14.Дипломатика Галицько-Волинської держави: особливості організації канцелярії та розвитку документа.

Дипломатика Г-В князівства – самобутнє явище, що поєднувало в собі узагальнені традиції давньоруської документації та загальноєвропейські впливи. Канцелярія Гал.-Волин.державі існували в 13 перш.пол.14ст. Загалом стимулом і підставою для розвитку інституту документа, насамперед державного, у ХІІІ – ХІV ст. могли бути такі чинники: -          Загальне прямування країни до правових норм у щоденному житті та фіксування їх на письмі (купівля-продаж нерухомого майна). -          Захист давніх економічно-господарських, судово-адміністративних привілеїв, ухвал, розпоряджень, наказів. -          Контакти із західноєвропейськими країнами на різних рівнях, в наслідок яких документ  у ХІІІ ст. набув особливого значення і ваги. Повсюдно на г-в землях того часу мав би розвиватися приватний акт найрізноманітнішого змісту. Він, правдоподібно, з’явився дуже скоро, може, й раніше за державний. На його появу могли вплинути (ті самі чинники, що і на державний, потреба закріпити на письмі факти і події). Істотно вплинуло на розвиток канцелярій об’єднання Галичини і Волині ,яке 1199 р.здійснив князь Р.Мстиславович.Об’єднання,як відомо,покликало до життя нові напрямки зовнішньої та внутрішньої політики князівства.Тоді в ряді випадків політична влада перейшла до нових центрів,розширювалися феодальні та церковні земловолодіння ,послідовніше здійснювався контроль над судовими  процесами,який поступово переходив з рук місцевих громад до рук державних урядів.Зміни сприяли збільшенню ваги адміністративної бюрократії.За цих умов князівська канцелярія починає виходити  на вищий у порівнянні  з друг.пол. 12 ст.рівень розвитку,що виявилося насамперед у розширенні  її організаційно-функціональних завдань.     Усамостійнення князівської  канцелярії було важливим чинником у житті Г-В князівства. Конкретні причини появи у ХІІІ ст. розвиненої князівської канцелярії: 1.Загальний суспільно-історичний та економ.розвиток Г-В держави 2.Політичне становище галицько-волинських князівств 3.Розвиток культури на галицько-волинських  4. Зростання ролі правового статусу докум.у внутр..і зовніш.політиці   Від ХІІІ ст. у багатьох країнах  Середньої та Східної Європи документ набуває значного поширення, як головний доказ на право власності. У різні часи князівські канцелярії діяли у містах дрібних уділів – Белзького,Холмського та ін.     Серед канцелярій, що діяли на т-рії Галичини і Волині у ХІІІ – ХІV ст. виділяємо канцелярії князів:Романа Мстиславовича,Данила Романовича,Лева Даниловича,Володимира Васильковича ,Юрія львовича та ін..                 Однією з найбільш досліджених є організація князівської канцелярії за Данила Галицького.                 За ранніх років правління князя Данила Романовича, очевидно, місце перебування канцелярії часто змінювалось, не було чіткого складу урядовців. З 1230х рр.  відомо про листування князя з Римом. До того часу належить також поява документів, пов’язаних з наданням світським людям князівства земельних наділів і міст з волостями.                 У 1230-1240х рр. особливої ваги набувають контакти Д. Галицького, а отже, г-в двору і канцелярії із зарубіжними країнами (Угорщина, Литва, Польща, Тевтонський орден, Золота Орда).                 У 1240-50х рр. Данило Романович приділяє посилену увагу не тільки політ., але й економічні проблеми (видана значна к-сть документів на право володіння землею). Персонал:   Одним із завдань князівської канцелярії було збирання та зберігання документів, які відображали різноманітні сторони політичного, економічного, культурного життя Г-В князівства. Печатник-канцлер: управляв канцелярією, хранитель  князівської печатки, впливав на вирішення різних справ вн. і зов. політики (Кирило). Два умовні колективи – колективу укладачів документів (в т.ч. іноземною мовою) та колективу писарів та переписувачів документів. Для праці в князівську канцелярію  запрошували високоосвічених осіб, книжників, учених. При дворі князя Данила були також іноземці. Робота членів канцелярії значною мірою регламентувалась, до їхніх завдань входило: участь у засіданнях боярської ради, у складанні звітів про перебіг подій, підготовка реєстраційних документів, складання листів, звернень, угод, поточне діловодство канцелярії, зберігання архіву. У Г-В князівстві в процесі праці над документом користувалися різними типами руських і закордонних формулярів документів, водночас зуміли виробити також власні зразки, отже вагоме місце посідають збірники формулярників, котрі засвідчують як давньоруські традиції, так і грекомовні та латино мовні школи документа. Розвиток державного документа є невіддільним від діяльності князівських (придворних) канцелярій.