2. Фінансовий леверидж відображає, що капітал з постійними витратами (боргове фінансування) може додатково (непропорційно) посилювати зміну ebit.

Коефіцієнт фінансового левериджу = B + P / B + P + S, де

B – обсяг капіталу, отриманого від випуску облігацій; Р – обсяг капіталу, отриманого від випуску привілейованих акцій; S – обсяг капіталу, отриманого від випуску звичайних акцій.

Чим вищий фінансовий леверидж, тим вищий фінансовий ризик компанії. Вплив фінансового левериджу є позитивним у тому випадку, коли фірма використовує боргові ресурси, щоб отримати прибуток більший, ніж постійні витрати на обслуговування боргу, який надалі розподіляється між акціонерами. Негативний вплив фінансового важеля – фірма не може отримати достатній рівень доходів, щоб компенсувати витрати з обслуговування боргів.

Ван Хорн вказує, що використання фінансового важеля – це другий з двох етапів у процесі посилення прибутку. На першому етапі операційний важіль посилює вплив зміни обсягу продаж на зміну операційного прибутку. На другому етапі фінансовий директор має можливість підключити фінансовий важіль для ще більшого посилення впливу зміни операційного прибутку на зміну дохідності акцій (EPS).

Сила фінансового левериджу (degree of financial leverage – DFL) визначається за формулою:

DFL = Відсоткова зміна величини EPS / Відсоткова зміна величини EBIT

DFL визначає відсоткову зміну прибутку на одну акцію (EPS) внаслідок 1 % зміни операційного прибутку (EBIT).

До певної межі фінансовий леверидж сприяє підвищення вартості фірми. Коли заборгованість стає дуже висока у порівнянні з власним капіталом,то фінансовий ризик і ймовірність неплатоспроможності зростають. У цьому випадку власники звичайних акцій та боргових зобов`язань будуть прагнути отримати більшу компенсацію за більший рівень ризику у формі більшого рівня дохідності. Тому основним завданням фінансових менеджерів є пошук рівня фінансового левериджу (як співвідношення між заборгованістю та капіталом фірми), який не призводить до значних змін доходу на акцію і не насторожує інвесторів щодо зростаючого ризику неплатоспроможності.

3. Сукупний леверидж, сила (degree of total leverage – dtl) якого визначається наступним чином:

DTL = DOL × DFL

Сукупний леверидж дозволяє оцінити сукупний ризик компанії (діловий ризик + фінансовий ризик). DTL можна утримувати на прийнятному рівні шляхом комбінування DOL та DFL. Наприклад, значний діловий ризик (високий операційний леверидж) компенсувати зменшенням фінансового ризику, за рахунок зменшення фінансового левериджу.

Використовуючи дані щодо левериджу та вартості фінансування менеджери повинні вибрати таку структуру капіталу, яка забезпечує максимальну ціну акцій фірми. Структура капіталу, яка призводить до мінімуму WACC, дозволяє отримати максимальне значення ціни фірми.

10