- •Місце інформаційно-комунікативних процесів в сфері політики.
- •2. Політична комунікація та основні теоретичні підходи.
- •4 Основні теоретичні підходи до аналізу інформаційно-комунікативних процесів.
- •7. Особливості політичної інфосфери.
- •8. Рівні політ. Комун. Стр-ра.
- •10 .Типологія політичних комунікацій.
- •12. Поняття «інформаційно-комунікативної системи». Типологія ікс.
- •14.Форми мереженої організації інформаційного простору.
- •15. Ікс у сфері державного управління. Резонансна комунікація.
- •16. Міжнародна та державна ікс.
- •17. Особливості ікс в перехідних системах
- •18. Поняття масової ікс
- •19. Основні підходи до аналізу ікс.
- •20. Структура масової ікс.
- •22. Структура масових ікс
- •23.Пряме і резонансне інформування. Сенсорні та несенсорні змінні комунікації.
- •24. Ікс в Україні
- •25.Засоби масової інформації та їх структура.
- •26. Змі у системі масової комунікації.
- •28. Основні моделі взаємозв’язку змі та держави
- •29.Законодавче регулювання змі
- •30. Роль політичної журналістики в інформаційному просторі
- •Типи та методи інформаційного лобізму.
- •Способи організації та технології інформаційного лобізму в інформаційному просторі.
- •Особливості функціонування інформаційного лобізму в Україні.
- •Сучасні особливості інформаційного тероризму.
- •Політичний та інформаційний тероризм.
- •Форми і технології сучасного інформаційного тероризму.
- •Форми боротьби держави з інформаційним тероризмом.
- •Держава як суб’єкт інформаційного ринку.
- •Структура та принципи організації інформаційної діяльності держави у сфері управління.
- •51. Форми та методи вироблення інформаційної стратегії та тактики
- •52. Поняття «інформаційна еліта» та медіа бюрократія.
- •53. Моделі комерційного та громадянського регулювання взаємовідносин держави та медіа сфери.
- •54. Інформаційний взаємозв’язок опозиції та правлячої еліти.
- •55. Технології підготовки політичних текстів та виступів політичних лідерів
- •1. Визначення цілі написання того чи іншого тексту чи політ. Виступу
- •56. Головні організаційні структури в сфері інформаційної діяльності
- •58. Особливості формування інформаційної політики в сучасному українському суспільстві
- •Особливості державної політики в області інформаційної безпеки.
- •«Свобода інформації» в демократичних державах.
- •Поняття «політичної та державної цензури». Типи цензури
- •Моделі державної політики в області інформаційної безпеки
- •Поняття «інформаційна небезпека» та «інформаційні погрози».
- •Поняття «державна таємниця» в інформаційній безпеці держави.
- •Основні напрямки держави в інформаційній політиці в сфері безпеки. Критерії інформаційної безпеки
- •Інформаційна безпека України.
- •Діяльність Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки
- •Укази Президента України
- •Типологія інформаційних кампаній.
- •Міжнародні інформаційні кампанії.
- •Моделі та технології організації інформаційних кампаній.
- •Критерії ефективності інформаційної кампанії.
- •Інформаційні кампанії в Україні.
- •Основні принципи ведення та типологія інформаційних війн.
- •Типи і форми інформаційних війн.
- •Техніки та методики здійснення інформаційної війни.
- •Особливості формування та реалізація інформаційної політики в Україні.
- •Специфіка організації інформаційної служби в сучасних умовах.
- •Політичний генезис Інтернету.
- •Суть парадигми «мереженого суспільства».
- •Вплив Інтернету на політичні процеси.
- •81. Системи електронних урядів. «Поняття віртуальний образ»
- •82. Інформаційнізапити в рамках інтернеткомунікацій
- •83. Інтернет та перспективистановленнякібердемократії
- •84. Політична роль інтернеттехнологій
- •85. Структура електронноїдержави
- •86. Впливінтернету на політпроцеси в Україні
- •87. Техніка в сучаснійполітичнійкомунікації
- •88. Типологіясучаснихтехнічних і технологічнихзасобівзабезпеченняінформаційноївзаємодії у політсферісуспільства.
- •89. Технічні канали передачіінформації , засобитранформації, накопичення та тиражуванняповідомлень.
