2. Вибіркові рубки

Рубка, при якій у насадженні періодично вирубують частину дерев певного віку, розміру та якості називається вибірковою. Дану рубку проводять на ділянці лісу, де зімкнутість крон не менша 0,4-0,5. Вибіркові рубки сприяють природному поновленню таких деревних порід, як ялина, ялиця, бук та ін.

Підшукові рубки відомі уже протягом кількох віків. Вони з’явилися тоді, коли споживання деревини було обмеженим. Людина приїздила у ліс і підшуковувала дерева, що найбільш відповідали її потребам та зрубувала їх. Наприклад, для будівництва рубали сосну, дуб, ялину, а на дрова – найчастіше березу. Підшукові рубки практикувалися у лісах до ХІХ ст. Пізніше за допомогою таких рубок здійснювалася заготівля спеціальних сортиментів деревини: фанерного і лижного кряжів, рушничної болванки, резонансової ялинової деревини. Це потребувало зрубування окремих дерев, які мали особливі якості. При підшукових рубках з 1 га площі лісу вирубувалось від кількох дерев до кількох десятків. У сучасний період такі рубки застосовуються дуже рідко.

Підневільно-вибіркові рубки з’явилися у ХVІІІ ст., коли виникла потреба у деревині для будівництва флоту. Цінувалися високоякісні, великих розмірів колоди з сосни та дуба, які заготовляли у корабельних лісах. Подальший розвиток промисловості та залізниць вимагав багато пиляного лісу, шпал та інших сортиментів. Їх заготівля проводилася вимушено, проти бажання лісівників. Вирубували лише ті дерева, з яких можна було отримати колоду довжиною 7,1 м та товщиною у верхньому зрізі 31 см. Із зрубаного дерева забирали лише окоренкову колоду, а решту лишали у лісі. Запас таких дерев у лісах поступово зменшувався і зменшувалися вимоги (16 см у верхньому відрізку). Переважно наслідки таких рубок були негативними. У сучасний період такі рубки застосовують у лісах Індії. Шрі-Ланки, Канади, США. Оптимальною є вибірка 45-50 % запасу лісу.

Інтенсивно-вибіркові рубки – це повна вирубка у різновікових ялинниках усієї частини деревостану, яка складає старше покоління дерев. Тонкомірні дерева діаметром до 16 см залишаються на корені. Запас, що вибирається, становить 75-80 % загального. Через 5 років після такого способу рубки ще 20 % дерев гине, в результаті різкої зміни освітлення та мікрокліматичних умов.

Добровільно-вибіркові рубки склалися у лісах, де велося інтенсивне господарство, а також у гірських умовах, де сильно зріджувати деревостан недоцільно через втрату ґрунтозахисних та інших властивостей. Вирубувалися дерева з фаутними і дефектними стовбурами, перестійні та відстаючі у рості, а також дерева небажаних порід. Такі рубки дозволяли використати деревину, яка згодом могла бути відпадом, тобто оздоровлювали ліс. Добровільно-вибіркові рубки поділяють на рубки слабкої (вирубують 10-15 % через 5-10 років) та сильної інтенсивності (10-35 % через 15-30 років). Чим більше вибирають маси деревини, тим більший залишається інтервал між рубками. Такі рубки майже не порушують екологічний баланс лісу і рекомендовані Правилами головних рубок для застосування в лісах І групи рівнинної частини України, у гірських лісах Українських Карпат, де лісова площа мусить бути постійно вкрита насадженнями.

Ідея добровільно-вибіркових рубок закладена в основу системи Дауервальд, що означає безперервно продукуючий ліс. Дана система рубок виникла тоді, коли німецькі лісівники звернули увагу на негативні процеси поновлення лісу після застосування суцільних рубок. До 20 років у насадженнях проводиться рубка по розрідженню молодняка, а порубкові залишки розкидають по всій площі для перегнивання. До 50 років верхній полог підтримують у розімкненому стані за рахунок 3-4 розріджувань через кожні 10 років. Дерева вибирають у певній послідовності: мертві, хворі, дерева з різко вираженим неправильним ростом, дерева необхідних розмірів, умовно стиглі, що заважають нормальному зростанню підросту більш цінних порід. Дана система є досить ефективною і рекомендована для ведення господарства у мішаних складних за формою та різновікових лісах. При цьому проходить збільшення запасу деревини на 40 %.

Позитивні сторони вибіркових рубок:

• збереження природи лісових насаджень;

• одержання більшої кількості крупних сортиментів деревини;

• збереження лісом його усіх функцій;

• успішне природне поновлення;

• менша небезпека сніговалу і сніголому.

До недоліків слід віднести:

• труднощі механізації лісосічних робіт, що призводить до збільшення вартості деревини і її заготівлі та відсутність спеціальної техніки для проведення таких рубок;

• неповне використання зрубаної деревини у районах з обмеженим її збутом;

• надмірне пошкодження деревостану, що залишається і великого підросту;

• погіршення якості майбутніх насаджень внаслідок негативної селекції, що збільшує сучкуватість дерев та ексцентриситет стовбурів;

• збільшується небезпека вітровалу і бурелому в сирих лісорослинних умовах;

• складність організації і технології таких рубок.