10. Виховання в колективі.

Процес виховання не обмежується особистою (парною) взаємодією вихователя і

вихованців. Як відомо, в реальному шкільному спілкуванні така взаємодія є багатокомпонентною,

і важливим компонентом тут виступає учнівський колектив. Тому рівень розвитку колективу має

чимале значення для успішного формування кожної особистості. Даний принцип вимагає

створення здорового згуртованого колективу вихованців і умілого використання його впливу для

різнобічного розвитку учнів. Колектив не має бути самоціллю. Основна мета – формування

особистості. У колективі учні навчаються враховувати як спільні, так і індивідуальні інтереси й

потреби, гармонійно їх поєднувати. Особливо цінним у вихованні А.С.Макаренко вважав

різновіковий колектив. На цій ідеї базуються сучасні школи-родини, які намагаються створити

сімейну атмосферу спілкування, забезпечити наступність у збереженні традицій.

11. Інтегративність – єдність і узгодженість педагогічних зусиль школи, сім'ї та

громадськості.

Виховання, як правило, здійснюється не однією, а кількома педагогічними системами:

сім'єю, дошкільними дитячими закладами, школою, позашкільними закладами, різними

об'єднаннями за місцем проживання, громадськими спілками, самодіяльними об’єднаннями,

релігійними організаціями тощо. Цілісність виховного процесу можна забезпечити лише єдністю,

наступністю, узгодженістю у взаємодії усіх цих систем. Важко досягти успіху, якщо вони будуть

діяти, як лебідь, рак і щука.

Даний принцип вимагає вироблення єдиного підходу до виховання на основі взаємодії усіх

виховних систем, причому організуючим виховним центром має бути школа: їй належить

координувати зусилля усіх суспільних інституцій, здійснювати педагогізацію мікрорайону.

12. Безперервність, послідовність, систематичність у вихованні, варіативність форм і

методів виховання.

Цей принцип вимагає перетворення виховання на процес, що триває протягом усього життя

людини, має свою внутрішню логіку, здійснюється етап за етапом, більш і більш ускладнюючись,

включаючи вихованців у все ширші кола спілкування, ставлячи перед ними нові й нові завдання

щодо власного розвитку й формування. Він вимагає від вихователів постійної творчості у пошуку

виховних засобів.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1.На чому базується основна відмінність між процесами навчання і виховання?

2.Сформулюйте основні підходи до трактування поняття "процес виховання".

3.Чому виховання є двостороннім процесом?

4.Назвіть основні особливості процесу виховання.

5.За якими критеріями можна структурувати виховний процес?

6.У чому суть діагностики вихованості?

7.Як можна визначити рівень сформованості окремих якостей особистості?

8.Побудуйте діагностичну програму вивчення рівня вихованості конкретного учня (на

власний вибір), реалізуйте її в процесі безвідривної педагогічної практики і підберіть засоби для

підвищення цього рівня.

Література для самоосвіти.

1.Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти // Інформаційний

збірник МО України. – 1996. -№13.

2.Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997. – С. 20-21.

3.Макаренко А.С. Методика виховної роботи. – К.: Рад. шк., 1990. – С.143-144.

4.Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. - К., 1999.

5.Стельмахович М.Г. Українська народна педагогіка.-К.: ІЗМН, 1997.- С. 42-52.

6.Сухомлинський В.О. Сто порад вчителеві. П. 51 // Вибр. тв.: У 5 т. – Т.2. – К., 1978. – С.

532-535.

7.Шилова М.И. Учителю о воспитанности школьников. -М.: Педагогика, 1990. – С. 6-14.

8.Фіцула М.М. Педагогіка : Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних

закладів освіти.– К.: Видавничий центр „ Академія”, 2001.– С.214-241.