Список використаних джерел

1. Токарчик Р. (Люблін, Польща) Про необхідність трансформації концепції прав людини у концепцію прав життя / Р. Токарчик // Філософія права і загальна теорія права . - 2012. - № 2. - С. 196–215.

2. Пустовит С. В. Европейская биоэтика: теория и практика / С. В. Пустовит // Інтегративна антропологія . - 2013. - № 2. - С. 9-15.

3. Мишаткина Т.В. Биоправо: эколого-этнический аспект [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://0973.ru/archives/190.

4. Пустовіт С. Проблеми теоретизації біоетики / С. Пустовіт // Філософські обрії. — 2008. — № 19 — С. 261-275.

Поняття та правова природа договору про надання медичних послуг

Договір про надання медичних послуг є однією з найпоширеніших підстав виникнення правовідносин з надання медичних послуг. Цей правочин виконує роль основного правового механізму реалізації прав і законних інтересів його учасників (фізичних осіб, медичних закладів, лікарів) і стимулювання економічної доцільності приватної медичної діяльності⁶.

Глава 63 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) містить загальні положення про послуги, які можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання (ч. 2 ст. 901 ЦК України). Отже, до договору про надання медичних послуг застосовуються дані положення, але з урахуванням певних особливостей.

Відповідно до положень про послуги ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, що споживається в процесі виконання певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцю вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Визначення договору про надання медичних послуг надає Р.А. Майданик, який зазначає, що за договором про надання медичних послуг одна сторона (медична організація, лікар) зобов’язується надати, а інша сторона (пацієнт) – прийняти та оплатити оплатні послуги, спрямовані на зміцнення здоров’я пацієнта, відповідно до умов договору. Автор також зазначає, що на сьогодні вітчизняне законодавство не містить норм, які визначають правову модель регулювання відносин щодо оплатного надання медичних послуг⁷.

Як визначають у теорії, договір про надання медичних послуг має наступні правові характеристики:

1. договір про надання медичних послуг є консенсуальним, тобто досягнення між сторонами згоди по всіх істотних умовах є свідченням його укладення;

2. договір є двостороннім, оскільки праву замовника на своєчасне та належне отримання послуги кореспондує обов’язок виконавця надати послугу належним чином; у свою чергу, праву замовника на оплату наданих послуг відповідає обов’язок замовника відшкодувати усі витрати, пов’язані з наданням послуг;

3. договір є оплатним, оскільки обов’язок замовника оплатити послугу вказує на платний характер договору;

4. договір можна назвати ризиковим, оскільки існує так званий професійний ризик при наданні медичних послуг, зумовлених особливістю об’єкта, на який спрямована діяльність з надання медичних послуг – організму людини та особливою метою – відновлення та підтримання здоров’я людини⁸.

Отже, договір про надання медичних послуг є консенсуальним, оплатним, двостороннім, строковим або безстроковим правочином з надання медичною організацією (лікарем) послуг, спрямованих на покращення здоров’я пацієнта, задоволення інших його потреб згідно з умовами договору⁹.