53. Психологічний зміст вертикального та горизонтального ритмів. Аналіз творів.

Ритм в картині наче нерухомий, але саме він надає картині видимість руху. Та зробити це можна завдяки горизонтальному, вертикальному та діагональному ритмів.

Сама проста форма лінії це діагональ, в людському уявленні вона співвідноситися з лінією, на якій людина рухається чи стоїть. На думку Кандинського, горизонталь це холодна несуча основа, яка може бути продовжена на площинні в різних напрямках. Холод та площинність, це основні звучання цієї горизонтальної лінії, вона може бути определенна як найкоротша форма неограниченной холодної можливості руху.

Горизонтальний ритм, ми можемо зустріти найвиразніше в ландшафтному живописі.Горизонталь виражає рух, але це мікрорух. Тобто він є, але його важко вловити. А в пейзажах, це найяскравіше проявляється. Адже природа, вона вічна. Але вона не стоїть на місті, вона рухається – але не помітно. Горизонтальна лінія поділяє полотно, на дві частини: на небо та землю, створюючи цим гармонію. (приклад Питер Брейгель. Жатва. Месяц август. 1565 г, або О. Петрової «Горизонталь»).

На противагу холодному горизонтальному ритму, постає теплий вертикальний ритм. В ній плоскість замінюється висотою,. Це вже більш рухома лінія. Вона виражає активний, видимий рух. Він не надає такого почуття рівноваги та нерушимості, як горизонталь. ( О. Петрова «Оголена з кентавром»). Але це не дуже такий вже й активний рух. Він визиває вже не гармонійні почуття, а стурбовані.

Найактивніший ритм, це діагональний. Він посередені – між холодною горизонталлю, та теплою вертикаллю. Він між ними, рівно посередені. Діагональний ритм, відображає вже дуже активний рух, який неможливо не побачити. Це стан активний емоцій, які не можливо зупинити. Саме діагональ, найбільше надає картині руху. (приклад О. Петрова «Барселона. Готичний квартал»)

54. Засадничі принципи формального аналізу за системою Йоханнеса Іттена.

(за лекцією)

Йоханнес Іттен (1888-1967)*

Швейцарський художник, викладач школи будівництва і художнього конструювання Баухауз.*

Іттен вважав, що кожна форма має великий набір можливостей, з яких кожен індивід робить своє. Так, він звертав велику увагу на контрасти: темна форма має здаватись темнішою, якщо контрастуватиме з білою маленькою плямою. Контраст складають і матеріали (туш, олівець, вугілля). Фактура матеріалу дуже багато важить: вона висловлює психологічний стан художника і його творче «я». Для аналізу витвору мистецтва за Іттеном необхідно зробити такі кроки:

1) Словесно описати свої враження від фактури

а) це важливо для художника

б) для мистецтвознавця – це вміння описати матеріал

2)Коллажі з контрастних матеріалів

Кожний матеріал викликає своє враження у кожної людини

3) Зробити текстурні характеристики стилю

У всьому, що ритмічно організовано викликається сила. За ритмом можна передати музику, емоцію. Форми завжди є суб`єктивнішими. Іттен вважав, що робота з першоелементами розвиває спостережливість. Це є перший крок для того, щоб побачити художника, психологічність та фізичність його твору. Через це відбувається втілення власного «я» художника. Іттен прописував різні вправи відповідно до своїх текстів.

З вікі:

Т еоретик нового мистецтва і педагог. Здобув всесвітню популярність завдяки сформованому ним навчальному курсу Баухауза, так званого форкурсу, який ліг в основу викладання багатьох сучасних початкових мистецьких навчальних закладів.

