2.2. Інтернет – як потужне джерело освітніх програм

З того моменту, коли Інтернет став міжнародною самодіяльної структурою, успіх проекту і навіть саме його існування, залежало від темпів приросту числа користувачів. Тільки так можна було знайти кошти на оплату і розвиток каналів зв'язку, зростання і вдосконалення серверів та програмного забезпечення, при одночасному розширенні кола наданих мережевих послуг і зниження їх вартості. Оскільки Мережа суто неоднорідна і обмін інформацією йде по різноманітним каналам між комп'ютерами, принципово відрізняються за своєю архітектурою і програмному забезпеченню, на перших стадіях багато сил і часу вимагала підготовка навіть простих користувачів. Тим більше що для Інтернету цінність нового члена мережевої спільноти визначається його бажанням підвищувати свою кваліфікацію, використовувати все більш складні послуги, а потім і самому надавати ці послуги і винаходити нові [6, c. 17].

Хоча в міру розвитку програмного забезпечення запас знань, яким повинен був володіти рядовий користувач, знижувався, постійно зростали вимоги до того, хто хотів би працювати в мережі на професійній основі. Зростання кількості користувачів, - а кількість російських користувачів Інтернету за прогнозами до 2016 року зросте до 20 млн. чоловік (або навіть більше) і становитиме 15,5% населення, - свідчить, що Інтернет став не тільки наймасштабнішим в історії цивілізації освітнім проектом, але й, мабуть, самим успішним.

Зусиллями величезного числа ентузіастів, які зазвичай не вважали себе педагогами, а навчання - основним видом своєї діяльності, в Мережі з'явилися підручники, довідники, енциклопедії, якість яких постійно вдосконалювалося, а також підбірки відповідей на найрізноманітніші питання, що склалася загальнодоступна система обміну досвідом і взаємного консультування. Вже в перші роки свого існування Інтернет перетворився на величезну бібліотеку, зміст якої відбивало, з одного боку, професійні інтереси укладачів, а з іншого, - їх захоплення. Така «двополюсна» структура накопиченого масиву інформації зберігається і зараз: в Інтернеті можна знайти, по-перше, ретельно впорядковані і максимально повні відомості про все, що пов'язане з інформаційними технологіями, і, по-друге, неймовірну масу матеріалів езотеричного і розважального характеру, часто пов'язаних з поняттям «низу» і карнавальної культури. Те, що становить зміст формальної освіти, потрапляє ніби між двома цими полюсами і представлено в незмірно меншому масштабі, і використовується набагато менш інтенсивно (приблизно 1,5% із загального числа заходів доводиться на сайти, які в класифікації пошукових систем відносяться до освітніх) [5, c. 87].

В освіті Інтернет виконує чотири основні функції:

1. Презентації освітніх установ.

2. Поточного інформування.

3. Доступу до систематизованому знання.

4. Общепросвітницьку функцію.

Сьогодні значна частина вузів країни (понад 300), а також багато їх факультети та інші їх структурні підрозділи мають свої сторінки або розвиток сайти, такі ж презентаційні сайти має кілька сотні шкіл і коледжів, але, якщо не вважати образотворчого ряду, то інформація, представлена на них, практично збігається з тією, яку можна отримати з офіційних довідників. Посилання на мережеві публікації педагогів, навчальні плани та програми, студентські та аспірантські роботи дуже рідко викладаються на ці сайти.

При модернізації офіційних серверів органів освіти мало б сенс врахувати досвід Міністерства освіти США (US Department of Education), його сервер не тільки містить всі офіційні документи, пов'язані з освітою, але і є порталом: що містяться на ньому посилання дозволяють отримати доступ до найбільш важливих освітніх ресурсів. Ті ж функціональні можливості є у сервера Міністерства освіти Франції (Ministіre de la Education nationale, de la recherche et de technologie).

В Інтернеті представлена наукова інформація, розташована на спеціалізованих сайтах. У першу чергу, це - електронні бібліотеки.

У Мережі з'явилася безліч електронних бібліотек, які дозволяють користувачеві отримати доступ до безлічі текстів, книг, електронних періодичних видань і т.д.

Всі бібліотеки Мережі можна класифікувати на кілька груп:

1. Бібліотеки текстів. Це бібліотеки, які містять тексти різних жанрів і напрямів. Всі тексти розташовані безпосередньо на сайті цього ресурсу. Пошук в такому рубрикаторі здійснюється тільки за ресурсами даного сайту. Такого роду бібліотек найбільше в Рунеті. Це такі бібліотеки, як Народна бібліотека, бібліотека Mylib.ru, Електронна бібліотека Мошкова.

