35. Гуманістична реформа латинського письма у Європі.

У ХІІІ – ХІV ст. готичне письмо повністю домінувало на території всієї Західної Європи. Однак, попри  свої естетичні якості, воно вже не відповідало потребам часу. Вчені – гуманісти  висунули нові вимоги до письма: легкість написання і легкість прочитання. Першим з ідеєю нового письма виступив італійський гуманіст Франческо Петрарка. На його думку витончене готичне письмо ( в той час в Італії була поширена готична ротунда) доводилося практично не писати, а вимальовувати; воно також втомлювало очі. Термін “гуманістичне письмо” був введений у ІІ пол. ХІХ ст. вченими – палеографами, а самі гуманісти називали його “lettera antica formata” (з італ. “античне книжне письмо”). В основу гуманістичного письма був покладений каролінзький мінускул І пол. ХІ ст., тобто у часи його розквіту. Гуманістична реформа латинського письма проходила у Європі дуже нерівномірно. Спочатку його використовувала тільки невелика група високоосвічених людей в Італії. Перший рукопис, написаний гуманістичним письмом належить Франческо Петрарці і датується 1370 роком. Раннє гуманістичне письмо було ще досить подібним до готичного, зокрема, і через те, що для його написання використовували досить широкі пера (характерні для готичного письма). Згодом пера почали загострювати і лінії стали тоншими. Гуманістичне письмо було чітким, красивим, з вільно поставленими буквами квадратних пропорцій з відстанню між рядками не менше двох корпусів. Відмінними від каролінзького були також такі риси гуманістичного письма: невелика відстань між словами, точки або штрихи над “і”, готичні лігатури “St” і “et”, кругле “S” в кінці слова та менша кількість скорочень в порівнянні з рукописами ІХ – ХІ ст. Гуманістичне письмо є чітким і легким для читання. Цікаво, що гуманістичне письмо кін. ХІV – поч. ХV ст. майже повністю копіює графіку каролінзького мінускулу, в тому числі й нерівності в буквах. Над створенням та поширенням гуманістичного письма працювали Колюччо Салютаті, Поджо Браччоліні та Амброджо Траверсарі. На поч. ХV ст. гуманістичне письмо вийшло за межі кабінетів вчених і поширилось серед канцеляристів, у Флоренції була заснована школа каліграфів. Гуманістичним письмом здебільшого писались тексти античних авторів, які користувалися в цей час великим попитом в Італії. Книгодрукування повністю витіснило гуманістичне книжне, а згодом гуманістичний курсив, при цьому повністю запозичивши їхню графіку. Отже, гуманістична реформа латинського письма була штучною. Гуманістичне письмо не виникло в широкому колі писців – канцеляристів. Воно стало винаходом нечисленної групи вчених – гуманістів і фактично було вдосконаленим каролінзьким мінускулом. Через свою зручність гуманістичне письмо поширилось з кабінетів вчених по всій Італії, а згодом і Європі, на його основі був створений перший латинський друкований шрифт – антиква.

36. Неографія як сід: предмет і методи.

Неографія – дисципліна ,яка вивчає письмо 16-18 ст.,тобто письмо нового часу. Проблемами неографії займаоись Карський,тихомиров,Черепнін,Щепкін. На сьогоднішній час неографія і палеографія ще не розділились одна від одної; вони близькі одна до одної вивченням предмету,методами роботи. Неографія стосується зовнішнього характеру письма. До кола проблем неографії входить  матеріал,на якому виконано письмо. Для неорафії – це папір. Також знаряддя письма і спосіб запису. До труднощів становлення неографії слід віднести ще одну деталь – такі ж проблеми вивчаються текстологією. Важко встановити хронологічні рамки неографії. Переломним для неї стало введення громадянського (реформа абетки за петра першого)шрифту в 1706 р. До 18 ст остаточно встановлюється неографія. Помилково вважати перенесення методів палеографії на новий час. Вивчення автографів,копій ,датувань не можуть бути виконані без даних неографічного аналізу. ПАПІР: 1) Дешевизна і висока якість паперу дозволила встановитись як матеріалу письма до 15 ст.  2)Сучасні вимоги до паперу – твердість,гладкість ,білизна,водонепроникність – визначили наявність тисячі сортів паперу. До неоргафії відношеня має графічна експертиза,яка дозволяє всановити автентичність документів. Неографу необхідно знати техніку підготовки рукопису  до друкування; розбиратись в шрифтах і техніці набору. При новітніх технологіях,наявності хімічного аналізу паперу,при застосуванні кібернетики і лазера,підробка документів не має шансів на успіх. Папір вперше виготовляли в Китаї.Пера металеві. Найраніша книга написана на папері датується 1381 р(«Поучення Ісаака Сирина») Джерела 16-18 ст писані на папері.Листки паперу не мали стандартних розмірів.У 16-18 ст. у місцевих установах чи адміністративних центрах використовували формат паперу який називається стовпець,для якого папір нарізали полосами ,довжина яких була більша від ширини. Друкувались книги  після громадянської реформи в 1706 р. Папір в Русь завозився.Користувались французьким або голландським папером.Німецький папір завозився з Новгороду,італійський з Криму. Найстаріші пам»ятки на папері датуються 40-50 рр 14 ст. Найстаріші папірні в Україні – Бузька 1541р і Брюховецька з 1599(б.Львова)