Іттен, разом з іншими творцями Баухауса, прагнув подолати старий вузькокорпоративний підхід у навчанні художників, розвинути у них майстерність вільного володіння формою і кольором як основними, універсальними інструментами образотворчої творчості. «Если вы, не зная законов цвета, способны создавать шедевры, то ваш путь заключается в этом незнании. Но если вы, не зная этих законов, не способны создавать шедевры, то вам следует позаботиться о получении соответствующих знаний». Іттен пропонує до осягнення різні принципи і підходи, якими Кандинський, Гропіус, Клее керуються усвоїй творчості. Спираючись на досвід попередників, які вивчали фізичну природу світла, хімію пігментів і барвників, фізіологічний і психологічний аспекти впливу кольору, Іттен побудував свою теорію, Модернізувавши інструмент колірного круга - розширив уявлення про функції додаткових кольорів і колірних контрастів.

(Колірний круг - спосіб представлення безперервності колірних переходів. Найбільш поширений восьмисекторний колірний круг. Він включає 7 кольорів веселки і пурпуровий. Основними в цьому колі вважають три кольори - червоний, жовтий, синій. При змішуванні двох кольорів у відсотковому змісті приблизно 50/50 отримуємо - Зелений, Оранжевий, Фіолетовий. Далі, при змішуванні Жовтого та Помаранчевого отримуємо Світло-Оранжевий, зеленого і жовтого - Салатовий і т. д. У колірному колі на рівній відстані один від одного розташовані чергуються первинні та вторинні кольори. Складання двох основних кольорів дає додатковий колір, розташований між ними. При змішуванні двох додаткових квітів виходить основний колір, що лежить між ними. Колірний круг зазвичай ділять на теплу та холодну половини. Теплі кольори: червоний, оранжевий, жовтий і проміжні відтінки. Холодні кольори: синій, блакитний, зелений, і перехідні - синьо-фіолетовий, синьо-зелений.)

Привнесення у твір змістовності через колір і форму, а не через наративність, оповідання. Останнє має на увазі те, що колір і форма самі по собі надлишково інформативні, і можуть обходитися без запозичень допоміжних засобів з інших «мов» самовираження.

Школа Баухауаз має на увазі перебування художника в злагоді з суспільством, створення гармонійного «середовища існування», а не анархічного протистояння його індивідуальності потребам людини у красі. Система Іттена, який надавав першорядне значення розумінню законів кольору, перебувала у співзвучності з таким баченням завдань творчості. «Для тех, кто в картинах Пьеро делла Франчески, Рембрандта, Брейгеля, Сезанна и многих других мастеров видит лишь их материальную предметность и их символическое содержание, навсегда будут закрыты двери в мир художественной силы и красоты».

Іттен стверджує, що слово і звук, форма і її колір - суть носії трансцендентальної сутності, смутно нами підозрюваної; так само як звук,забарвлюючи слово, змушує його сяяти - колір немов наділяє форму душею.Форма має свою «етико-естетичну» виразну цінність.

«У мистецтві форми є безліч об'єктивно обумовлених можливостей. Вони відкриваються і в побудові простору, і в розподіленні акцентів, і у вільному виборі форм і поверхонь з їх колоритом і текстурою.»

У живописному творі виражаючі властивості кольору і форми мають узгоджений вплив. Трьом основним, первинним кольорам: червоному, жовтому і синьому, відповідають три основних, первинних форми: квадрат, трикутник і круг.

К вадрат - символ матерії, важкості і суворого обмеження; статичність - основна якість цієї фігури, що позначається напруженням при спробі висловити рух. Всі форми, в яких домінують горизонталі і вертикалі асоціюються з квадратом. Квадрату відповідає непрозорий колір матерії, важкості - червоний. Трикутник - символізує думку, виражає активність, випромінює світло на всі боки; форми, що будуються на діагоналях - ромби, трапеції, зигзаги та їхпохідні, що дають динаміку і навіть агресивність; невагомості цієї фігуривідповідає світло-жовтий.

Коло - символ зануреного в себе духу, духу вічного руху. Всі форми звивистого характеру, еліпс, овал, дуги, параболи сходять до кола;безперервному руху кола відповідає прозоро-синій.

Помаранчевий - трапеція,

Зелений - сферичний трикутник (трикутник Рело),

Фіолетовий – еліпс

Далі – сім контрастів: