2.2. Визначення умов ефективності застосування методу заохочення в роботі вчителів початкової школи

Уміле застосування заохочень вимагає від вчителя педагогічного такту і певної майстерності [33]. Будь-яка дія повинна супроводжуватися аналізом причин та умов, які породили застосування того чи іншого методу. Для аналізу своїх дій можна запропонувати анкету вчителям(Додаток А) і учням (Додаток Б), під час проходження переддипломної практики у Великомидському навчально-виховному комплексі «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – ліцей» Костопільського району Рівненської області нами було проведено соціологічне опитування в формі анкетування серед вчителів та учнів. В опитуванні взяло участь 6 вчителів, з них 2 чоловіків і 4 жінок, віком від 22 до 50 років. А також учні 2 класу, з них 5 дівчаток і 5 хлопчиків.

Після проведення анкетування «Заохочення і покарання» ми отримали наступні результати:

На запитання: «Чи часто вас карають?» 59% учнів дали негативну відповідь, 25% вказали, що «час від часу», 16% - що «часто».

На питання щодо заохочень 56% відповіли «часто», 20% - час від часу, 24% - відповіли - «рідко».

На подібні запитання вчителя відповідали: вживають покарання часто (4-5 разів на день) - 22%, не дуже часто (2-3) - 50%, рідко - 28. Використовують заохочення часто 50% вчителів, 44% - не дуже часто і 6% рідко  (Таблиці № 1,2).

Таблиця №1  Частота застосування методів покарання

Частота	Учні	Вчителі
Часто	16%	22%
Час від часу	25%	50%
Рідко	59%	28%

Таблиця № 2  Частота застосування методів заохочення

Частота	Учні	Вчителі
Часто	56%	50%
Час від часу	20%	44%
Рідко	24%	6%

Аналізуючи отримані дані, слід зазначити, що частота вживання методів заохочення і покарання цілком адекватна. Позитивне переважає над негативним. 

2. Проаналізувавши відповіді  на запитання: «Як найчастіше вас карають?», ми отримали наступні результати: 50% учнів розставили види покарання в наступному порядку: зауваження, догана, обмеження і фізичне покарання; 13% вказали «фізичне покарання» як найбільш часто використовуваний вид покарання, 19% - поставили цей вид на друге місце за частотою використання, 38% - догана як найбільш поширений, обмеження - 8%.

3. Найбільш уживані серед вчителів - «зауваження» - 44%, «догана» - 20%, «фізичне покарання» - ніхто не відзначив (Таблиця №3). 

Таблиця №3 Вживання видів покарання

Види	Учні	Вчителі
Зауваження	50%	46%
Догана	38%	23%
Обмеження	8%	21%
Фізичне покарання	13%	-

Що ж стосується заохочення, то тут ми маємо такі результати: 40% учнів вказали такий порядок видів заохочення за частотою вживання: похвала, схвалення, оцінки, 50% - схвалення поставили на останнє місце; 30% вчителів розставили іншим чином: схвалення, похвала, оцінка; з них 16% вчителів застосовують на практиці похвалу, тільки оцінку - 8% і все в рівній мірі-30%. 

Таким чином, ми бачимо, що вчителі вдаються до використання більш сильних заходів впливу, обходячи стороною прості заходи, такі як «схвалення» та «несхвалення». 

4. Наступне питання анкети стосувалося справедливості   застосування заохочень і покарань. Так, 48% учнів відзначають, що їх карають справедливо, 22% - несправедливо, 30% - коли як. Що стосується заохочення, то 90% вказують на його його справедливості (Таблиця №4). 

96% вчителів впевнені в тому, що вони використовують заохочення і покарання завжди справедливо

Таблиця № 4  Справедливість вживання методів заохочення і покарання (думка учнів)

	покарання	заохочення
Так	48%	90%
Коли як	30%	-
Немає	22%	10%

Зіставляючи дані, слід зауважити, що вчителі повинні звернути більшу увагу на справедливість покарання, так як учні в цьому віці найбільш гостро відчувають це. 

5. На питання: «Чи завжди заохочення (покарання) відповідає вчинку?» думки учнів поділилися: 42% згодні, що відповідає, 38% заперечують і 20% не впевнені у відповіді (Таблиця № 5). 

