ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДОСЛІДЖУВАЛЬНОЮ ДІЛЬНИЦЕЮ ВЕТМЕДИЦИНИ

1.1 Коротка характеристика лікарні

РОЗДІЛ 2 ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКАРНІ ВЕТМЕДИЦИНИ

2.1 Обов’язки і права лікарів лікарні ветмедицини та забезпеченість кадрами

2.2 Надання ветеринарних послуг

2.3. Організація ветеринарного обслуговування тваринництва

2.4. Плани ветеринарних заходів та організація їх виконання

2.5 Планування ветеринарної діяльності

2.6 Ветеринарна документація

2.7 Фінансування ветеринарної діяльності

2.8 Організація ветеринарного постачання

2.9 Економічна ефективність ветеринарних заходів

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1 ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДОСЛІДЖУВАЛЬНОЮ ДІЛЬНИЦЕЮ ВЕТМЕДИЦИНИ

1.1 Коротка характеристика лікарні………………………………………………

РОЗДІЛ 2 ПЛАНУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛІКАРНІ ВЕТМЕДИЦИНИ

2.1 Обов’язки і права лікарів лікарні ветмедицини та забезпеченість кадрами..

2.2 Надання ветеринарних послуг……………………………………………….

2.3. Організація ветеринарного обслуговування тваринництва……………….

2.4. Плани ветеринарних заходів та організація їх виконання………………..

2.5 Планування ветеринарної діяльності……………………………………….

2.6 Ветеринарна документація………………………………………………….

2.7 Фінансування ветеринарної діяльності…………………………………….

2.8 Організація ветеринарного постачання…………………………………….

2.9 Економічна ефективність ветеринарних заходів…………………………..

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ………………………………………………….

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………

ВСТУП

Надзвичайно важливу роль у створенні чи підтриманні ветеринарного благополуччя держави, охорони населення від хвороб, спільних для людей та тварин та забезпеченні випуску доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва відіграє служба ветеринарної медицини в містах.

У містах сконцентрована величезна кількість організацій, підприємств, установ, господарств, в яких є тварини, багаточисельні промислові підприємства з переробки, зберігання продукції та сировини тваринного походження.

Місто, зазвичай, є вузлом різних доріг та центром, куди звозяться у великій кількості з багатьох пунктів держави, з зарубіжних країн худоба, м'ясні, молочні та інші тваринницькі та рослинницькі продукти і сировина.

В містах знаходяться автовокзали, автостанції, залізничні станції, аеропорти, річкові чи морські порти.

Таким чином, служба ветеринарної медицини міст має значні особливості у своїй діяльності на відміну служби ветеринарної медицини сільського адміністративного району. Ветеринарні спеціалісти господарств разом з дирекцією та іншими працівниками покликані вирішувати одну загальну задачу – збільшення та покращення поголів’я та виробництва продуктів тваринництва з найменшими затратами праці. Їх безпосередньою задачею являється попередження захворювань і загибелі тварин шляхом організації та проведення ветеринарних лікувально-профілактичних заходів.

Діяльність ветеринарних спеціалістів господарства направлена на обслуговування його тваринницької галузі, де всі заходи проводяться на основі єдиного виробничо-господарського плану. Це значно полегшує їх роботу. Лікар ветеринарної медицини несе відповідальність за ветеринарно-санітарне благополуччя тваринництва, за охорону здоров’я тварин і за охорону населення від зоонозів.

У зв’язку з цим, однією з нагальних проблем на сьогодні є успішна боротьба з паразитарними захворюваннями сільськогосподарських тварин, такими як гельмінтози великої рогатої худоби.

Продовольчий ринок XXI ст. ви­магатиме все більшої кількості конкурентоспроможної еколо­гічно безпечної продукції. У вирішенні проблеми збільшення обсягів виробни­цтва саме таких товарів тваринного по­ходження паразитарні хвороби є однією з основних перешкод.

Домінуюче положення серед гельмінтозів жуйних займають стронгілятози шлунково-кишкового тракту, економічні збитки від яких складаються зі зниження продуктивності тварин внаслідок розвитку запальних процесів у різних відділах травного тракту: абомазити, дуоденіти при гемонхозі та остертагіозі; ентерити при більшості трихостронгілідозів; коліти з утворенням інвазійних гранульом при езофагостомозі та хабертіозі; дерматити, бронхопневмонії та ентерити при буностомозі. Нерідко на вигляд здорові тварини виявляються неповноцінними, їхня вгодованість – нижча за середню, продуктивність – вкрай низька, спостерігається затримка в розвитку молодняку, зниження відгодівельної здатності.

При правильному виконанні, ветеринарні заходи не заважають господарським, а органічно поєднуються з ними: господарство економічно зацікавлене в тому, щоб профілактичні та лікувальні заходи на фермах проводилися своєчасно та ефективно.

Важлива особливість ветеринарної служби в господарстві полягає в тому, що спеціаліст тут має можливість поєднати ветеринарно-санітарні заходи з виробничими процесами на фермах і тим самим підвищити ветеринарну культуру в господарстві.

Керівники господарств повинні виділяти для ветеринарної служби необхідні кошти, фінансувати за рахунок господарства профілактичні заходи, забезпечити всім необхідним для проведення лікувальної роботи, створити нормальні виробничі умови для лікаря і фельдшера.

Приймаючи участь в розробці і обговоренні організаційно-господарського плану розвитку господарства, лікар може передбачити необхідні господарські заходи санітарно-зоогігієнічного значення, виділення капіталовкладень на будівництво ветеринарно-санітарних та ветеринарних об’єктів. В містах України проживає більше ніж 66% населення, багато громадян утримують домашніх тварин (кішки, собаки), кімнатну птицю, деякі з жителів міста - сільськогосподарських тварин (корови, кози, вівці, кури, гуси, кролі). В містах знаходиться велика кількість промислових переробних підприємств, до яких потрапляють тварини і продукти тваринного походження із різних регіонів країни, а також з іноземних країн. Тварини в містах важко піддаються обліку. Екологи повідомляють, що в сучасних умовах відбувається міграція диких тварин, особливо птиці, до міст, де їм легко знайти гарні умови для проживання.

Скупчення тварин і продукції тваринного походження на порівняно обмеженій і густонаселеній території міст збільшує вірогідність виникнення заразних захворювань, в тому числі зооантропонозів, спричиняє сприятливі умови для їх поширення.

Для забезпечення ветеринарного благополуччя міста створена розгалужена мережа ветеринарних закладів. До неї входять установи державної ветслужби, наймані ветслужби підприємств, підсобних господарств, комерційні ветеринарні установи і окремі підприємці в області ветеринарії. Державна ветслужба перевантажена, а також не завжди має достатнє матеріальне забезпечення, тому комерційні ветеринарні установи (приватні ветеринарні клініки, ветеринарні кабінети) відіграють значну роль в лікуванні і профілактиці заразних і незаразних захворювань тварин