більш-менш одно-рідний, варто обмежити час

1. Серед присутніх виділяють-ся підгрупи генераторів, кри-тиків і захисників ідей та під-група остаточного оцінювання запропо­нованих ідей.

2. Під час «мозкової атаки» усі рівні, немає ні керівника, ні підлеглих – є ведучий і учасники.

3. На етапі генерації ідей за-боронені будь-які критичні зауважен­ня і оцінки. Кожна пропозиція фіксується (на дош-ці, у зошитах, за допомоги магнітофона).

4. Дозволяється ставити запи-тання з метою уточнення і розви­тку ідеї.

5. Неодмінною умовою «штурму» є оптимізм, впев-неність у по­зитивному ре-зультаті. Утверджується осо-бистісно-діалогічний стиль спілкування, доброзичливість.

6. Етап – висування ідей – може бути проведений у два-три періоди по 7-10 хвилин. Групи критики, захисту й оці-нювання після кож­ного періоду приймають рішення і заното-вують їх до протоколу «штур-му». Під час критики ідей будь-яка форма їх захисту за­боронена. Автор ідеї теж вис-ловлює свою думку про її не-доліки.

7. На прикінцевому етапі кри-тика знову заборонена, вислов-люються лише пропозиції щодо розвитку найбільш оригіналь-них ідей і їх практичної реалі-зації. Ведучий узагальнює ре-зультати творчої ро­боти, нази-ваючи ідеї і способи розв’я-зання поставлених завдань.

1

2

3

обговорення (у межах від 15 хвилин до 1 години), бо брак часу стимулює діяльність мозку.

Дебати

обговорення якого-небудь питання, полеміка. Найго­ловніше у дебатах – переда-вання повідомлення якомога зрозуміліше, водночас апелю-ючи до повідомлення опонен-та, тобто завдання деба­тів – переконати опонентів і слу-хачів у правильності поглядів.

Усі промовці намагаються залучити на свій бік якомога більшу кіль­кість людей, тому дебати мають характер змаган-ня, за регламентом якого слідкує ведучий. Голова під час дебатів повинен простежити, щоб ко-жен промовець ефективно вико-ристав відведений йому час, а також захисти­ти доповідача від неправомірних атак опонентів. Важливо, щоб учасники дебатів узгодили з головою правила й форму дебатів до початку.

Дебати складаються з таких трьох етапів:

1. Формулювання та обґрун-тування власного бачення проблеми. На цьому етапі важливо справити сильне враження, адже пер­ший удар – половина виграної битви. Викласти власний погляд чітко і зрозуміло упродовж обмеженого часу – справжнє мис­тецтво, головним для яко-го є чотири чинники: увага аудиторії, актуальність пи-тання, аргументація, спри-ймання присутніми.

Щоб вас сприймали слуха-чі, треба:

а) бути доброзичливим і від-вертим;

б) не применшувати своїх мож-ливостей, але й не перебільшу-вати їх;

в) не дозволяти собі ставитися зверхньо як до присутніх, так і до опонентів;

г) демонструвати інтерес до свого опонента, поважати його думки, навіть якщо вони різко протилежні вашим.

2. Обмін аргументами й запитаннями із залу. Це етап, на яко­му доповідачам дозволяється перебивати одне одного, а також передбачені запитання із залу.

Дебати – це стратегічна тактична гра, одержати пере-могу в якій означає переконати присутніх. На другому етапі важливо вміти викорис­товувати зустрічні методи: заспокій-ливий протест (Ви, певно, погано поінформовані? Ви зовсім не маєте рації?); умовне схвалення (Певна річ, Ви маєте рацію і донедавна це справді було так, але я можу навести такі зміни...); тактика ігнору-вання: ви нехтуєте реакцією опонента і поверхово розгля-

1

2

3

даєте його заперечення, вод-ночас наводите переконкон-ливі аргументи «за»; відкладна тактика: ви визнаєте, що є певний сенс у аргументах опонента, але зараз вони не-доречні, можливо, вони ста-нуть у пригоді пізніше; пов-торення: щоб переконати присутніх, ви повторюєте свої аргументи, послуговуючись різ-ними мовними засобами; підмі-на понять: заперечуючи опо-нентові, ви змінюєте його аргу-менти на: Так, це дуже цікаве запитання. Це, певна річ, цікаве запитання.

3. Останнє слово опонентів. Третій етап дебатів найкорот-ший: кожному з опонентів надається ще одна можливість вислови­тися. Щоб прикінцеве слово було дієве, необхідно ще раз на­голосити на суті вис-тупу.

Ці та інші методи спілку-вання дають змогу генерувати ідеї, зба­гачувати творчу діяль-ність організації, а керівникові оперативніше впроваджувати нововведення.