14.Форми мереженої організації інформаційного простору.

Всі інформаційні війни є мережевими. У. Евен зводить всі мережеві ІВ до 3 базових типологій:1. ланцюгова або лінійна- це мережа в якій інформація іде по лінії окремих контактів у якій необхідно пройти від одного кінця до іншого(контрабандні операції) 2. зіркоподібна – у цій моделі набір суб’єктів зв’язаний з центральним вузлом, усі дії відбуваються тільки через центральний вузол.(терористичні, кримінальні операції)3. загально-канальна(або повно- матрична) мережа- всі повязані один з одним. Багатоканальні зв’язки.Такою схемою користуються грамотні держави на міжнародному рівні.

Мережеве співтовариство – це специфічна форма соціальної структури, що експериментально встановлюється емпіричними дослідженнями як атрибут інформаційної епохи

Очевидним є факт, що кібернетичний комунікативний простір буде новим чинником соціального відчуження, в ньому виявляться й уже виявляються не тільки майнові, а й інтелектуальні, освітні відмінності, й не лише на рівні соціальних груп, а й окремих індивідів. Комунікативний світ розколовся. Один табір активно користується Інтернетом і всіляко сприяє його розвитку, а представники іншого вважають, що всесвітня мережа ще не раз спантеличить майбутні покоління несподіваними проявами.

Утворені в мережі масові спільноти спочатку були продовженням традиційних соціальних співтовариств (користувачі інформаційно-аналітичних, фінансових, комерційних, наукових структур). Потім стали виникати нетрадиційні співтовариства, які йменуються «кіберсоціумами», «віртуальними», або «онлайн-співтовариствами». Використовують також поняття «кібергромада». Природно, що вони стали предметом досліджень соціологів насамперед у країнах, де вплив нових співтовариств найвідчутніший: США, Англії, інших державах Західної Європи Проте досі багато хто сумнівається, чи є ці співтовариства певною реальністю. Слід також зазначити, що сам термін «співтовариство» досить невизначений у соціології. У 1955 році Джордж Хиллері нарахував 94 суперечливі соціологічні визначення цього терміна. Ще проблематичнішим є його використання з приставкою «кібер» або прикметником «віртуальне» [5]. Навіть Оксфордський соціологічний словник вказує, що двозначність терміна «співтовариство» робить неможливим його емпіричне дослідження [7]. Зауважмо також, що, з погляду соціальної філософії, людське співтовариство, власне, ще не сформоване. Історично виникали лише його прообрази у формах «релігійної громади», «колективу». Умовами виникнення кіберспільнот є можливості, що надаються тим або іншим кібернетичним ресурсом (вузлом, порталом тощо).По-перше, це можливість якоїсь форми ідентифікації індивіда або групи, причому ступінь її може варіюватися від псевдоніма до повних даних з адресою та місцем роботи. По-друге, наявність того або іншого механізму контролю: від морально-психологічного до економічного і юридичного, в перспективі ж – і політичного.

По-третє, наявність тієї або іншої форми історії – чинника ідентифікації індивіда на надіндивідуальному ґрунті, в рамках спільної діяльності. На перших етапах формування інтернет-співтовариств їхньою історією була історія майбутнього.

По-четверте, можливість впливу членів кіберсоціуму на формування правил комунікації. Проте з ускладненням комунікації та збільшенням кількості її агентів така можливість буде дедалі меншою.

По-п’яте, єдність цілей і взаємна довіра, що досягається на цій основі. Учасники кіберспільнот на ранньому етапі їхнього розвитку – у цьому сенсі «секта обраних», що рухаються в Майбутнє, на тлі якого всі індивідуальні відмінності мисляться неістотними.Можливі варіанти організації комп'ютерної мережі За час, що минув з появи перших локальних мереж, було розроблено декілька сотень самих різних мережевих технологій, проте помітне поширення отримали лише кілька мереж, що пов'язано насамперед з підтримкою цих мереж відомими фірмами і з високим рівнем стандартизації принципів їх організації. Далеко не завжди стандартні мережі мають рекордні характеристики, забезпечують найбільш оптимальні режими обміну, але великі обсяги випуску їх апаратури і, отже, її невисока вартість забезпечують їм величезні переваги.Важливо й те, що виробники програмних засобів також в першу чергу орієнтуються на найпоширеніші мережі. Тому користувач, що вибирає стандартні мережі, має повну гарантію сумісності апаратури і програм.В даний час тенденція зменшення кількості типів використовуваних мереж дедалі посилюється. Справа в тому, що збільшення швидкості передачі в локальних мережах до 100 і навіть до 1000 Мбіт / с вимагає застосування самих передових технологій, проведення серйозних і дорогих наукових досліджень.На ринку є стандартні локальні мережі всіх можливих топологій. Стандартні мережі забезпечують великий діапазон допустимих розмірів мережі, допустимої кількості абонентів мережі і, що не менш важливо, великий діапазон цін на апаратуру.