30. Особливості розвитку українського скоропису XV-XVIII ст. Періодизація історії скоропису.

Скоропис – третій за часом тип кириличного письма. Основне завдання скоропису – прискорення процесу писання. Однак цей процес був не однорідним і мав специфічні особливості у різних місцевостях. Півуставне письмо не задовольняло потреб швидкого писання. Вже в XІV ст.. виникають перші елементи скорописного письма, а в XV ст. Скоропис сформувався в окремий вид письма. В XVI ст.. скоропис  все більше входить в канцелярії, витісняючи півустав. Часто найстаріші зразки скоропису XV cт.  неможливо відрізнити від півуставу. Прискорення процесу писання вимагало писати не відриваючи руки, зв’язуючи літери слів. Вводиться багато графічних додатків до основних елементів літер (гачки, спіралі, з’єднуючі лінії). Спостерігається тенденція до спрощення – пропускаються деякі елементи літер. Практикується вписування літер одна в одну. У скорописі багато літер писалося над рядком, крім першої у слові і голосних. Надрядкові літери приймали різноманітне положення – вертикальне, горизонтальне Особливістю скорописного письма є різноманітне написання окремих літер, властиве не тільки окремим «школам» і канцеляріям. Часто один і той же писар в одному документі писав різними способами одну літеру. Скорописне письмо має не лише індивідуальні риси писарів, але в основних своїх типах воно творить окремі письмові школи. Скоропис досяг розквіту у XVII ст. Є.Ф.Карський  виділяє два види скоропису – північноруський і західно- південно руський. Характерні риси північноруського або московського  скоропису: розмашисте письмо, великі широкі літери, навіть в одному тексті нахилені в різні боки. В західно- південноруського скоропису більш рівні, заокруглені, нахилені в один бік. Вони відрізняються і способами написання окремих літер (В,Н, А). Український скоропис XV-XVII  ст.. досліджував І.М.Каманін, скоропис Львівської школи – П. Захарчишина,  Лівобережної України – В.В Панашенко. Розвиток українського скоропису у XV-XVIII ст.. можна поділити на три головні етапи. Перший -  це XV. - сер. XVI ст.  (1569р.). Його називають півуставним скорописом. Літери цього письма невеликі за розміром , видовжені, мають загострені кути. Помітний вплив на це письмо латинського і польського готичного письма. Другий період у розвитку українського скорописного письма  від Люблінської унії (1569р.) до возєднання України з Росією, тісно пов'язаний з розвитком школи, науки, формуванням окремих письмових центрів, окремих письмових шкіл: Київської, Львівської, Острозької, Луцької та ін.  на цьому етапі помітна деяка різниця між українським і російським скорописом. Письмо вертикальне, з легким нахилом вправо. Третій період розпочинається від возєднання  в 1654р. України з Росією. Це етап дальшого розвитку скоропису. У Києві та на Лівобережжі помітний вплив російського скорописного письма. Введення Петром І у 1710р. гражданського шрифту значно вплинуло на розвиток російського скорописного письма  у XVIII ст. Поступово  зникає система надрядкових знаків, зменшується різноманітність , а також кількість виносних літер.  Деякі літери виходять з ужитку. Скорописне письмо розвивається в напрямку уніфікації літер.