26. Методика ідентифікації почерків писарів гетьманської канцелярії у дослідженні в. Панашенко.

Віра Панашенко зазначає, що Генеральна військова канцелярія  була не лише однією із центральних адміністративних установ на Лівобережній Україні, а й школою підготовки висококваліфікованих писарів та канцеляристів для інших установ. Палеографічне дослідження документів  ставить за мету зобразити загальні риси розвитку письма та визначення датуючих ознак.         Письмо документів Генеральної військової канцелярії відрізняється різноманітністю форм та почерків. Загалом зустрічається зразки звичайного, парадного, каліграфічного та недбалого письма.         Звичайне письмо – це письмо, яким пишуть більшість жителів певної місцевості в певний час. Панашенко  використовує цей термін для визначення письма населення Лівобережжя другої половини XVII ст. Для нього характерні певні графічні норми із частковим вживання архаїчних форм, дане письмо не переслідує спеціально естетичних цілей.           Йому протистоїть парадне письмо, виконане із естетичним смаком. На передній план виступає спрямованість до максимальної розбірливості літер. Письмо характеризується рівномірним нахилом літер, відстанню між рядками  та розташуванням тесту на аркуші паперу. Скорочення вживаються помірно, виносні  літери зазвичай виконують декоративну функцію. Саме  такий тип письма притаманний урочистим гетьманський універсалам, листам до російських царів. Каліграфічне письмо характерне дотриманням певних графічних норм та ступеня удосконалення, якого воно досягло в даний час. Воно розбірливе, чітке, без будь-якого графічного, декоративного і художнього доповнення.           Загалом документи Генеральної військової канцелярії написані десятками різних почерків з різним графічним написанням та індивідуальними особливостями. Віра Василівна поділяє їх на кілька стилістичних груп: 1.Письмо, що наслідує традиції київського скоропису першої половиниXVII ст. — літери округлі, чіткі, майже однакового розміру, в рядку розміщені рівномірно та рівно. Письмо без особливих натисків пера та ,відповідно, без потовщених ліній в графемах.    2. Письмо, що сприймає специфіку київського нового письма, перші зразки якого з'являються в першій чверті XVII ст. і широко розповсюджуються з другої половини XVII ст.Літери витягнуті, почерки без потовщених ліній у графемах та із значними потовщеннями. Таке письмо має двоякий вигляд: латинського, розповсюдженого на той час у Польщі та письмо, що загальним виглядом наближується до півуставного.    3. Письмо, характерне наявністю розмашистих розчерків, завдяки яким з'являється значна кількість потовщених ліній у графемах. Менше витримується чіткість, літери розміщені в рядку нерівномірно, не відчувається художнього смаку у формах літер.    4.Парадне письмо Віра Панашенко відносить до окремої стилістичної групи, яким виконували окремі документи урочистого змісту. В цьому письмі всі літери витримуються в певному розмірі, однаковому нахилі, кінці окремих графем, що виходять над чи під рядок, пишуться майже з однаковим згином, під одним кутом, що надає письму особливо красивого художнього вигляду.