Розділ XII. Державна інвестиційна діяльність

1. Державне регулювання умов інвестиційної діяльності.

2. Реалізація державної політики у сфері інвестиційної діяльності.

3. Інвестиційний клімат країни.

4. Державно-приватне партнерство у сфері інвестицій.

§12.1. Державне регулювання умов інвестиційної діяльності

Враховуючи значний вплив інвестиційної сфери на розвиток економічної системи держава приймає участь в інвестиційному процесі як прямо (через механізм державних інвестицій), так і опосередковано на основі регулювання умов та контролю за інвестиційною діяльністю.

Регулювання умов інвестиційної діяльності включає:

1. Державна підтримка для реалізації інвестицій надається шляхом:

• фінансування реалізації інвестиційних проектів за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

• співфінансування інвестиційних проектів з державного та місцевих бюджетів;

• надання для реалізації інвестиційних проектів державних і місцевих гарантій з метою забезпечення виконання боргових зобов’язань за запозиченнями суб’єкта господарювання та кредитування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

• повної або часткової компенсації за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів відсотків за кредитами суб’єктів господарювання для реалізації інвестиційних проектів тощо.

Державна підтримка для розроблення інвестиційного проекту надається виключно у разі наявності проектної (інвестиційної) пропозиції шляхом фінансування або співфінансування за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.

Рішення щодо державних інвестицій приймаються на основі прогнозів економічного і соціального розвитку держави, схем розвитку і розміщення продуктивних сил, державних цільових програм та техніко-економічних обґрунтувань, що визначають доцільність цих інвестицій.

2. Державні норми і стандарти зокрема регулюють інвестиційні процеси в будівництві (ДБН – державні будівельні норми, ДСТУ – державні стандарти України, див. Розділ V).

3. Заходи щодо розвитку та захисту економічної конкуренції реалізуються Антимонопольним комітетом України (АМКУ) на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції».

4. Ціноутворення у сфері інвестицій. У вітчизняному законодавстві визначено, що вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами.

Вартість будівництва визначається з використанням національних стандартів з ціноутворення, які є обов’язковими при здійсненні будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій (див. Розділ V).

5. Проведення державної експертизи інвестиційних проектів (див. Розділ VІІI).

6. Умови користування землею, водою та іншими природними ресурсами

7. Роздержавлення і приватизація власності.

Процесами приватизації безпосередньо займається Фонд державного майна України (ФДМУ), який був створений у 1991 році для здійснення державної політики у сфері приватизації держмайна (на даний час його діяльність регулюється Законом України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 р. № 4107-VI).

Закон України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 р. визначив основні правові, економічні та організаційні аспекти приватизації.

Приватизація державного майна – платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

З метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об’єкти приватизації класифікуються за такими групами:

Група А – єдині майнові комплекси державних підприємств, які можуть бути виділені в самостійні суб’єкти господарювання-юридичні особи, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за такий період не перевищує 70 млн. грн. та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу господарського товариства; окреме індивідуально визначене майно.

Група В – єдині майнові комплекси державних підприємств, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за такий період перевищує 70 млн. грн. та/або вартість майна яких достатня для формування статутного капіталу акціонерного товариства; акції товариства, утвореного в процесі приватизації та корпоратизації (крім об’єктів групи Г); єдині майнові комплекси підприємств сільського, рибного господарства та агропромислового комплексу незалежно від вартості майна та середньооблікової чисельності працюючих.

Група Г – єдині майнові комплекси державних підприємств та акції товариств, які на момент прийняття рішення про приватизацію мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або ознаки домінування на загальнодержавному ринку, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також об’єкти, визначені як такі, що потребують застосування індивідуального підходу до приватизації.

Група Д – об’єкти незавершеного будівництва, законсервовані об’єкти.

Група Е – акції (частки, паї), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об’єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами;

Група Ж – об’єкти соціально-культурного призначення.