3. Основні педагогічні поняття

Категоріальний апарат педагогіки досить широкий. Він включає філософські поняття

(зміст, метод, форма і т.д.), психологічні поняття (особистість, розвиток, формування, соціалізація

тощо).

Основними педагогічними поняттями є: виховання, навчання, освіта, педагогічний

процес.

Термін “виховання” вживається у педагогіці у різних значеннях:

– у широкому соціальному – як соціальне явище, яке включає в себе всю систему

взаємовідносин особистості з навколишнім середовищем;

– у широкому педагогічному – як педагогічну діяльність в умовах навчально-виховних

закладів;

– у вузькому педагогічному –як спеціально організовану, цілеспрямовану, систематичну

роботу вихователів по формуванню особистості вихованця чи колективу.

Виховання – категорія загальна (властива усім людям), вічна (бо існує стільки ж часу, скільки існує людство), історична (має свої особливості у різні історичні епохи). Виховання –

явище об'єктивне, тобто існує і поза створеними виховними системами. Л.Ю. Гордін порівнює

виховання з електричним струмом: природнім (блискавка) і цілеспрямованим рухом електронів у

електричному колі. К.Д. Ушинський розрізняв навмисну і ненавмисну виховну діяльність.

Сучасне трактування виховання виходить з того, що це поняття відбиває не прямий вплив,

а соціальну взаємодію вихователя і вихованця, розвиток їх відносин. В.О.Сухомлинський писав:

“Виховання – це багатогранний процес постійного духовного збагачення і оновлення – і тих, хто

виховується, і тих, хто виховує”. 1 Тому, виховання – це також процес взаємодії вихователя і

вихованців з метою формування особистості вихованців.

У педагогічній науці є, крім виховання, ще дві категорії того ж ряду: самовиховання і

перевиховання.

Самовиховання – цілеспрямована, самостійна діяльність людини (а для дітей –

керована дорослим) над удосконаленням своєї особистості.

Перевиховання – цілеспрямована діяльність, пов'язана з усуненням недоліків у

формуванні особистості педагогічно занедбаного учня.

Поняття „ освіта” також багатозначне. Його можна розглядати як елемент виховання ( в

процесі виховання людина засвоює знання, у неї формується світогляд, розвиваються пізнавальні

можливості, формуються уміння і навички, тобто людина здобуває освіту). Останнім часом у

державних документах: Закон України „ Про освіту”, Державна національна програма „ Освіта”,

Національна доктрина розвитку освіти розглядають освіту як засіб „ нарощування

інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина...” 2 Але разом

з тим освіта – це певний результат процесу здобуття знань, умінь, навичок, розвитку особистості.

Тому освіту означимо ( за Бабанським Ю.К.) як процес і результат оволодіння системою знань,

умінь і навичок, формування на їх основі світогляду, моральних та інших якостей

особистості, забезпечення відповідного рівня розвитку особистості.

Самоосвіта – один із способів отримання освіти, самостійне здобуття людиною знань,

умінь і навичок, підвищення рівня свого розвитку.

Головним засобом освіти є навчання. Навчання – це спільна, взаємопов’язана діяльність

учителя і учнів , у процесі якої реалізуються освітні потреби учнів, також відбувається

взаємовплив учасників цього процесу, результатом якого є розвиток особистості школяра. Тому

1 Сухомлинский В.О. О воспитании. – М.,1975.–С.14.

2 Національна доктрина розвитку освіти.- К., 2002. – С. 2.

навчання – цілісний процес взаємодії вчителя і учнів, у ході якого здійснюється освіта,

виховання, розвиток особистості.

Таким чином, ми бачимо, що у практичній роботі виховання, освіта і навчання органічно

пов’язані і доповнюють одне одного . Але кожне поняття має свою специфіку. Виховання –

поняття найбільш загальне. Освіта і навчання сприяють вихованню. Освіта передбачає різні

форми навчання. У процесі навчання здійснюються і освіта, і виховання. І всі разом вони

забезпечують розвиток особистості школяра.

Сучасна педагогіка як одне із найважливіших понять розглядає „педагогічний процес” –

єдиний процес навчання і виховання.