Таблиця № 5  Співвіднесення покарання (заохочення) вчинку

Так	42%
Ні	38%
Не впевнені	20%

6. Далі ми б хотіли визначити, з якою метою вчителі використовують методи заохочення і покарання. Були запропоновані наступні цілі: 

- Корекція поведінки - 31%.  - Виправлення сформованих якостей особистості - 23%. - Формування адекватної самооцінки - 22%.  - Наведення порядку - 7%.  68% вчителів стверджують, що методи використовуються успішно, 32% - в цьому сумніваються. 

7. На питання про вплив покарання на емоційний стан дитини 50% учнів відповіли, що бояться покарання, 38% бояться засмутити батьків, вчителів, 12% - нічого не бояться. Останні так відповіли, оскільки або вони звикли до систематичних заохочень та покарань або їх не карають взагалі (Таблиця № 6).

Таблиця № 6  Реакція учнів на покарання

Страх перед покаранням	50%
Прикрість вчителів (батьків)	38%
Нічого не бояться	12%

8. На питання щодо необхідності покарання: 70% учнів висловилися «За», 30% - проти; відповідно 82% вчителів – «За», 4% - проти, 8% вважають це можливим за певних умов (Таблиця № 7). 

Таблиця № 7  Необхідність покарання

	За	Проти
Учні	70%	30%
Вчителі	82%	4%

Тепер проаналізуємо отримані результати за шкалою «Ефективність педагогічного стилю» Н.А. Амінова і Н.І. Шеліхова. Для більш конкретної обробки отриманих даних нам довелося зробити наступні розрахункові операції:

1. Спочатку необхідно було скласти «сирі» оцінки по кожному непарному пункту шкали і отриману суму розділити на 12:

ЕП = Σ (х 1 + х 3 + ... + х 11) / 12

Підставивши в цю формулу дані першої таблиці ми отримали 1,8. Частка від ділення (ЕП) у даному випадку є емпіричною мірою тенденції педагога віддаватиперевагу ефективні методи заохочення свого учня.

2. Далі ми склали «сирі» оцінки по кожному четному пункту шкали і отриману суму розділили на 12:

НЕП = Σ (х 2 + х 4 + ... + х 12) / 12

Після підставлення даних другої таблиці у нас вийшло 1,6. Частка від ділення (НЕП) є емпіричною мірою тенденції педагога до використання неефективних методів заохочення свого учня.

3. Тепер обчислимо різницю між ЕП і НЕП:

Ас = ЕП - НЕП

Величина асиметрії оцінок - 0,2 виступає мірою збалансованості методик «заохочення» у процесі дидактичної комунікації.

Таким чином, аналізуючи застосування заохочення і покарання в педагогічному процесі, можна зробити наступні висновки:

1. Частота використання методів вчителями є адекватною, оскільки позитивні відповіді переважають над негативними.

2. Вчителі вдаються до більш сильних засобів впливу, обходячи стороною схвалення і несхвалення, так як вони є найбільш простими заходами.

3. Вчителі повинні звернути свою увагу на справедливість покарання, так як учні гостро відчувають несправедливість.

4. Досить велика кількість учнів боїться самого покарання.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, даних соціологічного опитування, спостереження за шкільною практикою дозволили визначити умови, що забезпечують ефективність застосування методу заохочення, а саме:

1. Заохочення повинне бути справедливим. Для цього необхідно враховувати характер вчинку, досягнення і ступінь вольових зусиль учня. Хороша відповідь слабкого учня заслуговує на заохочення, тоді як така ж відповідь учня-відмінника може викликати навіть засудження.

2. При заохоченні слід дотримувати міри. Часте заохочення тих самих учнів сприяє розвитку у них егоїзму, зарозумілості.

3. Педагог повинен добре знати своїх вихованців, щоб правильно оцінювати їх вчинки, подолання труднощів.

4. Необхідно знайти певні організаційні форми для систематичного підсумовування успіхів в навчанні і поведінці; досягнень учнів у різних видах їх діяльності. Це створює умови для чіткого вироблення поняття «доброго», «гідного», «красивого» в поведінці.

5. Заохочення досягнень важливо поєднувати з пред’явленням нових вимог, що сприяють подальшому розвиткові особи.

Отже, потреба в заохоченні є у кожного учня. Тому вчитель повинен у кожному шукати і знаходити те добре, що є гідним заохочення.