6. Лекція як метод навчання мови у вузі та школі.

У ВНЗ лекція (лат. Lectio - читання) - систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки. Вона є найекономнішим способом передавання й засвоєння навчальної інформації, оскільки викладач добирає найголовніше, найістотніше.

Мета лекції полягає в допомозі студентам оволодіти методами самостійної роботи з підручниками, посібниками, першоджерелами. Лекція - один з найважливіших чинників в організації навчальної діяльності студентів.

Лекція1 вперше стала застосовуватися ще в середньовічних університетах у формі читання та коментування викладачем тексту будь-якої книги. Методом викладу навчального курсу (видом навчання) вона стала лише у ХYІІІ ст., що пов’язано з ім’ям російського вченого М.В.Ломоносова, який одним з перших свої наукові виступи перед студентами та колегами називав саме так.

Лекція у вищому навчальному закладі є основним видом і методом навчання. У загальноосвітніх навчальних закладах лекції можуть застосовуватися лише у старших класах. Оскільки лекція, з одного боку, належить до словесного методу навчання, а з іншого, – до форми організації, слід визначитися, яка з цих належностей домінує. У ВНЗ лекція – це основний вид організації навчання.

Виходячи з основних функцій та завдань організації навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі, вимоги до лекції поділяються на дидактичні (навчальні), виховні, розвивальні, психологічні та гігієнічні.

Дидактичні(навчальні) вимоги до лекції полягають у: визначенні освітньої мети та навчальних завдань; дотриманні принципів навчання; раціональному використанні наочних засобів навчання; використанні індивідуальних і групових видів навчальної діяльності. Виховні вимоги: визначення та використання виховних можливостей навчального матеріалу у світоглядному, морально-правовому, художньо-естетичному та екологічному напрямах; Розвивальні вимоги: забезпечення ситуації виникнення у студентів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, творчої ініціативи й активності; стимулювання нових якісних змін у розумовому та фізичному розвитку особистості

Техніка викладу лекції: Зовнішня педагогічна техніка – це особистісні засоби аудіовізуального та іншого відчуттєвого впливу викладача на аудиторію.. Внутрішня педагогічна техніка – це комплекс розумово-психологічних якостей, які визначають рівень та ефективність професійної компетентності викладача: професійні якості, комунікативні якості, особистісні моральні якості, креативні(творчі) якості.

Конспект лекції складається особисто викладачем і, як правило, містить у собі:

• план питань, що будуть викладені у лекції; • основний зміст лекції з кожного питання, що розглядаються;• перелік основних та додаткових першоджерел, на яких базується зміст питань, що розглядаються в лекції; • перелік ілюстративних та демонстраційних засобів, що використовуються в лекції;

Головна вимога, яка ставиться до лекції у ВНЗ, — її науковість і теоретична спрямованість.

У школі лекція - одна із форм організації навчання. Її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом уроку, головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами - пояснення та розмірковування.

Основними завданнями уроку-лекції є: формування блоку знань, та їх узагальнення й систематизація; виховання вміння слухати лекцію, виділяти головне у вивченому, складати план, конспект, тези лекції за допомогою вчителя; виховання емоційно-вольової саморегуляції, довільної уваги, необхідної для сприйняття монологічної мови.

Структура уроку-лекції включає чотири етапи: організаційна частина уроку або підготовка до лекції,; лекційний виклад нового навчального матеріалу; пояснення й запам'ятовування основної частини лекції; заключна частина уроку підведення підсумків роботи.