- •90. Поняття «інформаційнареволюція». НаслідкиІнформаційнихтехнологічнихреволюцій.
- •Інтернет-інтранет-екстранет у формуванні державної політики.
- •Глобалізація та технічний розвиток сучасного інформаційного ринку.
- •Україна та технічні засоби забезпечення інформаційного впливу в політиці.
- •Поняття «інформаційна безпека держави».
- •96. Техніко-інформаційні компоненти системи інформаційної безпеки.
- •Технологічна модель інформаційної політики держави у сфері безпеки.
- •Технологічні критерії інформаційної небезпеки для суспільства та держави.
- •99. Сучасні техніко-інформаційні технології захисту державних секторів.
- •100.Забезпечення інформаційної безпеки держави в Україні.
Структура та принципи організації інформаційної діяльності держави у сфері управління.
Інформаційна діяльність– це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави (ст.12 Закону України «Про інформацію»).
З метою задоволення цих потреб органи державної влади,місцевого йрегіонального самоврядування створюютьінформаційні служби, системи, мережі, бази йбанки даних.Порядок їх формування, структура, права іобов'язки визначаються Кабінетом Міністрів України або іншими органами державної влади, а також органами місцевого йрегіонального самоврядування.
Основними напрямами інформаційної діяльності є: політичний, економічний, соціальний, духовний, екологічний, науково-технічний, міжнародний тощо.
Держава зобов'язана постійно дбати про своєчасне створення, належне функціонування йрозвиток інформаційних систем, мереж, банків і баз даних у всіх напрямах інформаційної діяльності.Держава гарантує свободу інформаційної діяльності зациминапрямамивсім громадянам та юридичним особам умежах їхніхправ ісвобод, функцій і повноважень.
Відповідно до статті 6 Закону України „Про інформацію” державна інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів діяльності держави по одержанню, використанню, поширенню та зберіганню інформації.
Головними напрямами та способами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу громадян до інформації; створення національних систем і мереж інформації; зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності; забезпечення ефективного використання інформації; сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів; створення загальної системи охорони інформації; сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації та гарантування інформаційного суверенітету України; сприяння задоволенню інформаційних потреб закордонних українців.
Державну інформаційну політику розробляють і здійснюють органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції. Наприклад, Державний комітет телебачення та радіомовлення України відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 897, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах. Одночасно, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення (стаття 1 Закону України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”).
На офіційному сайті в мережі Інтернет Кабінету Міністрів України зазначено, що робота будь-якої влади принесе успіхи лише тоді, коли здійснюватиметься спільно з усіма громадянами та коли буде сильним громадянське суспільство. Саме тому в Україні діє стаття 38 Конституції України, яка гарантує кожному громадянинові право брати участь в управлінні державними справами.
З огляду на наведене, було створено Урядовий сайт для юних громадян, який містить такі рубрики як „Про владу”, „Мій Уряд”, „Історія державної влади”, „Екскурсія будинком Уряду”, „Моя Україна”, „Школа громадянської освіти”, „Ігри та конкурси” [3].
Поряд з питанням освіти в інформаційній сфері увагу необхідно приділити питанню реформування засобів масової інформації відповідно до рекомендацій Ради Європи. Зазначений процес можна умовно поділити на реформування друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобів масової інформації.
Радою Європи, членом якої є Україна, прийнято більше ста нормативно-правових документів, рекомендації тощо, спрямованих на врегулювання суспільних відносин в інформаційній сфері [4, C. 3]. Так, неабияке значення для формування національного інформаційного законодавства має Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи „Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною” від 5 жовтня 2005 року № 1466, якою Парламентська Асамблея закликає органи влади України:
- перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи;
- розпочати роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування;
- гарантувати прозорість власності на засоби масової інформації;
- створити рівні умови діяльності для всіх засобів масової інформації, переглянувши закон 1997 року про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів;
- ратифікувати Європейську конвенцію про транскордонне телебачення;
- забезпечити відповідність нової редакції закону про телебачення та радіомовлення стандартам Ради Європи та рекомендаціям її експертів.
Враховуючи наведене, основні принципи діяльності держави в інформаційній сфері мають створювати надійні умови для здійснення належного організаційно-правовим забезпеченням суспільних відносин щодо збирання, зберігання, використання та поширення інформації.
