10. Просопографія як метод у дослідженні історії дипломатики.

Просопографія (від грец. Πρόσωπων «особа, особистість» і γράφω «пишу»), іноді також «прозопографія» - допоміжна історична дисципліна, що вивчає біографії історичних осіб, які належать до певної епохи або місцевості, що мали загальні політичні, соціальні чи етнічні риси, які займали певну посаду (наприклад, «прихильники Помпея», «сенатори в епоху династії Юліїв-Клавдіїв», «делегати-робітники на I з'їзді Рад СРСР», «декабристи», «перси в Римській імперії», «білі офіцери Російської армії адмірала А. В. Колчака »,« іноземні фахівці в СРСР 1920-30-х років »).  Просопографіческій метод - це створення колективних біографій, виявлення певного кола осіб, постановка ряду однотипних питань про дати народження і смерті, про шлюб та сім'ю, соціальне походження, місце проживання, освіту, рід діяльності, релігії і т. д. Просопографіческій метод виявляє певні типи .  Поняття «просопографія» вперше було вжито в 1573 р. у праці Антуана дю Верді «Просопографія або опис знаменитих особистостей від створення світу з їхніми портретами».Просопографіческій метод використовувався ще в XIX ст. і відродився у 1970-ті, коли з'явився ряд публікацій з античної просопографіі (Prosopography of the Later Roman Empire, роботи М. Арнхайма, А. Шастаньоля, Т. Барнса). Потім просопографіческіе дослідження були поширені як на нову, так і на новітню історію. На основі різних джерел створюються комп'ютерні бази даних за певною тематикою та періоду. Основним завданням проспографії є деталізований опис особистості, бо сам термін у перекладі з грецької «πρоσωπου» означає обличчя, особа, персона, а «πρоσωπογραφικο» – опис конкретної особи, або дисципліну про правила опису особистості. Цей термін трактується двояко : 1)це опис зовнішності та характеру особи, дослідження її діяльності у сукупності впливів, контактів, взаємозв’язків, рефлексій і 2) це − колективна біографія певної групи, яку об’єднує щось спільне (діяльність, інтереси, походження, родові зв’язки і т. п.) Методи проспографії широко використовуються у дипломатиці. Можна відзначити такі ознаки просопографічного дослідження :1) воно практикується для вивчення відносно невеликої за кількістю соціальної групи населення (хоча колективна біографія може нараховувати і декілька тисяч біографій); або окремо взятої особи.2) найінформативнішим джерелом для подібного дослідження є адміністративна документація, яка велася протягом тривалого часу, іноді століть, складалася з певними цілями і за усталеною формою; 3) метою подібного дослідження є збір усієї можливої й доступної інформації про людину (її суб’єктивні думки, окремі епізоди життя), яка увійде до колективної біографії. Перевагою просопографічних методик є відтворення синтетичної історії конкретної соціальної групи від минулого до сучасного через життєві шляхи і справи конкретних людей. Так,М.Нечаєва, використовуючи метод просопографії, запропонувала скласти колективну біографію уральських ченців. Вона пропонувала скласти інформативну базу даних на основі таких джерел: 1) монастирської документації, яка включала відомості про монахів і послушників, їх формулярні списки, з певними особистими характеристиками та світськими даними (прізвище й ім’я, рік народження, соціальне походження, місце проживання, сімейний статус); 2) мемуарів; 3) опублікованих біографій окремих монахів. Першу групу джерел М. Нечаєва назвала основною для обраного нею дослідження, тому що її інформація давала можливість прослідкувати синтетичну історію уральських монахів з часу заснування монастиря у XVIII ст. і до XX ст