2. Функції фінансів корпорацій.

Фінанси корпорацій виконують такі функції:

• формування капіталу;

• розподіл і використання капіталу;

• контроль за формуванням, розподілом і використанням капіталу.

Сутність першої функції проявляється у формуванні капіталу корпорації шляхом залучення коштів на фінансовому ринку.

Під час створення корпорації приймаються управлінські рішення стосовно емісії акцій. При формуванні стартового капіталу корпорації слід враховувати мінімальну потребу в активах і дотримуватись вимог чинного законодавства щодо мінімально допустимого розміру статутного капіталу корпорації.

У процесі розширення діяльності корпорації приймаються управлінські рішення щодо вибору джерел фінансування активів і визначається співвідношення між акціонерним капіталом і зобов’язаннями. Залучення капіталу в господарський оборот корпорації є платним. Акціонери сподіваються на виплату дивідендів, кредиторам необхідно сплачувати проценти за кредит, а власникам облігацій – річний купон. Завдання фінансових менеджерів – сформувати оптимальну структуру капіталу, за якої ціна капіталу буде найнижчою, а ринкова вартість корпорації – максимальною.

Отже, основна мета формування капіталу корпорації – задовольнити потреби у придбанні необхідних активів і оптимізувати його структуру з позиції забезпечення умов ефективного використання.

Економічний зміст другої функції корпоративних фінансів проявляється в процесі розподілу і використання капіталу, тобто його інвестування відповідно до поточних і перспективних планів господарської діяльності корпорації. Важливим етапом розробки інвестиційної політики корпорації є пошук об’єктів інвестування і їх оцінка. Фінансові менеджери вивчають реальні інвестиційні проекти і фінансові інструменти, розглядають можливості і умови придбання окремих активів, визначають співвідношення поточних і довгострокових активів, проводять відбір об’єктів інвестування за критеріями ефективності, рівня ризику, ступеня ліквідності.

Сутність третьої функції корпоративних фінансів проявляється в процесі контролю за формуванням, розподілом і використанням капіталу. Забезпечення фінансової рівноваги корпорації можливе за умови збалансування фінансових потоків, які утворюються в процесі формування капіталу і його використання. На це спрямовані контрольні повноваження фінансових менеджерів.

3. Принципи організації корпоративних фінансів.

До принципів організації корпоративних фінансів належать такі:

• саморегулювання господарської діяльності;

• самоокупність і самофінансування;

• розподіл джерел формування оборотних коштів на власні і залучені;

• наявність фінансових резервів.

Корпорація будує свою господарську діяльність на засадах комерційного розрахунку. Він передбачає спрямування зусиль корпорації на отримання максимального прибутку за умов мінімальних витрат і мінімально можливого ризику, залучення дешевого капіталу і раціонального його вкладення.

Зміст комерційного розрахунку розкривають перші три принципи організації корпоративних фінансів.

Принцип саморегулювання визначається повною господарською відособленістю корпорації. Це дає їй право на власний розсуд вирішувати питання щодо виробничого і науково-технічного розвитку, використовуючи матеріальні, трудові і фінансові ресурси. Корпорація є юридично відокремленою, тобто їй надаються права юридичної особи, вона має відповідну адресу, рахунки в банку і самостійний баланс. Власність члена корпорації як фізичної особи відокремлена від власності корпорації як юридичної особи. Корпорація несе повну відповідальність за результати діяльності і своєчасність виконання зобов’язань перед постачальниками, споживачами, кредиторами, акціонерами, державою. Акціонери відповідають за боргами корпорації лише в межах суми сплачених ними акцій. Корпорація покриває свої витрати за рахунок фінансових резервів, системи страхування і чистого прибутку.

За умов самоокупності отримані доходи покривають здійснені витрати на просте відтворення виробництва. Принцип самоокупності передбачає, що вкладення коштів у діяльність корпорації повинно окупитись за рахунок власних доходів, забезпечуючи при цьому стабільний кругообіг капіталу.

Самофінансування передбачає покриття за рахунок отриманого прибутку усіх витрат корпорації як на просте, так і на розширене відтворення. За умов самофінансування існує взаємозв’язок між розвитком корпорації і фінансовими результатами її діяльності.

Для організації господарської і інвестиційної діяльності корпорація формує оборотні кошти, використовуючи при цьому власні і залучені ресурси.

На початковому етапі господарювання корпорації оборотні кошти формуються за рахунок надходжень від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний капітал новоствореної корпорації. За умови функціонування корпорації впродовж тривалого періоду часу власні джерела фінансування оборотних коштів поповнюються прибутком. Корпорація також може залучати кошти у вигляді кредитів банків, кредиторської заборгованості.

З метою покриття додаткових витрат, відшкодування непередбачених збитків і відновлення нормальних умов діяльності корпорації формують фінансові резерви (резервний капітал і резерв стабілізації дивідендів) за рахунок чистого прибутку. Резервний капітал АТ створюється відповідно до чинного законодавства і засновницьких документів. За рахунок резерву стабілізації дивідендів виплачуються дивіденди в частині, яка перевищує середню норму їх виплат за кілька попередніх років.