3. Державні документи, що визначають зміст шкільної освіти

Зміст освіти в навчальних закладах будується на основі державних стандартів. Державний

стандарт базової і повної середньої освіти (затверджений постаною Кабінету Міністрів України

від 14 січня 2004 р.№24) визначає вимоги до освіченості учнів і випускників основної та

старшої школи, гарантії держави у її досягненні. Він охоплює Базовий навчальний план

(загальну характеристику інваріантної і варіативної складових змісту базової та повної

середньої освіти), державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

(характеристику освітніх галузей). Виконання вимог Державного стандарту є обов’язковим для

всіх навчальних закладів, що надають загальну середню освіту.

Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови:

для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах загальнолюдських та

національних цінностей, науковості і систематичності знань, їх значущості для соціального

становлення людини, гуманізації і демократизації шкільної освіти, взаємоповаги між націями і

народами, світського характеру школи;

для надання навчанню українознавчої спрямованості;

1 Лозова В. І. та ін. Педагогіка. Розділ "Дидактика". – К., 1993. – С.52-53.

для індивідуалізації та диференціації навчання, його профільності у старшій школі (за

трьома рівнями: обов’язковим, академічним і профільним), запровадження особистісно

орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та

інших видів компетентності учнів.

Особлива увага приділяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У

державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати

інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи

пізнавальної і творчої діяльності.

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів у Державному стандарті

подано за галузевим принципом у семи освітніх галузях: мови і літератури,

суспільствознавство, естетична культура, математика, природознавство, технології, здоров’я і

фізична культура, що є органічним продовженням змісту відповідних освітніх галузей

Державного стандарту початкової освіти

Базовий навчальний план дає цілісне уявлення про структуру базової і повної середньої

освіти через інваріантну і варіативну складові, окрелює освітні галузі та розподіл годин між

ними. Інваріантна складова передбачає дотримання всіма навчальними закладами, що надають

загальну середню освіту, єдиних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів. Варіативна

складова спрямована на забезпечення індивідуальної орієнтованості змісту навчання. 1

На основі Базового навчального плану МОН України розробляє типові навчальні плани

для загальноосвітніх навчальних закладів. У типових навчальних планах визначається перелік

навчальних предметів і курсів, відповідно до змісту освітніх галузей, кількість годин,

відведених на їх вивчення у кожному класі. Типові навчальні плани можуть відображати різні

варіанти структурування, інтеграції та розподілу навчального змісту за роками навчання в межах

годин, визначених Базовим навчальним планом. Типові навчальні плани охоплюють інваріантну

складову, сформовану на державному рівні, яка є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних

закладів незалежно від підпорядкування і форм власності, та варіативну складову, в якій

передбачені додаткові години на предмети та курси за вибором, факультативи, індивідуальні та

групові заняття.

Відповідно до основних типів загальноосвітніх навчальних закладів передбачено окремі

варіанти типових навчальних планів основної школи, старшої школи, для навчальних закладів з

навчанням мовами національних меншин, для навчальних закладів з українською мовою навчання

з вивченням мов національних меншин, для навчальних закладів з українською мовою навчання з

вивченням двох іноземних мов, спеціалізованих шкіл, ліцеїв, гімназій, колегіумів та класів з

поглибленим вивченням окремих предметів, для однокомплектних загальноосвітніх навчальних

закладів, для вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи (очна та заочна форми навчання).

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів ІІ-ІІІ ступенів

(розподіл навчального часу між освітніми галузями)

Освітні галузі

Загальна кількість годин

ІІ ступінь

ІІІ ступінь

ІІ+ІІІ ступені

(5-9 класи)

(10-12 класи)

(5-12 класи)

тижден

рік

відсот

тиж- рік

відсот- тижде

рік

відсоткі

ь

-

день

ків

нь

в

ків

Інваріантна складова

Мови і літератури 42 1470 27 19 665 19 61 2135 23,9

Суспільствознавст

12 420 7,7 10 350 10 22 770 8,6

во

Естетична 8

280

5,1

2

70

2

10

350

3,9

1Освіта України.– 2004.– № 5.

культура

Математика

20 700 13 8 280 8 28 980 11

Природознавство 26 910

16,7

13

455 13 39

1365

15,3

Технології 8

280

5,1

6

210

6

14

490

5,5

Здоров’я і фізична

17,5 612,

11,4 9 315 9 26,5 927,5 10,4

культура

5

Разом

133,5 * 4672,5 86 67 2345 67 200,5

7017,5 78,6

Варіативна складова

Додаткові години

21,5 752,

14 33

1155 33 54,5

1907,

21,4

на освітні галузі,

5

5

предмети

за

вибором,

профільне

навчання,

факультативи,

індивідуальні

заняття

та

консультації

Гранично

130 4550 90 3150

220 7700

допустиме

навчальне

навантаження на

учня

Разом

(загальне

155 5425 100 100 3500 100 255 8925 100

навантаження на

учня)

___

*Години фізичної культури освітньої галузі „Здоров’я і фізична культура” не враховуються

в гранично допустимому навантаженні учнів.

У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин, у

спеціалізованих школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах дозволяється за рахунок загального

навчального навантаження збільшувати гранично допустиме навантаження учнів до меж, що не

перевищують санітарно-гігієнічних норм.

Інваріантна складова типового навчального плану основної школи забезпечує реалізацію

змісту шкільної освіти на рівні Державного стандарту, Типовий навчальний план старшої школи

реалізує зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає

вивчення предметів на одному із трьох рівнів:

• рівні стандарту – навчальні предмети не є профільними чи базовими (наприклад,

математика в художньо-естетичному профілі, історія у фізико-математичному профілі);

• академічному рівні – навчальні предмети не є профільними, але є базовими чи

наближеними до профільних (наприклад, хімія у фізичному профілі);

• профільному рівні, який перебдачає поглиблене вивчення відповідних предметів,

орієнтацію їх змісту на майбутню професію (наприклад, мови та літератури на

філологічному профілі).

Профільне навчання, яке має на меті забезпечити більш глибоку підготовку

старшокласників у тій чи іншій галузі діяльності і знань, може здійснюватись за допомогою

спеціальних навчальних планів. Залежно від потреб учнів старші класи комплетуються за

напрямами диференціації: природничо-математичним, філологічним, суспільно-гуманітарним,

художньо-естетичним, технологічним, спортивним. Напрями диференціації конкретизуються в

окремі профілі навчання: фізичний, математичний, біолого-хімічний, економічний, географічний,

екологічний, правовий, історико-філологічний, інформаційно-технологічний тощо. При цьому

недоцільною є вузька спеціалізація змісту навчального процесу, оскільки основне завдання

загальної середньої освіти – широка загальноосвітня підготовка учнів.

Передбачено також універсальний варіант навчального плану для організації навчання,

складений відповідно до академічного рівня змісту освіти. 1

Сільська школа, 2004 р. №9-10, 10 березня.

На основі типових навчальних навчальних планів навчальні заклади складають робочі

навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова освіти з урахуванням

особливостей організації навчально-виховного процесу.

Навчальна програма – державний документ, в якому дається загальна

характеристика змісту кожного навчального предмета, формуються основні вимоги до

організації його вивчення.

Навчальна програма складається із: а) пояснювальної записки, де викладено цілі навчання з

даного предмета та вимоги до організації процесу навчання в кожному класі; б) переліку розділів і

тем (із зазначенням кількості годин на їх вивчення), що визначають зміст навчального предмета; в)

обсягу знань, умінь і навичок для кожного класу; г) внутріпредметних та міжпредметних зв'язків;

д) переліку унаочнення, рекомендованої літератури для учнів та методичної літератури для

вчителів; е) критеріїв та норм оцінювання знань, умінь і навичок.

Є кілька способів структурування змісту освіти і побудови навчальних програм:

1) лінійний, при якому навчальний матеріал кожного наступного ступеня навчання є

логічним продовженням того, що вивчалось на попередніх ступенях;

2) концентричний, коли певний матеріал вивчається в більш ускладненому вигляді на

вищих ступенях навчання;

3) спіралеподібний, який передбачає багаторазове повернення до одних і тих же тем і

доповнення інших;

4) модульний: зміст теми проробляється за такими напрямками:

– орієнтаційний (установчо-мотиваційний);

– змістово-пошуковий;

– операційно-діяльнісний

(адаптивно-перетворюючий,

узагальнюючо –

систематизуючий);

– контрольно-рефлексивний.

Підручник – книга, у якій викладається основний зміст навчального предмета у

відповідності до навчальної програми. В ньому система наукових знань адаптується для певного

віку школярів. Основними функціями підручника є: освітня, виховна, розвивальна та

управлінська (в підручнику програмується певний вид навчання, визначається методика роботи

вчителя, учнів). В залежності від того, який вид навчання закладається підручником, їх

розрізняють за такими типами:

– інформаційні – де навчальна інформація подається в готовому вигляді за допомогою

слова та ілюстрації (для пояснювально-ілюстративного навчання);

– проблемні – будуються на основі проблемного викладу матеріалу;

– програмовані – у них навчальний матеріал подається окремими порціями, засвоєння

кожної дози матеріалу перевіряється контрольними запитаннями;

– комплексні – поєднують кращі риси попередніх типів.

Підручники мають свою структуру. Вони складаються з тексту (основного і додаткового)

і позатекстових компонентів: апарату орієнтування (форзац, вступ, зміст, посилання, бібліографія

і т.д.), апарату засвоєння навчального матеріалу (запитання, пізнавальні завдання, проблемні

ситуації, таблиці, пояснення тексту чи ілюстрацій тощо) та ілюстративного матеріалу (фотографії,

малюнки, плани, карти, схеми, формули, діаграми, креслення та ін.).

Підручники повинні задовольняти такі вимоги:

- відповідність змісту підручника цілям навчання, навчальним програмам з даного

предмета;

- науковість змісту навчального матеріалу, що викладається;

- доступність його для школярів певного віку;

- спрямованість на формування світогляду, пізнавальних здібностей учнів;

1 Сільська школа.– 2004.– № 9-10.

- систематичність і логічність викладу;

- зв'язок навчання з життям;

- виділення головного у навчальному матеріалі;

- чітку структурованість матеріалу;

- естетику зовнішнього вигляду.

Поряд з підручниками учні користуються також навчальними посібниками – книгами,

які поглиблюють, уточнюють та урізноманітнюють необхідну учням навчальну інформацію

– хрестоматіями, збірниками задач і вправ, словниками, довідниками, книгами для читання,

картами, таблицями. Інколи підручники видаються спочатку як посібники.

Література для самоосвіти

1. Волкова Н.П.Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.– К.:

Видавничий центр „ Академія”, 2001.– С.234-260.

2. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. -К.:Вища школа, 1995. -С. 144-

151

3. Дидактика современной школы /Под ред. В. А. Онищука – К.: Рад. школа, 1987. – С. 6 -19, 61-

67.

4. Лозова В. І., Москаленко П. Г, Троцко Г. В. Педагогіка. Розділ "Дидактика". – К.: ІСДОУ, 1993.

– С.36-55.

5. Національна доктрина розвитку освіти //Освіта.–2002.– 24 квітня-1 травня.

6. Педагогіка: Навчальний посібник /В.М.Галузяк, М.І.Сметанський, В.І.Шахов.– Вінниця: РВВ

ВАТ „ Віноблдрукарня”, 2001.– С. 46-49, 68-74.

7. Практикум з педагогіки /За ред. О. А. Дубасенюк та А. В. Іванченка – К.: ІСДО, 1996. – С.101-

112.

8. Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка. -К.: ІЗМН. -1997.-С.166-21

9. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів

освіти.– К.: Видавничий центр „ Академія”, 2001.– С. 75-78,91-106.