2. Принцип розвивального навчання.

У процесі навчання в учнів розвивається інтелект, емоційно-вольова сфера, почуття,

моторика. Принцип розвивального навчання вимагає створення оптимальних умов для всебічного

гармонійного розвитку особистості школяра.

Реалізується цей принцип змістом освіти, цілеспрямованим формуванням інтелектуальних

умінь, використанням відповідних методів навчання та їх раціональним поєднанням.

3. Принцип науковості освіти.

1 Див.:Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія -К., 1995. – С. 157-162. Дидактика современной

школы. -К., 1987. – С.42-54,56 . Лозова В. І. та ін. Педагогіка. Розділ "Дидактика". -К., 1993.-

С. 13-33.

Цей принцип вимагає включення в зміст освіти науково-достовірних знань, які

відповідають сучасному рівню розвитку науки та віковим особливостям школярів. Він витікає із

закономірного зв'язку змісту освіти з рівнем розвитку науки.

Реалізується він переважно при складанні навчальних програм і підручників. Учитель

сприяє його реалізації, включаючи в зміст конкретного уроку найновіші наукові факти, які

з'явились після виходу в світ підручників, але є цікавими і необхідними для правильного

сприймання учнями, допомагають їм ознайомитися не лише з самими науковими поняттями, а й з

методами наукового пізнання.

4. Принцип доступності (посильності) навчання.

Принцип доступності чимало дидактів розглядають у діалектичній єдності з принципом

науковості. Доступність не означає легкості у засвоєнні, а міру посильної трудності. Л. В. Занков

навіть висунув принцип навчання на високому рівні трудності; лише тоді, на його думку, навчання

є розвивальним, збуджується його рушійна сила, з'являється інтерес, прагнення долати труднощі,

радість від отриманої перемоги.

Даний принцип вимагає вибирати зміст і методи навчання, враховуючи вікові особливості

школярів та рівень їх навчальних можливостей.

Для реалізації даного принципа вчителю важливо добре знати навчальні можливості своїх

учнів, вибирати такі зміст та методи навчання, які б дозволяли постійно рухатись від "зони

актуального розвитку" до "зони найближчого розвитку" учнів, створюючи і долаючи основну

суперечність процесу навчання.

5. Принцип зв'язку навчання з життям, теорії з практикою.

Даний принцип витікає із закономірного зв'язку навчання з вимогами суспільного життя.

Він вимагає розуміння учнями значення теоретичних положень для розв'язання практичних

завдань, розкриття їх виявів у навколишньому житті, виражає необхідність підготовки учнів до

правильного використання теоретичних знань у різносторонніх практичних ситуаціях, до

перетворення навколишньої дійсності1.

Основні шляхи реалізації цього принципу:

- розкриття необхідності теоретичних знань для ефективної практичної діяльності;

- демонстрація того, як наукові відкриття народжувалися із практичних потреб людства;

- звернення до найновіших досягнень науки і техніки, до проблем суспільного життя;

- опора на життєвий досвід учнів у процесі навчання;

- організація різноманітної практичної діяльності школярів, перш за все, продуктивної, з

метою набуття уміння застосовувати знання на практиці.