2. Бібліотеки електронних текстових ресурсів. На своїх сайтах такі бібліотеки не зберігають жодних текстів. Вони лише надають зручний пошуковий сервіс різних публікацій у Мережі (приклад - сайт Електронна книга). Окремо в цій групі можна виділити бібліотеки електронних журналів.

Ця група з'явилася зовсім недавно. Бібліотеки цієї категорії ведуть добірку публікацій електронних періодичних видань. Тут можна знайти посилання на багато журналів Мережі (з анонсом статей і т.п). Приклад - "Національна електронна бібліотека».

Текстова база бібліотек поповнюється, в основному, за рахунок читачів. Вони надсилають web-майстру бібліотеки тексти, які, проходячи невелику цензуру, публікуються. Внаслідок цього, з'являється ще один вид послуг. Електронні бібліотеки ведуть розсилку оновлень і нових надходжень. Підписавшись на таку розсилку, користувач отримує можливість отримувати по E-Mail анотацію всіх оновлень і нових надходжень до бібліотеки. Таким чином, користувач завжди залишається в курсі всього нового.

В Українському Інтернеті зараз зареєстровано трохи менше сотні бібліотек. Але повноцінно функціонують з них менше дюжини. Інші або містять дуже маленький фонд (10-40 текстів), або вже давно не оновлювалися.

Телеконференції - один з видів інтерактивної діяльності в Інтернеті, яка багато разів підсилюють його освітній потенціал у порівнянні з іншими джерелами знання. Один із спеціальних видів конференцій - обговорення підручників та їх рейтингу - ведеться на сайті Підручники Москви. Є спроби публікувати в Інтернеті й рейтинги навчальних закладів (поки вищих), але особливого інтересу до цих рейтингів немає. З'являються сайти, присвячені тестуванню (головним чином абітурієнтів), але і вони поки що не викликали великого інтересу. Цікава ініціатива науковців з Новосибірського Академмістечка - сайт «Наукова лабораторія школяра», на якому учень може отримати консультацію з виконання домашньої роботи.

Один з найбільш ефективних способів залучення учнів та педагогів до використання ресурсів Інтернету - конкурси. Їх проводиться в Україні кілька десятків на рік. Зразком для них є «програма ThinkQuest - найбільша і швидкозростаюча некомерційна освітня програма у світі, заснована на Інтернеті. В Україні наразі діють такі конкурси для учнів та вчителів як: всеукраїнська природнича гра   "ГЕЛІАНТУС-природознавство для дорослих"(9-11 клас), всеукраїнський конкурс з українознавства для учителів-україністів  "СОНЯШНИК-вчитель", всеукраїнський фізичний конкурс конкурс "ЛЕВЕНЯ" (7-11 клас), міжнародний математичний конкурс "КЕНГУРУ" (2-11 клас) та інші.

Важливою частиною освітнього процесу в Інтернеті є система дистанційної освіти.

Дистанційна освіта (ДО) - це, з одного боку, повернення на новому технологічному рівні до ідей програмованого навчання, які були популярні в 60-і роки, з іншого, - альтернатива заочної освіти. Цей вид освіти виключно перспективний, особливо якщо мова йде про отримання додаткового або другої вищої освіти [9, c. 87].

Дистанційна освіта в Україні регулюється Концепцією розвитку дистанційної освіти в Україні і Положенням про дистанційну освіту МОН України. Під дистанційною освітою мається на увазі комплекс освітніх послуг, що надаються віддаленим від навчального закладу студентам за допомогою спеціалізованого інформаційно-освітнього середовища, яке базується на засобах обміну навчальною інформацією за допомогою сучасних телекомунікаційних технологій.   Весь процес в межах дистанційної освіти здійснюється за допомогою Інтернету, а також з використанням інших видів комунікаційних засобів. Навчання на курсах здійснюється у відповідності з навчально-тематичними планами. Для отримання сертифікатів про навчання студенти мають виконати низку контрольних завдань або проектів.  

Для інтернет освіти України характерними є   проекти для самостійної освіти:  Coursera;  Khan Academy; EdX;  Stanford iTunes U; UMass Boston Open Courseware;OpenCulture . 

Отже, можна зробити висновок, сучасний етап розвитку сфери освіти характеризується масовим впровадженням інформаційних і телекомунікаційних технологій у діяльність всіх учасників освітнього процесу. Інформатизація є одним з основних чинників, які змушують освіту вдосконалюватися. Розвиваються зміст і методи навчання, змінюється роль педагога, який поступово перетворюється з транслятора знань в організатора діяльності учнів з придбання нових знань, умінь і навичок. Істотним засобом інформатизації виступають освітні інформаційні ресурси, опубліковані в мережі Інтернет.