27. Виникнення писемності у східних слов’ян. «Сказання про письмена» чорноризця Храбра як джерело до вивчення ранньої історії слов’янської писемності.

Проблема виникнення слов2янської і ,зокрема,давньоруської писемності є одним з найскладніших сюжетів вітчизняної історії,що породив низку химерних уявлень та настанов.Широкої популярності набуло переконання,що сов»янська писемність виникла одразу(в 862р) внаслідок спрямованої діяльності»солунських братів»- великих слов»янських просвітителів Констянтина(Кирила) і Мефодія.На Русь же грамотність потрапила  ще пізніше – після релігійної реферми Володиира Великого(988р) з Болгарії в цілком сформованому і усталеному вигляді. Обидві ці тези не відповідають істині,а відтак не витримують серйозної критики.Насправді слов»янька(і давньоруська)писемність виникла задовго до 9ст і на часи Кирила і Мефодія пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Те,що східні слов»яни(Русь)знали писемність до В.Великого,сумніву не підлягає.Про це вже давно заявлено в літературі з посиланнями на незаперечні свідчення джерел. Визначною пам»яткою давньоруської писемності 9-10ст. насамперед виступають самі угоди,писані двома мовами.Правда вони дійшли до нас в пізніших автографах,але вже сам факт існування говорить сам за себе. В дореволюційній історіографії була поширена думка,що писемність на Русі виникла з подією хрещення Русі(988р),була принесена з інших земель і викликана потребами православ»я.Рядянські вчені,керуючись вказівками класиків,пов»язують причини і потреби в появі писемності з внутрішніми процесами історичного розитку: розкладом первіснообщинного ладу,складання антагоністичних класів,розвитком виробничих сил і утворенням державності. Процес розкладу первіснообщинного ладу і класоутворння,який почався у сх.слов»ян у 4 ст і завершився у 9 ст утворенням Давньоруської держави.  У слов»ян вже була писемність.До цих свідчень відносяться записи візантійських і східних авторів,а також літописні згадки про складання спеціально для русів копій документів Русі з греками  і руські тексти самих договорів в літописі.Заслуговує уваги свідчення із «Житія»Костянтина(Кирила)-автора слов»янської азбуки про наявність книжної писемності з «руськими письменами». Питання про укладення слов»янських алфавітів пов»язаний з іменами болгарських місіонерів Кирила і Мефодія.Кирило(827-869)(Контянтин) і його брат Мефодій(815-885) народились в Солуні – місто,яке мало переважно слов»янське населення.В 863р. брати були направлені візантійськими імператорами для проповіді православ»я в Моравію.Перед від*їздом Кирил склав слов*янську азбуку і з допомогою Мефодія перевів на слов*янську мову деякі богослужі книги.В науці нема єдиної думки про час складання алфавітів і про те,який з них належить Кирилу.Одні дослідники вважають більш раннім алфавітом глаголицю,а її автором Кирила.Інші вважають,що алфавіт кирилиця створений Кирилом,а глаголиця з*явилась задовго до Кирила. Відомий радянський лінгвіст В.А.Істрін висказав думку,що до введення азбуки у слов*ян було 3 типи письма: у вигляді «начерків»,»протоглаглаголічного» і «протокириличного».Доля слов*янських алфавітів була різною. Велике значення для вивчення давноьслов*янської писемності має свідчення болгарського монаха – Чорноризця Храбра.Коли він жив точно не відомо(можливо від 10 до 14 ст).Вмсувається гіпотеза,що стародавній письменник застав у живих ще осіб особисто знайомих з «солунськими братами». Храбр був людиною освіченою і написав невеликий трактат «Про письмена або Сказаніє яко состави святого Кирила словінами письмена противу язику». Тракт дійшов у кількох списках,серед яких найдавніший належить до 14ст. У своєму творі автор подає цікаву періодику слов»янської писемності. Найдавніший етап характеризувався «чертами і різами».