61. Типи і форми інформаційних війн.

Найбільш розповсюдженим видом інформ.кампаній є інформаційні війни.

В політ. обіг було введено в середині 80-х рр.. ХХ ст. хоча ведення інформаційної війни відоме вже давно.

Вперше згадки про ІВ зустрічається в китайських трактатах «Сунь Цзи» який вперше пропонував методи активних протидій ворогу:

1. потрібно знищувати все хороше, що має супротивник

2. розпалювати внутрішні негаразди

3. заважати супротивнику всіма можливими засобами

Зараз ІВ в політиці трактується трома варіантами:

І.- сукупність політико-правових та соціально-економічних дій, що спрямовані на захоплення індивідуального простору, витіснення супротивника із інформаційного середовища і знищення його комунікативних зв’язків.

Європейські фахівці вводять : ІВ є одночасно прихованою та відкритою взаємодією соц. чи політ. акторів, які переслідують цілі: отримання переваг і забезпечення своїх матеріальних благ.

До інформ. зброї ІВ відносять:

1. Інформаційні ресурси

2. Способи забезпечення переваг у важливих сферах суспільного життя.

ІІ. Найбільш гостра форма конфронтації в інформаційному просторі=акценти а характері протистояння опонентів

Тут першочергове значення мають властивості інформаційної взаємодії:

1. безкомпромісність

2. висока інтенсивність суперечки

3. короткостроковість гостроти суперечки

Для визначення агресивності сторін – поняття «застосування ІВ»

В ІВ одночасно задіяні нн лише 2 конкуренти, а й «наші» друзі, знайомі, сусідні держави.

До таких конфронт. війн відносять: протистояння доктрин. Релігій та дій.

Найнебезпечнішими є релігійні протистояння і релігійні війни

ІІІ.-форма забезпечення або ведення військово-силових дій.

Це пов’язано з концепцією розгортання медіа-сил спеціального призначення---формуються і діють на моделі спецназу

Основні ознаки (ІВ):

1. гострота

2. агресивна взаємодія протидіючих сторін в інформаційній сфері

Застосування таких К. пов’язано із зростаючими ризиками, які можуть швидко змінити статуси у владних відносинах.

За високої інтенсивності суперники ІВ важко піддаються управліннюі свідомому регулюванню, що посилює політичну конфронтаці.

Інформаційна війна означає використання інформації як основного засобу здійснення ворожих дій і нанесення збитків супротивнику.

Інформаційна війна символізує такий тип мислення, який передбачає щодо супротивника дій на снові негативного розміщення та використання інформаційних ресурсів.

Такий тип ін форм. реалізується наступними способами:

1. пошкодження/модифікація інформаційних ресурсів та знань людей про самих себе та оточуючий світ.

2. засоби спливу на громадську думку та думку еліти.

3. нанесення збитків протилежній стороні дипломатичними засобами.

4. пропагандистські психологічні та підривні ді в сфері політики та культури

5. дезінформація

6. введення в місцеві медіа канали своїх однодумців для підривних акцій

7. проникнення в мережі і бази даних

8. технічне сприяння/допомога дисидентам

Засоби повинні бути комбінованими.

Форми інформаційної війни залежать від характеру сторін, які беруть в ній участь.

1. традиційний конфлікт між державами або групами держав в дусі холодної війни

2. конфлікт між державою і недержавними акторами (зброя, наркотики)

3. з питань захисту прав людини

4. захист навколишнього середовища

5. захист віри / релігійні мотиви

Принципи ведення ІВ надають їм цілісність як особливому типу ПК.

Принципи є критеріями специфікації ІВ або її демаркації.

В демократичних державах принципи ведення ІВ не тільки концептуальні, але й інституціонал.

Принципи:

1. прагнення політичних акторів до постійного розширення інформаційного простору.

Всі політичні сили в разі застосування технологій ІВ не дотримуються норм моралі, амін.обмежень, що існують в суспільстві.

2. Ведення дій в зоні порогових значень громадської думки

• не переходить межі психіки громадян

• активізація підсвідомих механізмів сприйняття політично ….пов-нь, розмивання раціон.оцінок та суджень, маніпулювання почуттями та емоціями є базовими способами організації дій в рамках ІК.

• наслідки: хаотизація груп. та масових уявлень,

посилення залежності громадян від політичних сил

3. жорсткий спротив інформаційним акціям супротивника і обмеження сфери розповсюдження ним свідчень, що виражається у необхідності ретельного контролю за власними потоками і можливостей супротивника поставити під сумнів їх цілі та задуми.

Інституціоналізація— головна умова успішно проведеної інформаційної війни.

Найкраще положення належить державі, у розпорядження якої знаходяться розгалужені системи інститутів, які здатні розробити і підтримати у певному форматі ІВ:

• керівні і координуючі структури( державні органи, агентства національної безпеки, будь-які силові структури).

• інформаційні агентства, які контролює держава і які використовуються для забезпечення просування своїх інформаційних цілей як всередині країни, так і на міжнародній арені.

• мережа джерел постійного інформування на певній території

• окремі ЗМІ, що знаходяться під контролем урядів і приймають участь у забезпеченні їх інформаційних цілей

• вітчизняні та зарубіжні групи інтересів

• агенти впливу

• наукові конференції, які використовуються як механізми вираження думки експертного товариства для захисту інтересів держави

• окремі міжнародні організації, які знаходяться під впливом окремої національної держави.

3. Типи і форми ІВ

ІВ з позитивним результатом є мереженими ЇЇ учасники становлять набір розширених «вузлів», які мають спільні ідеї, інтереси і діють, використовуючи загально канальний спосіб взаємозв’язків.

Евен. 3 загальні типології:

1. Ланцюгова, або лінійна— мережа, де інформація йде по лінії окремих контактів, у які для того, щоб пройти від одного місці до іншого потрібно пройти через всі проміжні вузли

2. Зіркоподібна (Центральна, або колісна мережа. в європейській літературі-франшизна)у цій моделі набір суб’єктів зв’язаний з центральним вузлом, всі дії відбуваються тільки через нього. Такі схеми застосовуються в терористичних і кримінальних операціях.

3. Загально канальна (повно матрична мережа)де всі пов’язані один з одним (мережа грамотної держави, застосовується на міжнародному рівні)

Велика кількість політичних проектів породжує велику кількість ІВ, але вони на сьогодні чітко систематизовані і типологізовані Лібікі:

• Інформаційна розвідка

• Війни проти каналів зв’язку супротивника

• Дії проти електронних кампаній

• Психологічні війни

• Війни, організовані хакерами

• Кібервійни

Дж.Арквіл і Ренфолд додають:

• Терористичні ІВ

• Транснаціональні війни

• Бандитські

• Хуліганські

• Війн анархістів («вуличні»ІВ)

З т.з. технічних засобів, які використовуються для інформаційного тиску виділяють:

• радіоелектронні ІВ

• інтернет-війни

• кампанії, які ведуться за допомогою засобів прямого телемовлення.

Психологічні війни – в такій війні всі прийоми направлені на отримання контролю за мотиваційною і розумовою системою людини.

Сьогодні націоналізм і глобалізм віддзеркалюють визначні аспекти обличчя ІВ.

В ХХ ст.. основні теми:

• націоналізм

• імперіалізм

• тоталітаризм

• фашизм

• комунізм