2 Вимоги до змісту розділу „охорона праці „

Зміст розділу погоджується з консультантом з питань охорони праці перед направленням студентів на переддипломну практику, про що робиться запис у бланку на дипломне проектування.

Розділ „Охорона праці” дипломного проекту повинен бути органічно пов’язаний з темою дипломного проекту (роботи). Матеріали до розділу збираються під час переддипломної практики на підприємстві або в установі, де студент проходить практику; також використовуються матеріали навчальної, періодичної, науково-технічної літератури та нормативних актів з питань охорони праці.

1. Повітря робочої зони. Вентиляція виробничих приміщень

У заходах зі створення мікроклімату та підвищення чистоти повітря робочої зони згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005 – 88 необхідно повністю використати можливості вдосконалення технологічних процесів та їх апаратурного оформлення, а також вибору схем виробництва, сировини, палива, транспорту з метою зниження тепловиділення і зведення до мінімуму надходження шкідливих речовин в повітря робочої зони.

Якщо технологічних заходів з нормалізації повітря робочої зони не досить, необхідно використати спеціальні методи, в тому числі вентиляцію, опалення, кондиціювання повітря, ЗІЗ, екранну ізоляцію теплових агрегатів тощо.

В цьому підрозділі необхідно навести відомості про шкідливі речовини, які можуть бути присутні в повітрі робочої зони внаслідок властивостей готової продукції, сировини, матеріалів, які задіяні в виробництві, або особливостей технологічного процесу і технологічного обладнання. При цьому слід вказати клас небезпеки цих речовин, характеристику їх впливу на працюючих та величину ГДК.

Таблиця 1 - Клас небезпеки шкідливих речовин за ГОСТ 12.1.007 – 76 ССБТ

Клас небезпеки	Назва класу	ГДК, мг/м3
1	Надзвичайно небезпечні	Менше 0,1
2	Високонебезпечні	0,1 – 1,0
3	Помірно небезпечні	1,1 – 10,0
4	Малонебезпечні	Більше 10,0

Найбільш впливовими заходами щодо нормалізації мікроклімату виробничих приміщень, стану та складу повітря робочої зони є опалення приміщень та влаштування вентиляції. Тому необхідно обов’язково передбачити той чи інший вид опалення (водяне, парове або повітряне) і вентиляції. Остання може бути природною або механічною, витяжною або припливною, аварійною.

Як правило, природна вентиляція доповнюється механічною і вибір механічної вентиляції повинен бути обґрунтований та підтверджений відповідним розрахунком.

Зазвичай, розрахунок механічної вентиляції полягає в тому, що необхідно підібрати потрібний вентилятор для забезпечення певної кратності повітрообміну.

Кратність повітрообміну розраховується за формулою:

(1)

n =

де V_под - об’єм повітря, яке подається або відводиться з приміщення, м³ ;

V_пр - об’єм приміщення, м³.

Об’єм повітря, який треба замінити в приміщенні, визначається, в залежності від природи шкідливого фактора, за такими формулами:

• в разі надлишкового тепла (підвищеної температури повітря):

V_под = (м³/год) (2)

де Q – кількість теплоти, що виділяється в приміщення, Вт;

с – питома теплоємкість повітря, 1 кДж/кг ∙ К;

- густина повітря при даній температурі (при н.у. = 1,2 кг/м³);

Т₁ і Т₂ – температура повітря, що надходить та виходить, К.

• в разі надлишкової вологості повітря:

V_под = (м³/год) (3)

де W – кількість виділення пароподібної вологи, кг/год;

d₁ та d₂ – вологовміст повітря, що надходить та виходить, г/кг.

• в разі наявності в повітрі шкідливих речовин:

V_под = (м³/год) (4)

де G – кількість шкідливої речовини, яка виділяється у виробниче приміщення, мг/год;

С₀ – концентрація шкідливих речовин в повітрі, яке надходить в приміщення (для

чистого повітря С₀ = 0).

Коли визначена кратність повітрообміну, розраховують необхідну потужність вентилятора:

N = n∙V_пр (м³/год) (5)

Потім за каталогом обирають потрібний вентилятор, округлюючи розраховану потужність до найближчої тільки в більшу сторону.

Однак, дуже часто неможливо визначити кількість надлишкової теплоти або інтенсивність виділення пароподібної вологи, газів, парів або пилу. В цьому разі розрахунок потрібного вентилятора можна спростити, прийнявши необхідну кратність повітрообміну в залежності від суті та особливостей виробництва, що проектується. Так, наприклад, для виробництв, де не використовуються шкідливі речовини 1, 2 та 3 класів небезпеки, рекомендована кратність повітрообміну складає 3 – 4 рази на годину. Прийнявши певну кратність, розраховують потрібну потужність вентилятора і здійснюють його вибір за каталогом з врахуванням наведених вище рекомендацій.

Приклад: Розрахувати загальнообмінну механічну вентиляцію для виробничого приміщення, яке має розміри 15 x 14,2 x 10,65 м за умови використання в технологічному процесі шкідливих речовин 4 класу небезпеки.

1 Визначимо об’єм виробничого приміщення:

V_пр = 15 · 14,2 · 10,65 = 2284 м³

2 Враховуючи, що у виробництві використовуються речовини лише 4-го класу небезпеки,

приймаємо кратність повітрообміну 4 рази за годину.

3 Необхідна потужність вентилятора:

N = 2284 · 4 = 9136 м³/год.

4 За довідником обираємо вентилятор ЦАГИ СТД – 57 №4 з продуктивністю 9400 м³/год.,

рекомендований електродвигун А – 42 – 6 потужністю 2,7 кВт.